Рішення

від 28.05.2015 по справі 736/474/15-ц

КОРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/474/15-ц

Номер провадження 2/736/139/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Синько О.О.,

при секретарі Крапивній Г.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину в спільному сумісному подружньому нерухомому майні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про поділ спільного сумісного подружнього нерухомого майна, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 28 квітня 2001 року. Від спільного подружнього життя у них є двоє неповнолітніх дітей, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 В серпні 2003 року мати позивачки ОСОБА_7 домовилась з ОСОБА_8 про купівлю житлового будинку у АДРЕСА_1, для сім'ї позивачки, передала гроші за житловий будинок і вони домовилась про вселення сім'ї позивачки в даний житловий будинок, а на позивачку було відкрито окремий господарський номер. 06 грудня 2003 року за згодою ОСОБА_8 позивачка з відповідачем та дитиною вселились у спірний житловий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла. У 2008 році шлюб між сторонами у справі було розірвано, проте, вони продовжували проживати за однією адресою. У 2012 році відповідач з застосуванням фізичного насильства вигнав позивачку з дітьми із спірного житлового будинку. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 23.05.2014 року позивачку та її дітей вселено у вказаний будинок. Рішенням сесії Козилівської сільської ради відповідачу було передано у власність земельну ділянку, на якій розташований спірний житловий будинок, а 28.04.2014 року відповідач зареєстрував своє право власності на нього. Так як відповідач не визнає прав позивача на будинок, набутий сторонами за час шлюбу, та земельну ділянку для його обслуговування, позивач просить визнати за нею та відповідачем право власності на ? ідеальну частину за кожним житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,25 га для його обслуговування.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

28 квітня 2001 року між сторонами у справі був зареєстрований шлюб. (а.с.21, зворот). За рішенням Корюківського районного суду від 07 квітня 2008 року шлюб між ними було розірвано (а.с.9).

Від спільного подружнього життя сторони мають синів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2

За даними по господарського обліку Козилівської сільської ради Корюківського району Чернігівської області ОСОБА_8 була головою господарства за адресою: АДРЕСА_1 та мала у приватній власності житловий будинок 1958 року побудування, що знаходиться за вказаною адресою (а.с.117, 122-123).

Позивач ОСОБА_1, допитана у судовому засіданні у якості свідка, показала, що спірний будинок був придбаний у ОСОБА_8 за 3000 грн. матір'ю позивачки ОСОБА_9, з яких остання сплатила 1500 грн., позивачка сплатила 1000 грн. та ще 500 грн. було сплачено за рахунок спільних коштів сторін у справі. У грудні 2003 року сім'я позивачки вселилась у вказаний будинок. За час перебування сторін у шлюбі у будинку були проведені значні ремонтні роботи.

Свідок ОСОБА_9, допитана у судовому засіданні, показала, що вона являється матір'ю позивачки. Спірний будинок був придбаний нею для сім'ї позивачки за 3000 грн., з яких свідок сплатила 1500 грн. Про купівлю-продаж будинку свідок домовлялась із ОСОБА_10, родичкою власниці будинку ОСОБА_8, яка доглядала за останньою, у присутності ОСОБА_8 (вона була згодна). Кошти за будинок свідок сплатила ОСОБА_10 Відповідний договір при цьому не укладався через відсутність документів на будинок. У 2003 році сім'я позивачки вселилась у вказаний будинок. За час перебування сторін у шлюбі у будинку були проведені значні ремонтні роботи.

Свідок ОСОБА_11, допитаний у судовому засіданні, показав, що він являється Козилівським сільським головою. У 2003 році ОСОБА_10 забрала до себе ОСОБА_8, щоб доглядати за нею. А сторони у справі розпочали ремонтні роботи у спірному будинку. Які між ними були домовленості свідку невідомо. У будинку були проведені значні ремонтні роботи. Фактично сторони разом проживали у вказаному будинку до травня 2011 року.

Згідно довідки Козилівської сільської ради № 157 від 12.05.2015 року, позивач із серпня 2003 року, а відповідач із 27 серпня 2004 року зареєстровані у спірному житловому будинку, сторони проживали у ньому із серпня 2003 року (а.с.117).

За даними по господарського обліку Козилівської сільської ради, особовий рахунок по домогосподарству за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_1 (а.с.124-125).

Ст.5 ЦК України визначає, що до правовідносин застосовується те законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

Відповідно до ст.4 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема, з угод, передбачених законом.

Статтею 44 вказаного кодексу передбачено, що угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців повинні укладатись у письмовій формі, а відповідно до статті 47 у випадках, передбачених законом, обов'язковим є нотаріальне посвідчення угод.

Згідно ст.227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

У відповідності з положеннями ч.2 ст.46 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків. А статтями 47, 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що на праві спільної сумісної власності дружині та чоловікові належить майно, набуте подружжям за час шлюбу.

Зважаючи на викладені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок сторонами у справі під час перебування їх у шлюбі у встановленому ст.227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року порядку у власність набутий не був, що не створює для них правових наслідків, передбачених ст.60 Сімейного кодексу України.

У відповідності до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

25.04.2014 року за відповідачем зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

25.04.2014 року за відповідачем зареєстроване право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, відповідач набув право власності на спірне майно через 6 років після розірвання шлюбу з позивачкою, а відтак вказане майно згідно з положеннями ст.60 Сімейного кодексу України не належить до об'єктів права спільної сумісної власності сторін у справі.

Крім того, відповідно до ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Враховуючи зазначене вище, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими у судовому засіданні, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для застосування позовної давності до вимог позивачки, про що було заявлено представником відповідача у запереченнях на позов, з огляду на те, що за ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Право власності на спірне майно було зареєстроване за відповідачем 25.04.2014 року, про що позивач дізналась під час апеляційного розгляду цивільної справи № 736/205/14.

Згідно ч.2 ст.80 ЦПК України, роз'яснень п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" з позивача слід стягнути недоплачену суму судового збору, яка становить: (12808,2 грн. (а.с.72) + 54283 грн. (а.с.73)/2) х 0,01 - 243,6 грн. = 91,86 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.44, 46, 47, 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст.ст.60, 63, 69-72 СК України, ст.ст.10, 60, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину в спільному сумісному подружньому нерухомому майні - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 91 (дев'яносто одну) грн. 86 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги до Корюківського районного суду Чернігівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Корюківського районного суду

Чернігівської області О.О.Синько