Рішення

від 30.01.2007 по справі 15/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/579

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.07                                                                                 Справа № 15/579

Суддя  Пономаренко Є.Ю., розглянувши матеріали  справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ПЕМЗ», м. Луганськ

до відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені Карла Маркса», м. Первомайськ Луганської області

про стягнення 318 905  грн. 08 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Грібанов А.В., представник по довіреності б/н від 13.12.2006р.; Корнилова Т.С., юрисконсульт по довіреності від 25.01.2007р. №07-4;

від відповідача –Дудник М.О., ст. юрисконсульт по довіреності від 18.01.2007р. №27/1-д.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем у справі заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 280 000 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 18 200 грн., 3 проценти річних у сумі 3099 грн. 60 коп. та пені у сумі 17 605 грн. 48 коп. по договору зворотної фінансової допомоги від 30.09.2005р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині суми основного боргу у розмірі 280 000 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між сторонами у справі 30.09.2005р. укладено договір зворотної фінансової допомоги. Предметом даного договору визначено, що підприємство позивача надає відповідачу возвратну фінансову допомогу у розмірі 400 000 грн., а останній зобов'язується її повернути у строк визначений у даному договорі.

Додатковою угодою №1 від 21.11.2005р., укладеною між сторонами до вказаного договору внесено зміни.

Так, розмір загальної фінансової допомоги збільшено до 595 000 грн.

У пункті 2.2. договору, яким визначено строк повернення фінансової допомоги, змінено дату строку повернення до 31.07.2006р.

Позивач перерахував відповідачу 595 000 грн. як зворотну фінансову допомогу по договору, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідач до цього часу не повернув позивачеві 280 000 грн., що також визнається відповідачем.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовою природою правовідносин за договором возвратної фінансової допомоги є правовідносини з позики.

Зобов'язання за договором позики регулюються параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині основного боргу у сумі 280 000 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв'язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Решта позовних вимог також є обгрунтованою та підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

Вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку порушення строків повернення фінансової допомоги відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 1% суми фінансової допомоги за кожний день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється  у письмовій формі.

Договір містить положення щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені.

Розрахунок заявленої до стягнення пені здійснено позивачем виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення з 01.08.2006р. по 13.12.2006р. Даний розрахунок є обґрунтованим.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, законодавством обмежено максимальний розмір пені, що може бути стягнута за невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню борг у сумі 280 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 18 200 грн., 3 проценти річних у сумі 3099 грн. 60 коп. та пеня у сумі 17 605 грн. 48 коп.

Відповідачем заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення строком до 6 місяців.

Суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання частково.

Так, у зв'язку з ненаданням відповідачем належних достатніх доказів наявності обставин, що зумовлюють відстрочення рішення суду на 6 місяців та враховуючи надання згоди представниками позивача на відстрочення рішення суду до 15.03.2007р., суд задовольняє клопотання відповідача частково та відстрочує виконання даного рішення до 15.03.2007р.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у справі у складі: 3 189 грн. 05 коп. державного мита, а також 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Первомайський електромеханічний завод імені Карла Маркса», м. Первомайськ Луганської області, пров. Заводський, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05758925, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім ПЕМЗ», м. Луганськ, вул. Совєтская, б. 75, к 519, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30877721, борг у сумі борг у сумі 280 000 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 18 200 грн., 3 проценти річних у сумі 3099 грн. 60 коп., пеню у сумі 17 605 грн. 48 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 3 189 грн. 05 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  118 грн. 00 коп.

Відстрочити виконання даного судового рішення до 15.03.2007р.

Наказ видати позивачу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення підписано 02.02.2007р.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко