Постанова

від 21.05.2015 по справі 808/9586/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2015 року 11:40Справа № 808/9586/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю секретаря судового засідання Мухи Я.М.

представників:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Бедрик А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до: Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 28.11.2014 №Ф-897-У, рішення №541 від 23.12.2014 та податкових повідомлень-рішень від 23.12.2014 №0013801702, №0013811702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки зроблені в акті перевірки є необґрунтованими, зроблені на підставі перекручених показників та не відповідають дійсності, а тому не можуть бути прийняті для донарахування (збільшення) грошових зобов'язань з єдиного внеску, з податку на додану вартість та по податку на доходи фізичних осіб. З урахуванням вищезазначеного позивач вважає вимогу від 28.11.2014 №Ф-897-У, рішення №541 від 23.12.2014 та податкові повідомлення-рішення від 23.12.2014 №0013801702, №0013811702 протиправними та просить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначає, що оскаржувана вимогу, рішення та податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 10.11.2014 по 21.11.2014, на підставі направлення від 10.11.2014 № 150, згідно із п.п. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20, п.п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, фахівцями Токмацької ОДПІ проведено документальну планову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання СПД-ФО ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1295/172/НОМЕР_1 від 28.11.2014.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139, п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п.п. 176.1 «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб за період, що перевірявся, на суму - 11 779,06 грн., в тому числі по періодах: податок з доходів від підприємницької діяльності фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму 11 779,06 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму - 4145 грн.) в тому числі по податковим періодам:

за січень 2013 року занижено ПДВ в сумі 354 грн.;

за березень 2013 року занижено ПДВ в сумі 350 грн.;

за квітень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 391 грн.;

за травень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 589 грн.;

за червень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 476 грн.;

за серпень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 408 грн.;

за вересень 2013 року занижено ПДВ в сумі -811 грн.;

за жовтень 2013 року занижено ПДВ у сумі - 220 грн.;

за листопад 2013 року занижено ПДВ в сумі - 208 грн.;

за грудень 2013 року занижено ПДВ в сумі - 338 грн.

- ст. 7, ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого не сплачено (не перераховано) єдиний внесок за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 на загальну суму 26920,14 грн., у тому числі по податковим періодам: єдиний внесок за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму - 26920,14 грн.

На підставі акту перевірки № 1295/172/НОМЕР_1 від 28.11.2014 відповідачем винесено:

- вимогу № Ф-897У від 28.11.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26 920,14 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 541 від 23.12.2014, яким позивачу визначено штрафні санкції з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1346,01 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0013801702 від 23.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5181,25 грн., у т.ч. за основним платежем 4145 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 1036,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0013811702 від 23.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 14723,83 грн., у т.ч. за основним платежем 11779,06 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2944,77 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішення та вимогою позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що підприємницька діяльність позивача за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 проводилась на загальній системі оподаткування, відповідно до Податкового кодексу України.

За період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем задекларовано дохід у суму 456804 грн.

Перевіркою первинних документів обліку, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та даних руху коштів по розрахунковому рахунку самозайнятої особи ОСОБА_3 встановлено, що декларація про майновий стан та доходи за 2013 рік надана до Токмацької ОДПІ з недостовірними даними, а саме: до складу доходу не включена оплата за реалізовані товаро - матеріальні цінності в сумі - 16 923 грн., яка надійшла на розрахунковий рахунок позивача від Михайлівського РАЙСТО (код ЄДРПОУ - 01752185) в сумі - 20 307,60 грн., у т.ч. сума без урахування ПДВ - 16923 грн., сума ПДВ - 3384,60 грн.

В акті перевірки податковим органом встановлено, що позивачем завищено валовий дохід за 2013 рік на суму, без урахування ПДВ - 16923 грн. та фактично становить 473727 грн.

Перевіркою відображених показників Розділу 1 «Доходи від провадження господарської діяльності» граф 4, 5, 6 додатку 5 до розділу III податкової декларації про майновий стан і доходи «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у загальній сумі 432204 грн. на підставі первинних облікових документів, банківських первинних документів, книг обліку доходів та витрат самозайнятої особи ОСОБА_3 встановлено завищення валових витрат за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму - 53715 грн., у т.ч. за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 в сумі - 53715 грн., чим порушено п.п. 176.1 «а» п. 176.1 ст. 176, п. 177.2. п. 177.4 ст. 177, п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а саме: до складу витрат за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 позивачем включено вартість придбаних товаро - матеріальних цінностей, що не відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу.

З приводу формування позивачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб при визначенні валових витрат судом з'ясовано наступне.

У п.1 «Порядку ведення книги обліку доходів і витрат», затвердженому 26.09.2001 постановою Кабінету Міністрів України №1269, зазначено, що Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), а також особами, які мають пільговий торговий патент для продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) відповідно до законодавства з питань патентування деяких видів підприємницької діяльності, якщо такі особи не є платниками податку на додану вартість згідно із законодавством (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Як зазначено у пп.177.5.2 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Відповідно до пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 Податкового кодексу України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Кодексом для платників податку - фізичних осіб (п.177.6. ст.177 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як зазначено у пп.139.1.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу). Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України зазначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (який діє з 01.01.2011, на час виникнення спірних правовідносин), оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом здійснюється наступним чином: податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Позивачем, з урахуванням наданих ним документів, доведено правомірність формування валових витрат за період з 01.09.2013 по 30.09.2013.

Суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 не порушено п.138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1, ст. 139, п.п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177, п.п. 176.1 «а» п. 176.1 ст. 176 Податкового Кодексу України, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення № 0013811702 від 23.12.2014 підлягає скасуванню.

Також судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем задекларовано податкових зобов'язань по податку на додану вартість з урахуванням коригувань у сумі - 91 837 грн.

Так, податковим органом встановлено, що позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16 670 гри, сума ПДВ - 3334 грн., чим порушено п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

За період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість, з урахуванням коригувань в сумі ПДВ - 63 190 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено його завищення всього у сумі 811 грн., в тому числі по податковим періодам: за вересень 2013 року у сумі 811 грн.

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту по ПДВ включено витрату на придбання товарно-матеріальних цінностей, використання яких в оподатковуваних операціях звітного періоду та в господарської діяльності платника не підтверджено документально на суму без урахування - 4055 грн., ПДВ у сумі - 811 грн.

Перевіркою податкових накладних, додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та величини б податкового кредиту в розрізі контрагентів» реєстру податкових накладних встановлено, що позивачем вересні 2013 року сформовано податковий кредит за рахунок контрагента ТОВ «КВК» (код ЄДРПОУ - 36499654) на суму без урахування ПДВ - 48906,75 грн., ПДВ у встановлені сумі - 9781,35 грн.

Представником позивача надані до суду документи первинного обліку, податкові накладні, розрахункові документи на придбання ТМУ від контрагента ТОВ «КВК» (код ЄДРПОУ 36499654) із зазначенням сум ПДВ.

За період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивачем задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 28 647 грн. Так, перевіркою повноти нарахування ПДВ за період, що перевірявся податковим органом встановлено його заниження у сумі 4145 грн.

Відповідно п.п. 187.1 «а» п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається встановлю дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що сталася раніше, а саме: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків як оплата за травень товарів, що підлягають постачанню.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час здійснення господарських операцій) зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України).

Як зазначено у п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України зазначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Досліджені судом накладні, з урахуванням інших документів, обставин здійснених позивачем операцій надають ФОП ОСОБА_3 право на формування податкового кредиту.

З цих підстав суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_3 не порушено п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0013801702 від 23.12.2014 підлягає скасуванню.

Щодо нарахованого позивачем єдиного внеску суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено його заниження на загальну суму 70638 грн.

Таким чином, перевіркою правильності нарахування та утримання єдиного внеску, встановлено його заниження на загальну суму - 26920,14 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 на суму - 26920,14 грн., чим порушено ст.ст. 7,8,9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрані спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно п.8.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску паї загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та відповідно до п.3.3 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №455, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.09.2013 за №1622/24154, для платників, фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, яві обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок встановлюється у розмірі 38,11 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску паї загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та п.3.16 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювала до 01 жовтня 2011 року п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок, з 01 жовтня 2011 року - сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Оскільки позивач при обчисленні єдиного внеску керувався задекларованим доходом, а дохід позивачем визначено вірно, то відповідно твердження податкового органу щодо заниження позивачем єдиного внеску є безпідставним.

Беручи до уваги вище зазначене, суд вважає вимогу № Ф-897У від 28.11.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 26 920,14 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 541 від 23.12.2014 протиправними, у зв'язку із чим вимога та рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем спростовані висновки податкового органу за результатами перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкової вимоги та податкових повідомлень - рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу прийняту Токмацькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 28.11.2014 №Ф-897у.

Визнати протиправним та скасувати рішення прийняте Токмацькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 23.12.2014 №541 про застосування штрафних санкцій.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Токмацькою об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 23.12.2014 №0013801702 та від 23.12.2014 №0013811702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова