Ухвала

від 04.06.2015 по справі 826/2733/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2733/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Старощука Сергія Васильовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстаргруп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстаргруп» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій. зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що позивачем до ДШ у Святошинському районі м. Києва засобами електронного зв'язку подана податкова звітність за грудень 2014 року в електронній формі, в квитанції податкового органу № 2, що виготовляється під час прийняття податкової звітності в електронній формі, зазначено, що документи прийняті, однак, показники декларації не були відображені в картці особового рахунку позивача та не внесені до податкових баз. Дані податкової звітності, які направлені позивачем до податкового органу не внесено до в податкових баз у зв'язку із тим. що ГОВ «Промстаргруп» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В той же час. позивач стверджує, що відповідач не мав підстав для невнесення даних з податкової декларації та порушив норми чинного законодавства щодо порядку прийняття податкової звітності з ПДВ. оскільки чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для невизнання звітності податковою. Просить визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача внести дані спірної декларації до податкових баз.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо невнесення показників податкової звітності з податкової декларації з ГІДВ, наданих ТОВ «Промстаргруп» (код ЄДРПОУ 39282613) за грудень 2014 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відобразити показники податкових декларацій з ПДВ, додатків № 5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних TOB «Промстаргруп» за грудень 2014 року в картці особового рахунку. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві внести показники податкових декларацій з ПДВ, додатків № 5 до них - розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д 5), реєстрів виданих та отриманих податкових накладних ТОВ «Промстаргруп» (код ЄДРПОУ 39282613) за грудень 2014 p., в тому числі зобов'язано відобразити в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованих інформаційних систем АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі на рівні ДНІ України». АІС «Податковий Блок» та інших податкових базах суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за грудень 2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві Старощук Сергій Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Промстаргруп» засобами електронного зв'язку в електронній формі подано до ДП1 у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з ГІДВ за грудень 2014 року.

На підставі квитанцій податкового органу № 2, що виготовляються під час прийняття податкової звітності в електронній формі, декларацію з додатками подано позивачем 20.01.2015 року, реєстраційний номер документу: 9078720633.

Так, в квитанції зазначено, що: «Документ доставлено до районного рівня 2657 ДНІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 20.01.2015 року», та «Пакет прийнято».

В той же час, дані податкової звітності по декларації з ПДВ за грудень 2014 року, яка разом з документами направлена та прийнята податковим органом, не внесено до податкових баз, внаслідок чого виникла розбіжність у податкових показниках позивача з його контрагентами.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу.

Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Як зазначено в п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами: код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог гі.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що в квитанції № 2, що виготовляються під час прийняття податкової звітності в електронній формі, податковим органом зазначено, що: «Документ доставлено до районного рівня 2657 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 20.01.2015 року», та «Пакет прийнято».

Таким чином, податковий орган прийняв податкову декларацію позивача з ПДВ за грудень 2014 року, про що повідомлено в квитанції № 2.

В той же час, згідно п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Відповідачем в порушення зазначених вимог чинного законодавства вказаної норми Кодексу не виконано, письмової відмови у прийнятті податкової декларації позивачу не надіслано.

Зокрема, відповідачем не надано суду доказу існування такої письмової відмови та направлення її належним чином ТОВ «Промстаргруп».

Окрім того, як підставу для такої відмови податковий орган у наданих суду письмових запереченнях (а не в рішенні про відмову у прийнятті податкової декларації, як того вимагають норми чинного законодавства) зазначає: «при поданні податкової звітності невірно зазначено один з обов'язкових реквізитів декларації - відомості щодо місцезнаходження підприємства».

Проте, зазначене спростовується матеріалами справи, а саме: податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року містить адресу позивача, яка відповідає податковій адресі платника податків та адресі державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до 4.2 ст. 17 Закону в ЄДР містяться відомості в тому числі і щодо місцезнаходження юридичної особи, а також дані про установчі документи юридичної особи, дати, номери записів про внесення змін до них, а відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону - також відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб-підприємців» та Податкового кодексу України поняття «місце реєстрації» юридичної особи тотожне поняттю «місцезнаходження» юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З аналізу вищевикладених норм Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» вбачається, що єдина підстава стверджувати про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (місцем реєстрації) може виникнути лише у разі внесення інформації про таку відсутність до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та Фізичних осіб-підприємців.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до пункту 12.5 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Встановлення відсутності юридичної особи за результатами здійснення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження не є підставою неприйняття податкової звітності.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Промстаргруп» зареєстроване як юридична особа 03.07.2014 року. Місцезнаходження товариства: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2.

Вказана адреса місцезнаходження ТОВ «Промстаргруп» вказана у належним чином затвердженому та зареєстрованому Статуті товариства та внесена як адреса місцезнаходження позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за якою фактично здійснюється діяльність.

Відповідач не надав суду доказів відсутності позивача за місцезнаходженням, а також доказів того, що з моменту державної реєстрації ТОВ «Промстаргруп» як юридичної особи до установчих документів товариства вносились зміни, що стосуються місцезнаходження.

В той же час, інформація про зміну місцезнаходження (місця реєстрації) не подавалася державному реєстратору та, відповідно, не вносилася до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказана інформація підтверджується даними виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Статутом товариства.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відомості про товариство (в тому числі щодо його місцезнаходження) є достовірними та відповідають ознакам достовірності відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року з відповідними додатками до неї, оскільки у відповідності до п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України позивачем у поданій податковій декларації зазначені обов'язкові реквізити, серед яких і місцезнаходження позивача, які є достовірними в силу ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Крім того, Наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Згідно п. 1.3. розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти.

Згідно з п. 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит».

По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Пункт 2.8 вказаного наказу встановлює, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Таким чином, податковий орган не мав права змінювати показники податкових декларацій позивача, зокрема, шляхом не внесення показників по декларації з ПДВ до інформаційних баз, не прийнявши та не направивши платнику податків податкове повідомлення-рішення і не дотримавшись процедури узгодження такого зобов'язання.

Враховуючи зазначене, оскільки позивачем подано декларацію у встановлені законодавством строки, підстав для невизнання вищезазначеної декларації як податкової звітності у відповідача не було, податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2014 року з додатками згідно квитанції № 2 є прийнятою, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно, без належних на те законних підстав не внесено показники податкової звітності з податкової декларації з ПДВ, наданих ТОВ «Промстаргруп» (код ЄДРПОУ 39282613) за грудень 2014 року, а отже, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Старощука Сергія Васильовича - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.