Постанова

від 15.04.2015 по справі 804/1967/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р. Справа № 804/1967/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Неклеса О.М.,

при секретарі судового засідання Колесник І.О.,

за участю:

представника позивача Кіптенко Н.Г.,

представника відповідача Василенка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» (далі - ТОВ «Алант-Сервіс», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 0000022202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 242148, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 161432, 00 грн., за штрафними санкціями - 80716, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ДПІ у Ленінському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Алант-Сервіс» щодо дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест» за вересень 2014 р., за результатами якої складено акт від 22.12.2014 р. № 1818/22-02/33770121, в якому зафіксовано порушення позивачем положень Податкового кодексу України (далі - ПК України). За висновками акту контролюючим органом не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Алант-Сервіс» із контрагентами, встановлено відсутність реального настання правових наслідків за результатами здійснення позивачем господарських операцій у вересні 2014 р. На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 0000022202, з яким позивач не погоджується, вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З висновками акту перевірки позивач також не погоджується та вважає, що вони сформовані без належної оцінки всіх наданих документів, з порушенням вимог діючого законодавства та на основі припущень. Поряд з цим, на думку позивача, зробивши висновки в акті перевірки щодо нереальності господарських операцій, відповідач не міг керуватися лише припущеннями, позиція відповідача не підкріплена належними доказами, а саме, судовими рішеннями про визнання договорів недійсними тощо. Представник позивача наголошувала, що до перевірки підприємством надано до контролюючого органу належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт реального виконання договорів піднайму (суборенди) транспортних засобів, тому висновки відповідача про вчинення позивачем порушень податкового законодавства не є обґрунтованими та не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представником відповідача 12.02.2015 р. подано до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, в обґрунтування яких зазначено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Алант-Сервіс» під час здійснення взаємовідносин контрагентами за вересень 2014 р., за результатами якої складено акт від 22.12.2014 р. № 1818/22-02/33770121. Перевіркою встановлено відсутність надання послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків, ТОВ «Алант-Сервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на ухилення від сплати податків, господарські відносини з контрагентами у вересні 2014 р. позивачем не підтверджені, у зв'язку з чим, на думку відповідача, у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях, відображених у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2014 р. Представником відповідача вказано, що при проведенні перевірки контролюючим органом використано, зокрема, інформацію з баз даних УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області, акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача. На думку представника відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 0000022202 є обґрунтованим та правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Алант-Сервіс» (код ЄДРПОУ 33770121) зареєстроване як юридична особа 23.09.2005 р., знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі. Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

ДПІ у Ленінському районі у період з 17.12.2014 р. по 22.12.2014 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Алант-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест» за вересень 2014 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.12.2014 р. № 1818/22-02/33770121, за висновками якого перевіркою ТОВ «Алант-Сервіс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із платниками податків ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест» за вересень 2014 р., у зв'язку з чим встановлено порушення абз. «б» п. 185.1 ст. 185, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість по декларації за вересень 2014 р. на суму 161432, 00 грн.

На підставі акта перевірки від 22.12.2014 р. № 1818/22-02/33770121 ДПІ у Ленінському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 0000022202, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість всього на суму 242148, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 161432, 00 грн., за штрафними санкціями - 80716, 00 грн.

Правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 р. № 0000022202 є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що у вересні 2014 р. та липні 2014 р. ТОВ «Алант-Сервіс» (суборендар 2) з ТОВ «Прод-Ресурс» (суборендар 1) укладено договори піднайму (суборенди) транспортних засобів, за умовами яких суборендар 1 передає, а суборендар 2 приймає в тимчасове платне користування на визначений строк транспортні засоби, визначені цими договорами та зобов'язується повернути їх суборендарю 1 в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу. Договорами передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод до цих договорів.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Прод-Ресурс» передано ТОВ «Алант-Сервіс» матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття до договорів оренди транспортних засобів, прицепів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості.

У вересні 2014 р. між ТОВ «Алант-Сервіс» (суборендар 2) та ТОВ «Шосткінвест» (суборендар 1) укладено договори піднайму (суборенди) транспортних засобів, за умовами яких суборендар 1 передає, а суборендар 2 приймає в тимчасове платне користування на визначений строк транспортні засоби, визначені цими договорами та зобов'язується повернути їх суборендарю 1 в тому ж вигляді з урахуванням нормального зносу. Договорами передбачено, що розмір орендної плати встановлюється за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових угод до цих договорів.

На виконання вказаних договорів ТОВ «Шосткінвест» передано ТОВ «Алант-Сервіс» матеріальні цінності, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії актів здачі-прийняття до договорів оренди транспортних засобів, прицепів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Фактичність виконання позивачем договорів піднайму (суборенди) транспортних засобів з ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест» та рух активів підтверджується наступними первинними документами: договорами, додатковими угодами до договорів, актами здачі-прийняття до договорів оренди транспортних засобів, прицепів, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, товарно-транспортними накладними, оборотно-сальдовою відомістю, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи.

Судом встановлено, що згідно штатного розкладу ТОВ «Алант-Сервіс», з 17 липня 2014 р. на підприємстві працює 47 осіб, з яких 35 - водії автотранспортних засобів.

З матеріалів справі вбачається, що фактична передача транспортних засобів відбувалась на площадці, що належить ТОВ «Виробниче підприємство «Агро-Союз» та розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1.

З січня 2014 р. транспортні засоби обліковуються позивачем (на підставі тимчасових реєстраційних талонів на транспортні засоби, копії яких долучені до матеріалів адміністративної справи).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку щодо наявності фізичної, технічної можливості ТОВ «Алант-Сервіс» для здійснення господарської діяльності та її доцільності.

Поряд з цим, до матеріалів адміністративної справи позивачем долучені копії договорів найму оренди транспортних засобів (посвідчені нотаріально) фізичних осіб - орендодавців з ТОВ «К.Н.Т.» - орендарем. Вказані транспортні засоби були предметом договорів піднайму (суборенди), укладені між ТОВ «Алант-Сервіс» та ТОВ «Прод-Ресурс», ТОВ «Шосткінвест».

Також, наданими до суду товарно-транспортними накладними підтверджується перевезення позивачем вантажів транспортними засобами, які були предметом договорів піднайму (суборенди), на виконання договорів з контрагентами.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій ТОВ «Алант-Сервіс» з контрагентами ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест».

Суд критично оцінює посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача, які не спростовують дійсність укладених ТОВ «Алант-Сервіс» з контрагентами правочинів щодо надання послуг, підряду та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. З аналізу норм права вбачається, що податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу дані аналітичної системи щодо інших платників податків, як безсумнівну підставу для висновку про наявність порушення з боку першого. Дана позиція також відображена в рішеннях Вищого адміністративного суду України від 07.07.2014 р. № К/9991/52816/12, від 16.09.2014 р. № К/800/535/14.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст. 207 ГК України та ст. 228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

Відповідачем не було додано жодних документів, які б підтверджували завищення податкового кредиту позивачем.

Щодо висновків акту перевірки від 22.12.2014 р. № 1818/22-02/33770121 щодо вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах піднайму (суборенди) транспортних засобів, суд зазначає, що єдиним допустимим засобом доказування нереальності правочину, вчиненого між суб'єктами господарювання може бути лише судове рішення, яким встановлена недійсність такого правочину.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, які укладені між ТОВ «Алант-Сервіс» з контрагентами оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину; правочини піднайму (суборенди) транспортних засобів виконані сторонами.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач формував свої витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам, своєчасно та в межах проведених господарських операцій. Отже, у суду відсутні підстави вважати, що позивач склав свою податкову звітність з податку на додану вартість без відповідного підтвердження первинними документами.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціях з надання послуг, підряду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд виходить із того, що об'єктом оподаткування є певна операція між конкретними суб'єктами господарювання, яка має бути підтверджена необхідними первинними документами.

Підставою для отримання платником податків права на отримання податкових переваг є наявність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Отже, операції, що формують податковий кредит для цілей визначення оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Суд доходить висновку, що наявними в матеріалах справи первинними документами спростовуються висновки ДПІ у Ленінському районі щодо нереальності господарських відносин та відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Алант-Сервіс» операцій з контрагентами ТОВ «Прод-Ресурс» та ТОВ «Шосткінвест».

Позивачем доведено обґрунтованість віднесення до податкових зобов'язань суми податку на додану вартість 161432, 00 грн., яку не визнала податкова інспекція.

Відповідно до ст. ст. 46-49 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

З проведеного судом аналізу первинних документів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що позивачем правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 161432, 00 грн. за вересень 2014 р.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, в той час як докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є законними, допустимими, обґрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі від 13.01.2015 р. № 0000022202 прийняте податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення № 83 від 16.01.2015 р. у розмірі 484, 31 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.01.2015 р. № 0000022202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 242148, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 161432, 00 грн., за штрафними санкціями - 80716, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алант-Сервіс» судовий збір у розмірі 484, 31 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 20.04.2015 р.

Суддя О.М. Неклеса