Рішення

від 17.07.2015 по справі 736/474/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 736/474/15-ц Провадження № 22-ц/795/1326/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Синько О. О. Доповідач - Тагієв С. Р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіТагієва С.Р., суддів:Бобрової І.О., Євстафіїва О.К., при секретарі:Нечасному О.Л. за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частину в спільному сумісному подружньому нерухомому майні,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_7, в якому просила визнати спільним сумісним майном подружжя (сторін по справі) житловий будинок з надвірними будівлями за адресою вулиця АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за цією же адресою; визнати за ОСОБА_6 права власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку та надвірних будівель за адресою вулиця АДРЕСА_1 та право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,25 га. земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за вказаною адресою.

Свої вимоги обгрунтовувала тим, що з 28 квітня 2001 року по 07 квітня 2008 року вона перебувала з відповідачем ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі. У серпні 2003 року мати позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 домовилася з ОСОБА_9, якій згідно запису в погосподарській книзі Козилівської сільської ради належав житловий будинок по АДРЕСА_1, про купівлю вказаного житлового будинку для сім'ї позивачки, За домовленістю ОСОБА_8 передала ОСОБА_9 гроші за житловий будинок, після чого сім'я позивачки вселилися до будинку. Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 зареєстрував на своє ім'я спірний житловий будинок та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок. Згоди на поділ спільного сумісного майна подружжя в позасудовому порядку з відповідачем не досягнуто.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2015 року відмовлено повністю у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частину в спільному сумісному подружньому нерухомому майні; стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави 91 грн. 86 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процессуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 08 серпня 2003 року позивачка за згодою ОСОБА_9 була зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1 згодом на неї був відкритий особовий рахунок, що підтверджується записом в погосподарській книзі Козилівської сільської ради, після смерті ОСОБА_9, яка померла 18 жовтня 2004 року, ніхто із спадкоємців не пред'являв претензій до сім'ї позивачки щодо проживання та користування будинком.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно застосував до даних правовідносин ст.227 ЦК УРСР у редакції 1963 року про обов'язковість нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, оскільки станом на 2003 рік ОСОБА_9 не мала правовстановлюючого документу на спірний будинок та на неї був відкритий особовий рахунок згідно погосподарської книги Козилівської сільської ради. Вказує, що до даних правовідносин підлягає застосуванню ст.43 ЦК УРСР, зважаючи на те, що угода між ОСОБА_9 та матір'ю позивачки ОСОБА_8 була виконана при її укладенні, а тому така угода не потребує вчинення у письмовій формі.

Апелянт наполягає на тому, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою вулиця АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва і обслуговування вказаного житлового будинку є спільною сумісною власністю подружжя, а тому підлягають поділу між сторонами порівну.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі житловий будинок за адресою вулиця АДРЕСА_1 у порядку, встановленому ст.227 ЦК УРСР 1963 року, не був набутий ними у власність, тому не створює для них правових наслідків, передбачених ст.60 СК України та вважав, що набуте ОСОБА_7 право власності на спірне майно через шість років після розірвання шлюбу згідно ст.57 СК України є особистою приватною власністю ОСОБА_7

Проте з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Судом по справі встановлено, що з 28 квітня 2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, який розірваний рішеням Корюківського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2008 року (а.с.9).

Згідно довідки Козилівської сільської ради від 12 травня 2015 року №157 з 1958 року головою господарства за адресою вулиця АДРЕСА_1 був ОСОБА_10, який проживав зі своєю дружино ОСОБА_9. Після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 року головою вказаного господарства стала його дружина ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. З серпня 2003 року за вищевказаною адресою зареєстрована та проживає позивачка ОСОБА_6, а з 27 серпня 2004 року відповідач ОСОБА_7 (а.с.117).

За даними з киги погосподарського обліку на домогосподарство АДРЕСА_1 особовий рахунок відкритий на ім'я ОСОБА_6 (а.с.124-125).

Спірний житловий будинок був збудований у 1958 році (а.с.122).

У 1958 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків».

Згідно зі статтею 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків»від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, підставами виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачалося обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджували право приватної власності.

З 1994 року згідно із записами погосподарської книги Козилівської сільської ради ОСОБА_9 була головою домоволодіння, тобто їй на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1

Згодом за даними з погосподарської книги головою спірного домоволодіння стала ОСОБА_6 (а.с.124).

Таким чином, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони не набули у власність спірний будинок у порядку, передбаченому ст.227 ЦК УРСР 1963 року, оскільки за записами з погосподарської книги ОСОБА_6 є головою спірного домогосподарства.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із витягом із рішенням 24 сесії 6 скликання Козилівської сільської ради від 13 лютого 2014 року «Про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації на земельні ділянки» надано дозвіл ОСОБА_7 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованим розміром 0,25 га по АДРЕСА_1 (а.с.11).

Незважаючи на те, що земельна ділянка виділена ОСОБА_7 після розірвання шлюбу з позивачкою, але вказана земельна ділянка є невід'ємною частиною житлового будинку АДРЕСА_1 тому також є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Отже, вказаними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1, 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи, що житловий будинок з надвірними будівлями за адресою вулиця АДРЕСА_1 та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за цією же адресою були набуті сторонами під час перебування у шлюбі, то вищевказане майно є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу в натурі між сторонами в рівних частинах.

Зважаючи на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, апеляційний суд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після розірвання шлюбу 25.04.2014 року за відповідачем ОСОБА_7 зареєстроване право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за цією же адресою.

Оскільки спільне сумісне майно подружжя, яке підлягає поділу між сторонами в рівних частинах зареєстроване в цілому на ім'я ОСОБА_7, то підлягає скасуванню державна реєстрація права власності 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 виданого Реєстраційною службою Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за номером 12703171 від 28.04.2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За даними відділу Держземагенства у Корюківському районі Чернігівської області від 12.05.2015 року нормативно-грошова оцінка земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,25 га по АДРЕСА_1 становить 12808,20 грн. (а.с.72).

За даними Корюківського районного підприємства «Рампа» від 10.01.2014 року вартість житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 становить 54283 грн. (а.с.73).

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_6 сплатила 247,25 грн. судового збору (а.с.1), а належало сплатити 335,46 грн.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_6 сплатила 170,25 грн. (а.с.139), а повинна була сплатити 167,73 грн.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені повністю, то недоплачений позивачкою судовий збір у сумі 85,69 грн. належить стягнути з ОСОБА_7 на користь державного бюджету м. Чернігова.

З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у сумі 417,69 коп. (335,45 грн. за розгляд справи у суді першої інстанції + 167,73 грн. за апеляційний розгляд справи).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1, п. 4, 313, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 травня 2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частину в спільному сумісному подружньому нерухомому майні - задовольнити.

Визнати спільним сумісним майном ОСОБА_6 та ОСОБА_7 житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за цією же адресою.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку та надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1.

Скасувати державну реєстрацію права власності 1/2 частини земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 виданого Реєстраційною службою Корюківського районного управління юстиції Чернігівської області на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за номером 12703171 від 28.04.2014 року.

Стягнути с ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 417 грн. 50 коп. на повернення судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Стягнути с ОСОБА_7 на користь державного бюджету м. Чірнігова 85 грн. 69 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: