Ухвала

від 20.05.2015 по справі 826/5860/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2015 р. м. Київ К/800/55085/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Бруй О.Д.,

за участю: представника позивача Базалюк О.Ю.,

представника відповідача Жукової В.І.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року

у справі №826/5860/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (далі - ТОВ «Завод Євроформат») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 20.11.2013 № 0009602203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 червня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Завод Євроформат» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 24 жовтня 2013 року складено акт № 614/26-54-22-03-07/31724919 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 20 листопада 2013 року № 0009602203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за платежем податок на прибуток на 729 411 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є обґрунтованим та правомірним.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими при неповному з'ясуванні судами обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Позивачем на підтвердження обставин реальності здійснення господарських операцій з контрагентами були надані первинні та інші документи.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили всі надані позивачем докази, а також всі фактичні обставини справи, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, правомірність проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не дали оцінку доводам позивача щодо правомірного коригування від'ємного значення.

Вказані обставини відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно цієї норми предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена без дотримання вимог ст. 86 КАС України.

Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не з'ясували повно і всебічно обставин справи щодо характеру реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, не дали оцінку всім наданим позивачем доказам. Також залишили поза увагою ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судами не взято до уваги та не надано оцінки доводам позивача щодо наявності доказів фактичного виконання пусконалагоджувальних та будівельно-монтажних робіт безпосередньо ТОВ «Д.К-Груп» на виконання договору № 2012/11-01 від 22 жовтня 2012 року, не досліджено наявні в матеріалах справи акти приймання ліфтів, з яких вбачається, що в прийманні ліфтів брали участь представники власника ліфтів, товариства, відповідального за організацію робіт з технічного обслуговування і ремонту ліфтів, інспекції Держгірпромнагляду України. Вищевказані акти підписані та скріплені печатками організацій, які приймали у ТОВ «Д.К-Груп» та ТОВ «Завод Євроформат» ліфти.

Матеріали справи також містять договір підряду від 16 жовтня 2012 року № 55-1610, укладений між позивачем та ТДВ «Укрліфтсервіс», відповідно до якого позивач взяв зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами поставити ліфтове обладнання та виконати в повному обсязі комплекс робіт по заміні (реконструкції) ліфтового обладнання.

На підтвердження реальності здійснення робіт по договорам від 16 жовтня 2012 року № 55-1610 та № 2012/11-01 від 22 жовтня 2012 року позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт, експертний звіт № 00-1892/1-12/КД від 31 жовтня 2012 року, підсумкову відомість ресурсів, акти приймання ліфтів з фотокартками ліфтів, які судами попередніх інстанцій не досліджено.

Також судами не взято до уваги та не надано оцінки доводам позивача та представленим доказам на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Рослич» та ТОВ «Запоріжметал Холдінг».

Позивачем надані договори поставки № 05/01/12 від 11 січня 2012 року та № 318/09/11 від 16 вересня 2011 року, відповідно до яких ТОВ «Запоріжметал Холдінг» передало у власність ТОВ «Завод Євроформат» металопрокат, який в подальшому використовувався для виготовлення ліфтів та металевих шаф.

Також матеріали справи містять договір поставки № 5 від 20 лютого 2012 року, згідно з яким ТОВ «Рослич» передало у власність ТОВ «Завод Євроформат» дверну фурнітуру, яка використовувалась позивачем у виробництві.

На підтвердження оприбуткування купленої продукції у ТОВ «Запоріжметал Холдінг» та ТОВ «Рослич» на склад позивачем надано звіти про партії товарів, в яких вказано дату оприбуткування, номенклатуру, вартість та інформацію про внутрішнє переміщення на виробництві.

Також на підтвердження отримання товарів від вищевказаних підприємств позивачем надавався реєстр виданих довіреностей на отримання товару.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7, ч. 4, 5 ст. 11 КАС України.

Відповідно до ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо реальності здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами та правильності формування валових витрат за цими операціями, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог ст. 86 КАС України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній

М.П. Зайцев