Постанова

від 17.07.2006 по справі 12/324н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/324н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.07.06                                                                                 Справа № 12/324н-ад.

Суддя Палей О.С. , розглянувши матеріали справи  за позовом

Виробничого об‘єднання "Домобудівельник", м. Лисичанськ

до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську

про скасування податкового повідомлення - рішення

в присутності представників сторін:

від позивача - Біленецький А.А., директор, протокол № 1 від 15.10.01., Кругляков В.Є. , дов. № б/н від 22.06.06.;

від відповідача - Д'яченко Ю.В., зав. сектором, дов. № 7046/10 від 16.06.06,  Леонова З.Є. - гол. держ. подат. інсп., довіреність № 7978/10 від 12.07.06.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення –рішення від 11.03.2006 № 000412301/0 ДПІ у м. Лисичанську в частині нарахування податкового зобов‘язання в сумі 8626 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд  

в с т а н о в и в :

          Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську в лютому 2006 року була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства ВО «Домобудівельник», за результатами якої був складений акт перевірки від 21.02.2006 р.           № 9/23-13402042.

          Даний акт послужив підставою для винесення ДПІ в м. Лисичанську податкового повідомлення-рішення від 11.03.2006р. № 0000412301/0, відповідно до якого було визначено податкове зобов'язання ВО «Домобудівельник»по податку на додану вартість в сумі 11860 грн., з яких 7907 грн. становлять сума ПДВ і 3953 грн. становлять штрафні (фінансові) санкції.

          Зазначене повідомлення-рішення надійшло в ВО "Домобудівельник" 17.03.2006р.          

          Позивач вважає, що податкове зобов‘язання в сумі 8626 грн., зазначене в податковому повідомленні-рішенні від 11.03.2006р. № 0000412301/0 донараховано неправомірно.

          Позивач оспорює правомірність донарахування ПДВ в сумі 2875 грн. штрафних санкцій та 5751 грн. основного платежу за трьома операціями, в тому числі:

          - 428 грн. ПДВ за придбаними в АТЗТ "Завод "Червоний жовтень" пластинам, виключених з податкового кредиту як включені за факсимільною податковою накладною - посилаючись на те, що на момент перевірки була належна податкова накладна;

          - 2935 грн. ПДВ, нарахованого за результатами реалізації продукції за цінами, нижче фактичних витрат на її виготовлення, - посилаючись на відсутність підстав у податкового органу за даною операцією застосовувати норми Закону України "Про державний бюджет України на 2005 р." за відсутністю відповідних змін у спеціальний Закон з оподаткування;

          - 2388 грн. ПДВ за операцією з придбання у ТОВ "Піар" плакатів, календарів та проспектів, виключених з податкового кредиту як сума ПДВ за придбаними товарами, що не використовуються у власній господарській діяльності підприємства.

          Відповідач відзивом № 7046/10 від 16.06.2006р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення приписам Закону та відсутність у позивача підстав для включення до складу податкового кредиту спірних сум з огляду на норми абз.11 ст. 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. та п.п.7.4.4, 7.4.5, п.7.4 ст.7  Закону України" Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ).

          Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

          І. Згідно пп.7.4.1, п.7.4 Закону України про ПДВ (в редакції за № 2505-ІV від  25.03.2005р.) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

          - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

          - підпунктом 7.4.4., 7.4 ст.7 Закону про ПДВ встановлено, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв‘язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

          В порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ підприємством до складу податкового кредиту зайво віднесено суму ПДВ у розмірі 2388,00 грн., а саме: у серпні           2005р. по податковій накладній, отриманої від ТОВ "Пиар", код 33206260 м. Харків, № 26 від 02.08.2005р. на загальну суму 14328,00 грн. у т.ч. ПДВ 2388,00 грн. за придбані ТМЦ (плакати, календарі, проспекти з логотипами підприємства), які не використовуються у господарській діяльності підприємства та не будуть у подальшому використовуватися у виробництві.          Посилання позивача, що у наступних податкових періодах, в міру використання продукції не у виробничій діяльності, сума ПДВ поступово виключалася, судом до уваги не приймається, оскільки документальне підтвердження коригування суми податкового кредиту на суму 2388 грн. позивачем не представлено, а норма прямої дії пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону забороняє включати суми ПДВ по придбаним не для використання у власній господарській діяльності товарам (роботам, послугам) безпосередньо на момент придбання, а не залежно від подальшого (можливого) використання у власній господарській діяльності.

          Таким чином позивачеві правомірно донараховано податкове зобов‘язання в сумі  2338 грн.  

          ІІ. Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України про ПДВ, не дозволяється включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими  накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг), у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену цим підпунктом документами.

          В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач до складу податкового кредиту зайво включив податок на додану вартість у сумі 428,00 грн. у вересні 2004р. по факсимільній податковій накладній № 600/4 03.09.2004 р. отриманої від АТЗТ "Харківський ордена "Знак Пошани" машинобудівельний завод "Червоний жовтень", на загальну суму 2568,00 грн., у т.ч. ПДВ 428,00 грн. за придбані пластини.

          На момент перевірки, та на момент складання акту керівниками позивача фахівцям ДПІ які проводили перевірку, не були надані оригінал податкової накладної, та оригінали первинних документів, які би дозволяли включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту, а зворотне позивач не довів.

          Представлена позивачем в судове засідання копія спірної податкової накладної не є належним доказом у розумінні ст.70 КАС України.

          Таким чином позивачеві правомірно виключено зі складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 428 грн.

          ІІІ.  Суд погоджується з доводами позивача щодо безпідставного донарахування ПДВ в розмірі 2935 грн. внаслідок заниження бази оподаткування податком на додану вартість по реалізованій продукції за цінами нижче собівартості в т.ч. 672 грн. у січні 2005р.,    1310 грн. у лютому 2005р. та 953 грн. у березні 2005р.

          Під час донарахування спірної суми відповідач керувався нормою абз.11 ст. 9 Закону України від 23.12.2004 р. № 2285-ІV "Про державний бюджет України на 2005 рік" згідно з якою база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінам (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших  загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь - які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв‘язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

          Зазначена редакція ст. 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" діяла протягом одного кварталу до 01.04.2005р., при цьому відповідні зміни до Закону про ПДВ не були внесені.

          З 01.04.2005р. зі статті 9 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" взагалі виключено абз.11 щодо визначення бази оподаткування, при цьому Законом України від 25.03.2005 р. №2505-ІV "Про внесення змін до Закону України" про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" внесені зміни до п. 4.1 ст. 4  Закону про ПДВ згідно з якими база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми  коштів, вартість матеріальних і нематеріальних  активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку  третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

          Таким чином при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість законодавець не обмежує та не обмежував її нижчий рівень собівартістю реалізованої продукції.

          Відповідно до ст.1 Закону України від 25.06.1991 р. "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для  споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися  або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.

          Згідно частини 2 статті 7 Закону України "Про систему оподаткування" зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових  платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

          У зв'язку з викладеним під час визначення бази оподаткування податком на додану  вартість як на спірний період (січень-березень 2005 р.) так і з квітня 2005 р. слід керуватися спеціальною нормою пункту 4.1. ст.4 Закону про ПДВ, яка визначає базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (з 01.04.2005 р. –не нижче за звичайні ціни).

          На підставі вищевикладеного суд скасовує спірне повідомлення рішення частково на суму 4402 грн. 50 коп., в тому числі  2935 грн. основного платежу та 1467 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

          Відповідно до ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати розподіляються пропорційно сумі задоволеного позову; судові витрати в розмірі 1 грн. 73 коп. стягуються на користь позивача з держбюджету, решта витрат - покладається на позивача.

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

          Керуючись ст.ст. 94, 160, 163, 186, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Лисичанську від 11.03.2006р. № 0000412301/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4402 грн. 50 коп., в тому числі 2935 грн. основного платежу та 1467 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

3. У задоволенні решти вимог –відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку № 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк - Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, на користь Виробничого об'єднання "Домобудівельник", м. Лисичанськ Луганської області, промисловий майданчик ЗАТ "ЛИНІК", ідентифікаційний код 13402042, витрати по сплаті державного мита в сумі 1 грн. 73 коп.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення  постанови у повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу - з  дня  складення  в  повному обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено в повному обсязі і підписано 24.07.2006 р.

Суддя                                                                     О.С.Палей