Постанова

від 20.05.2015 по справі 910/26609/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/26609/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.05.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року

у справі № 910/26609/14 (суддя Полякова К.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп»

про стягнення заборгованості у сумі 118 671,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року по справі № 910/26609/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» до товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» про стягнення заборгованості у сумі 118 671,39 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне мереживо» 41 665,77 грн. основного боргу, 26 200,82 грн. пені, 25 110, 05 грн. 24% річних, 25 150, 18 грн. інфляційних втрат та 2 362,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.02.2015 року, ТОВ «Саппортіо Груп» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року по справі № 910/26609/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 27.03.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року по справі № 910/26609/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судовому засіданні 20.05.2015 року представник ТОВ «Інформаційне мереживо» надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти поданої апеляційної скарги. Представник позивача вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та таким що винесене без порушень норм матеріального та процесуального права, позивач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники ТОВ «Саппортіо Груп» в судові засідання суду апеляційної інстанції ні 29.04.2015 року, ні 20.05.2015 року не з'явились про день та час розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином на підтвердження чого в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки скаржник суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі відповідача, оскільки на думку позивача, відповідач, навмисно затягує розгляд справи та не з'являється на виклик суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Саппортіо Груп» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представників відповідача у судовому засіданні 20.05.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

12.03.2014 року між ТОВ «Інформаційне мереживо» (постачальник) та ТОВ «Саппортіо Груп» (покупець) укладено договір № DVА0314-01Р поставки обладнання (далі - договір поставки).

Відповідно до умов п.1.1 договору поставки постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар за номенклатурою, кількістю, комплектністю та цінами, що визначені у специфікації товару (додатках до договору), що є невід'ємною частиною договору.

На виконання вимог п.1.1 договору поставки, 26.06.2014 року сторонами підписано додаток №17 до договору, відповідно до якого погоджено загальний обсяг та строк поставки товару, а також порядок оплати поставленого товару на суму 450 720,00 грн. без ПДВ.

Згідно п 2.1 додатку №17 до договору поставки, строк поставки складає 14 (чотирнадцять) робочих днів.

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору поставки та додатку №17 до нього, 03.07.2014 року згідно з видатковою накладною №Ф1174027 він передав відповідачу, а відповідач отримав товар на суму 450720 грн., без ПДВ. Товар прийнятий повноважним представником відповідача, що підтверджується довіреністю № 86 від 03.07.2014 року, зауважень щодо кількості, якості, комплектності або строків поставки товару не надходило.

Пунктом 1, підпункти 1.2 додатку №17 до договору поставки передбачений порядок оплати. Так, попередня оплата у розмірі 10% від загальної вартості товару здійснюється покупцем - протягом 3 (трьох) календарних днів від дати підписання додатка.

Як вбачається з матеріалів справи, попередня оплата у розмірі 10% від загальної вартості товару, що складає 45072 грн. проведена відповідачем у передбачений строк та належним чином, що підтверджується доданою до матеріалів справи бухгалтерською довідкою за результатами звіряння розрахунків з ТОВ «Саппортіо Груп».

Умовами п.1.3 додатку № 17 до договору поставки сторони погодили, що остаточний розрахунок у розмірі 90% від загальної вартості товару покупець здійснює протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами додатку №17 до договору поставки.

Позивач стверджує, що оплату за поставлений товар відповідачем здійснено лише частково, а саме 16.10.2014 року на суму 113333,48 грн. та 29.10.2014 року на суму 250648,75 грн. Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за товар поставлений згідно договору № DVА0314-01Р поставки обладнання від 12.03.2014 року, додатку №17 до нього та видаткової накладної №Ф1174027 від 03.07.2014 становить 41665,77 грн.

Оскільки зазначена вище заборгованість не сплачена відповідачем, ТОВ «Інформаційне мереживо» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Саппортіо Груп» про стягнення заборгованості у розмірі 118 671,39 грн. з яких, 41665,77 грн. боргу, 26478,66 грн. пені, 25150,18 грн. інфляційних втрат та 25376,78 грн. 24% річних відповідно до умов договору поставки.

У свою чергу заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем помилково визначено період прострочення виконання зобов'язання, оскільки оплата за поставлений товар мала бути проведена протягом 30 календарних днів з моменту підписання додатку №17 - 26.06.2014 року, тобто граничний строк проведення оплати за договором поставки є 26.07.2014 року, а отже прострочення виконання обов'язку оплати поставленого товару починається з 27.07.2014 року, у той час як позивач визначає з 26.07.2014 року.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року по справі № 910/26609/14 позов ТОВ «Інформаційне мереживо» до ТОВ «Саппортіо Груп» про стягнення заборгованості у сумі 118 671,39 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41665,77 грн. основного боргу, 26200,82 грн. пені, 25110,05 грн. 24% річних, 25150,18 грн. інфляційних втрат та 2362,54 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач у повному обсязі виконав прийняті за договором зобов'язання, та поставив відповідачу товар на загальну суму 450720,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, який відповідач прийняв та розрахувався лише частково. На час звернення позивача з даним позовом, заборгованість відповідача становила 41665,77 грн.

Доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано, а тому, враховуючи строки оплати встановлені договором поставки та додатку №17 до договору, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 41665,77 грн., яка не погашена.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача у розмірі 41665,77 грн. виникла по договору поставки № DVА0314-01Р від 12.03.2014 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджена матеріалами справи а тому, підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 26478,66 грн. розраховану з 26.07.2014 року, 25150,18 грн. інфляційних втрат та 25376,78 грн. 24% річних відповідно до умов договору поставки також розрахованих з 26.07.2014 року.

Відповідно до ч.1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Так, пунктом п.4.3 договору поставки у випадку порушення покупцем строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення від суми заборгованості, а також 24% річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку пені та 24% річних від простроченої суми зробленого судом першої інстанції починаючи з 27.07.2015 року, а не з 26.07.2015 року як розраховував позивач, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача за період з 27.07.2014 року по 25.11.2014 року 26200,82 грн. пені та 24% річних у розмірі 25110,05 грн.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат судова колегія апеляційного господарського суду вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 27.07.2014 року по 25.11.2014 року у сумі 25150,18 грн., тобто як визначено законодавством, за весь час прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов частково. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 41665,77 грн. основного боргу, 26200,82 грн. пені, 25110, 05 грн. 24% річних та 25150,18 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Саппортіо Груп» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/26609/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2015 року у справі № 910/26609/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26609/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.Г. Майданевич

Датапідписання 25.05.2015 року