Постанова

від 28.01.2015 по справі 804/20410/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2015 р. Справа № 804/20410/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н. В. при секретаріЧудновській А.С. за участю: представник позивача представник відповідача Решетніка Ю.М. Василенко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004682203 за формою «Р» від 01.12.2014 року про застосування до ТОВ «Техелектромонтаж» збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в У країні товарів за основним платежем у розмірі 34177грн. та штрафних санкцій на суму 8544,25грн., прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

В обґрунтування адміністративного позову, позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техелектромонтаж» відповідачем складено Акт №3228/04-65-22-03/36295923 від 19.11.2014р., на підставі якого складено податкове повідомлення-рішення №0004682203 від 01.12.2014р з податку на додану вартість на суму 42721,25грн. Правочини між позивачем та контрагентами ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» відповідає вимогам чинного законодавства, при їх укладанні сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, грошові кошти сплачено, що підтверджується наданими позивачем первинними документами. Крім того, на час укладання договорів і під час виконання зобов'язань, позивач та ТОВ «Український центр послуг», ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» були належним чином зареєстрованими та мали діючи свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ. Позивач зазначає, що надав ДПІ всі докази того, що здійснені ним операції були реальними, а вчинені правочини дійсними та законними, до перевірки своєчасно були надані всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з вищезазначеними контрагентами. Посилання відповідача на Акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва №4251/26-58-22-03-17/34914295 від 19.09.2014р. та Лист ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №4721/7/26-57-22-04-21 від 19.09.2014р., позивач вважає безпідставним, адже податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Таким чином, висновки акту перевірки, щодо безпідставності формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість позивача не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а відповідно є протиправними, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшло заперечення в яких він посилається на те, що ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техелектромонтаж». В ході перевірки підприємства, було використано надані первинні документи за відповідний період, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме: в ТТН не зазначено інформація стосовно вантажно-розвантажувальних операцій, маси вантажу, також свої висновки податковий орган робив на підставі Акту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва №4251/26-58-22-03-17/34914295 від 19.09.2014р. за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «УЦП» із контрагентами-постачальниками і покупцями та Листа ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №4721/7/26-57-22-04-21 від 19.09.2014р. в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів на адреси покупців визнано без реального настання правових наслідків та недійсними. Таким чином, дії податкового органу щодо проведення перевірки та викладені висновки в Акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві та доповненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у позові з підстав зазначених у запереченнях.

Заслухавши представників позивача та представника відповідача, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 №052022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» зареєстроване 17.12.2008р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.07.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж», основний вид економічної діяльності: 43.21 Електромонтажні роботи.

Відповідно до Свідоцтва №200104347 від 28.01.2013р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» зареєстровано як платника податку на додану вартість 30.01.2009р.

Судом встановлено, що в період з 06 листопада 2014 року по 12 листопада 2014 року, на підставі наказу №976 від 05.11.2014р., згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техелектромонтаж» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» за липень 2014 року, за результатами якої складено Акт №3228/04-65-22-03/36295923 від 19.11.2014р.

Згідно п.2.9 розділу 2 вказаного Акту, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Техелектромонтаж» використовувало у своїй діяльності наступні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо): - офісне приміщення орендується, згідно договору оренди нежитлових приміщень № 146 від 10.08.2012р. у АТВТ «Концерн «Весна»» за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Ленінградська, б.68 (майданчик №1, корпус №9 на другому поверсі приміщення № 201, 202, 203), загальною площею 72,7кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 06.08.2014р. з 10.08.2012р. по 31.07.2015р.;

- складські та виробничі приміщення орендується, згідно: - договору оренди нежитлових приміщень № 16 від 20.01.2012р. та додаткової угоди від 05.07.2012 у АТВТ «Концерн «Весна»» за адресою м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, б.13а (майданчик №2, корпус №1 на першому поверсі приміщення № 127а), загальною площею 65,1кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 07.02.2014р. з 01.02.2012р. по 31.12.2014р.; - договору оренди нежитлових приміщень № 280 від 30.08.2013р. у АТВТ «Концерн «Весна» за адресою м. Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, б.13а (майданчик №2, корпус №1 приміщення № 120б, 121), загальною площею 189,4 кв.м. Строк дії договору, згідно додаткової угоди від 10.12.2013р. з 30.08.2013р. по 31.12.2014р.

Відповідно до висновків вказаного Акта перевірки позивача, позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 34177грн. в липні 2014 року.

За результатами розгляду заперечень на Акт перевірки, ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська Листом №20347/10/04-65-22-03-19 від 27.11.2014р. повідомила позивача, що висновки за результатами акту перевірки №3228/04-65-22-03/36295923 від 19.11.2014р. є правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення «Р» за №0004682203 від 01.12.2014р., яким ТОВ «Техелектромонтаж» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42721,25грн., за основним платежем на суму 34177грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8544,25грн.

Згідно розділу 3 вказаного Акта перевірки позивача, від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва отримано акт № 4251/26-58-22-03-17/34914295 від 19.09.2014р. «невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр послуг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із постачальниками і покупцями за період з 01.01.2014 по 31.07.2014 року», за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «УЦП» із контрагентами-постачальниками та покупцями.

Від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві отримано податкову інформацію листом від 19.09.2014 № 4721/7/26-57-22-04-21 стосовно ТОВ «ІНТЕР-СЕРВІС ГРУП» «щодо господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в якому, серед іншого, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів на адреси покупців, визнано без реального настання правових наслідків та недійсними».

01.07.2014 року ТОВ «Техелектромонтаж» (Покупець) та ТОВ «Український центр Послуг» (Постачальник) уклали Договір поставки № 01/07/01, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.5 Договору постачання товару здійснюється на умовах, визначених Специфікаціях у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.

За умовами п. 2.2 Договору датою поставки товару являється дата прийому-передачі, що вказана в накладній чи інших документах.

Відповідно до п. 2.4 Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість товару на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в уповноваженій банківській установі та на умовах платежу, сказаного в Специфікації.

На підтвердження реальності господарських операцій було складено наступні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи: договір поставки № 01/07/01 від 01.07.2014року, специфікацію № 1 від 01.07.2014р., специфікацію № 2 від 04.07.2014р., специфікацію № 3 від 04.07.2014р., специфікацію № 4 від 08.07.2014р., специфікацію № 5 від 14.07.2014р., специфікацію № 6 від 15.07.2014р., податкову накладну № 48 від 01.07.2014р., податкову накладну № 49 від 04.07.2014р., податкову накладну № 50 від 04.07.2014р., податкову накладну № 51 від 08.07.2014р., податкову накладну № 54 від 14.07.2014р., податкову накладну № 53 від 15.07.2014р., видаткову накладну № РН-220 від 01.07.2014р., видаткову накладну № РН-222 від 04.07.2014р., видаткову накладну № РН-221 від 04.07.2014р., видаткову накладну № РН-223 від 08.07.2014р., видаткову накладну № РН-224 від 14.07.2014р., видаткову накладну № РН-225 від 15.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 220 від 01.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 222 від 04.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 221 від 04.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 223 від 08.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 224 від 14.07.2014р., товарно-транспортну накладну № 225 від 15.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0701 від 01.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0704 від 04.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0705 від 04.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0708 від 08.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0714 від 14.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0715 від 15.07.2014р., оплата підтверджується виписками з банку за 29.07.2014 року по рахунку № 260090000101 та по рахунку № 26004060284832.

01.07.2014 року ТОВ «Техелектромонтаж» (Покупець) та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» (Постачальник) уклали Договір поставки № 0107-1, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.1.5 Договору постачання товару здійснюється на умовах, визначених Специфікаціях у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характерам цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.

За умовами п.2.2 Договору датою поставки товару являється дата прийому-передачі, що вказана в накладній чи інших документах.

Відповідно до п. 2.4 Покупець зоб зв'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість товару на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в уповноваженій банківській установі та на умовах платежу, сказаного в Специфікації.

На підтвердження реальності господарських операцій було складено наступні первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи: специфікацію № 1 від 31.07.2014р., податкову накладну № 146 від 31.07.2014р., видаткову накладну № РН-164 від 31.07.2014р., товарно-транспортну накладну № РН-164 від 31.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0731 від 31.07.2014р., оплата підтверджується випискою з банку по рахунку № 260090000101 за 18.08.2014 року.

Згідно ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Ст.78 Податкового кодексу України регламентує порядок проведення документальних позапланових перевірок п.78.1 якої передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п.78.1.1 за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Аналогічні норми містить п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України яким передбачено, що документальна позапланова перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

П.198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст..201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченим пунктом 201.11 ст.201 цього кодексу.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996) передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону № 996, факти здійснення господарських операцій фіксують первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п.2 ст.9 даного закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: «назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції».

Згідно ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, види діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Додаткові вимоги до первинних документів встановлені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. № 168/704), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, посада і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз.1 п.п.2.1 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», «Про автомобільний транспорт», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, тощо.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України № 488/346 від 29.121995 року).

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Приймаючи рішення суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» на підставі укладених договорів поставки.

Так, 01.07.2014 року ТОВ «Техелектромонтаж» (Покупець) та ТОВ «Український центр Послуг» (Постачальник) уклали Договір поставки № 01/07/01, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.5 Договору постачання товару здійснюється на умовах, визначених Специфікаціях у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.

За умовами п. 2.2 Договору датою поставки товару являється дата прийому-передачі, що вказана в накладній чи інших документах.

Відповідно до п. 2.4 Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість товару на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в уповноваженій банківській установі та на умовах платежу, сказаного в Специфікації.

Виконання умов вказаного Договору підтверджується наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та які були дослідженні в судовому засіданні: договір поставки № 01/07/01 від 01.07.2014року, специфікації № 1 від 01.07.2014р., № 2 від 04.07.2014р., № 3 від 04.07.2014р., № 4 від 08.07.2014р., № 5 від 14.07.2014р., № 6 від 15.07.2014р., податкові накладні № 48 від 01.07.2014р., № 49 від 04.07.2014р., № 50 від 04.07.2014р., № 51 від 08.07.2014р., № 54 від 14.07.2014р., № 53 від 15.07.2014р., видаткові накладні № РН-220 від 01.07.2014р., № РН-222 від 04.07.2014р., № РН-221 від 04.07.2014р., № РН-223 від 08.07.2014р., № РН-224 від 14.07.2014р., № РН-225 від 15.07.2014р., товарно-транспортні накладні № 220 від 01.07.2014р., № 222 від 04.07.2014р., № 221 від 04.07.2014р., № 223 від 08.07.2014р., № 224 від 14.07.2014р., № 225 від 15.07.2014р., рахунки на оплату № СФ-0701 від 01.07.2014р., № СФ-0704 від 04.07.2014р., № СФ-0705 від 04.07.2014р., № СФ-0708 від 08.07.2014р., № СФ-0714 від 14.07.2014р., № СФ-0715 від 15.07.2014р., оплата підтверджується виписками з банку за 29.07.2014 року по рахунку № 260090000101 та по рахунку № 26004060284832.

Також, 01.07.2014 року ТОВ «Техелектромонтаж» (Покупець) та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» (Постачальник) уклали Договір поставки № 0107-1, копія якого наявна в матеріалах справи, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупцеві товар з найменуванням, зазначеним у Специфікаціях до Договору, підписаних Постачальником та Покупцем, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.1.5 Договору постачання товару здійснюється на умовах, визначених Специфікаціях у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характерам цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього Договору.

За умовами п.2.2 Договору датою поставки товару являється дата прийому-передачі, що вказана в накладній чи інших документах.

Відповідно до п. 2.4 Покупець зоб зв'язаний сплатити Постачальнику загальну вартість товару на підставі рахунків або рахунків-фактур, виставлених Постачальником, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника в уповноваженій банківській установі та на умовах платежу, сказаного в Специфікації.

Виконання умов вказаного Договору підтверджується наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та які були дослідженні в судовому засіданні: специфікація № 1 від 31.07.2014р., податкова накладна № 146 від 31.07.2014р., видаткова накладна № РН-164 від 31.07.2014р., товарно-транспортна накладна № РН-164 від 31.07.2014р., рахунок на оплату № СФ-0731 від 31.07.2014р., оплата підтверджується випискою з банку по рахунку № 260090000101 за 18.08.2014 року.

Як вбачається із пунктів 1 складених Специфікацій по господарським операціям ТОВ «Техелектромонтаж» (Покупець) з ТОВ «УЦП» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» (Постачальники), які містяться у матеріалах справи, було встановлено умови поставки товарів: СРТ склад Покупця відповідно Інкотермс - 2000.

Інкотермс 2000 термін «Фрахт/перевезення оплачені до» (СРТ) означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Таким чином, транспортування та доставка ТМЦ здійснювалася за рахунок постачальників.

При цьому, в товарно-транспортних накладних зазначено «Вантажоодержувачем» ТОВ «Техелектромонтаж», а «Пункт розвантаження»: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13А. За вказаною адресою позивач орендує у ТДВ «КОНЦЕРН ВЕСНА» складські приміщення за договором № 16 від 20.01.2012 року. Копії підтверджуючих документів надавалися на перевірку (стор. З Акту) та наявні в матеріалах справи.

Так, ст. 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

При винесенні рішення судом враховано, що як на час укладення договорів поставки з ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп», так і під час виконання зобов'язань, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість. Установчі документи контрагентів позивача та його власні документи, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, не визнані в установленому порядку недійсними. Зазначене відповідачем не спростовано.

Фактичне виконання господарських відносин з ТОВ «Український центр послуг» та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» оформлено первинними документам які наявні в матеріалах справи. Первинні документи - податкові накладні, видаткові накладні, ТТН, Специфікації, рахунки-на оплату, якими оформлені господарські операції складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Оскільки виписані контрагентами позивачу податкові накладні, видаткові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству, то з дня отримання податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами.

Що стосується твердження відповідача про відсутність сертифікатів відповідності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 розділу 1 Договору поставки № 0107-1 укладеного 01 липня 2014 року між ТОВ «Техелектромонтаж» та «Інтер-Сервіс Груп» та Договору поставки № 01/07/01 від 01 липня 2014 року між ТОВ «Техелектромонтаж» та ТОВ «Український центр послуг», якість товару має відповідати стандартам, технічним умовам, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги до даного Товару, зразкам (еталонам) на даний товар, вказаний в Специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні сертифікати відповідності на наступну групу товарів:

- труби двостінні гофровані з поліетилену;

- кабелі силові та контрольні, що не поширюють горіння (різних марок);

- вироби кріпильні (болти, гвинти, гайки, шайби, шпильки різьбові з оцинкованої сталі, гарячеоцинкованої сталі та нержавіючої сталі з позначенням типу та без, шурупи та само різи фосфатова ні, оцинковані, з нержавіючої сталі та без покриття з позначенням типу та без, заклепки та клепальні гайки з оцинкованої сталі, нержавіючої сталі, алюмінію та міді з позначенням типу та без, анкери металеві;

- проводи з ізоляцією з полівінілхлоридного пластикату марок ПВ1, ПВ3, ПВ5 та з полівінілхлоридного пластикату торгової марки Лоусгран ПВ1нгд, ПВ3нгд, ПВ5нгд з номінальним перерізом жил від 1,0 мм2 до 400,00 мм2;

- прутки та профілі з міді-шини струмопровідні, моделі СU-ЕТР та СU-ОF.

Копії зазначених сертифікатів відповідності наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд звертає увагу, що Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.10.2011 N 162, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2011 р. за N 1309/20047, було погоджено «Зміни до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 N 28, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 за N 466/10746 (із змінами).

Так, пунктом 1 цих змін було вирішено: Розділи 1 "Електропобутове та аналогічне обладнання і комплектувальні вироби", 2 "Світлотехнічна продукція і комплектувальні вироби до неї", 3 "Ручні електромеханічні машини, переносні верстати та інструмент слюсарно-монтажний з ізолювальними рукоятками", 4 "Апаратура радіоелектронна побутова", 5 "Засоби обчислювальної техніки", 7 "Обладнання технологічне для харчової, м'ясо-молочної промисловості,-' підприємств торгівлі, громадського харчування та харчоблоків" та 8 "Медична техніка" виключити.

У зв'язку з чим, на даний час електропобутове та аналогічне обладнання і комплектувальні вироби (корпуса металеві, монтажні панелі, розетки та вимикачі) не потребують сертифікації.

Також, судом встановлено, що ТОВ «Техелектромонтаж» орендує у ТДВ «КОНЦЕРН ВЕСНА» приміщення під виробництво (договір № 280 від 30.08.2013р., копія якого наявна в матеріалах справи), тому придбані товари були використані в повному обсязі у господарській діяльності підприємства, а саме у власному виробництві для виготовлення електророзподільної та контрольної апаратури.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України «Щодо підтвердження даних податкового обліку» № 1936/11/13-11 від 01.11.2011, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України «Про скасування податкових повідомлень-рішень» №1713/12/13-13 від 11.12.2013, можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Слід зазначити, що Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Відсутність у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначеної позиції дотримуються у своїй практиці адміністративні суди вищих інстанцій, зокрема такий висновок наведено в ухвалі ВАС України від 19 лютого 2013 року № К/9991/64514/11 та в ухвалі ВАСУ від 16 квітня 2013 року № К/800/9087/13.

Не менш важливим фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції - статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Український центр послуг» (код ЄДРПОУ 34914295), дата видачі свідоцтва платника ПДВ 06.03.2007р. (анулювання - 28.08.2014р.), на момент виписки податкових накладних № 48 від 01.07.2014р., № 49 від 04.07.2014р., № 50 від 04.07.2014р., № 51 від 08.07.2014р., № 54 від 14.07.2014р., № 53 від 15.07.2014р. та ТОВ «Інтер-Сервіс Груп» (код ЄДРПОУ 38800221), дата видачі свідоцтва платника ПДВ 01.08.2013р. (анулювання - 31.10.2014р.), на момент виписки податкової накладної № 146 від 31.07.2014р. були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали діючі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, що підтверджується Відповідями на запит щодо Інформації з Реєстру платників ПДВ, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, під час перевірки позивача, податковий орган робив свої висновки на підставі Акту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів м.Києва № 4251/26-58-22-03-17/34914295 від 19.09.2014р. «невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр послуг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із постачальниками і покупцями за період з 01.01.2014 по 31.07.2014 року», за результатами якого не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «УЦП» із контрагентами-постачальниками та покупцями, а також Лист ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 19.09.2014 № 4721/7/26-57-22-04-21 стосовно ТОВ «ІНТЕР-СЕРВІС ГРУП» «щодо господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, в якому, серед іншого, встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), внаслідок чого операції з поставки товарів на адреси покупців, визнано без реального настання правових наслідків та недійсними».

В ході судового розгляду дане твердження не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи, у т.ч. вищевказаними первинними документами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого зазначено в практиці Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Положеннями ч. 2 ст. 61 Конституції України визначено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності чи податкового обліку не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Тобто доводи на які посилається податковий орган в акті перевірки позивача №3228/04-65-22-03/36295923 від 19.11.2014р. та запереченнях не відповідають обставинам справи, та спростовуються доказами наявними в справі та дослідженими у судовому засіданні.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у даній справі, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що позивач виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував показники податкової звітності відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку що відповідачем правомірність своїх дій не доведена, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0004682203 від 01.12.2014 року винесене Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст.186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Н.В. Турлакова