Постанова

від 02.06.2015 по справі 805/1006/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2015 р. Справа № 805/1006/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, 2, у порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн., -

В С Т А Н О В И В :

ДП «Селидіввугілля» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість і збільшення суми грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість з мотивів вчинення правочину, що вчинений без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарської операції за договором з ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД».

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 за операціями з платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 37967004, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.2 статті 176, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та складено акт від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253.

В акті зазначено, що позивачем, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 107 396 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 655 184 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 № 0000031500 та № 0000041500.

З вказаними ППР позивач не згоден, оскільки вважає, що податкові накладні оформлені відповідно до вимог законодавства. Також, зазначає, що факт отримання товарів від постачальника підтверджується первинними документами.

Таким чином, вважає що ним сформовано податковий кредит у вересні 2014 на підставі отриманих податкових накладних і первинних документів, підтверджуючих факт здійснення господарської діяльності, з дотриманням вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Крім того, зазначає, що законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи.

А тому, просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 та № 0000041500.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, відповідач надав заперечення проти позову в яких просив суд відмовити у задоволенні позову позивачу і розглянути справу без їх участі.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливим розглянути справу в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ДП «Селидіввугілля» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 33426253, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (вул. К. Маркса, 41, м. Селидове, Д/о, 85400).

ДП «Селидіввугілля» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №06533484.

Згідно довідки від 16.04.2010 № 62 відповідача позивач з 08.06.2005 знаходиться на його обліку.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 та податку на прибуток (за даними бухгалтерського обліку) за період з 01.09.2014 по 31.09.2014 за операціями з платником податків Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрол ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи 37967004, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 18.1 статті 18, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 176.2 статті 176, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та складено акт від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253.

Суд зазначає, що в акті зазначено, що позивачем, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ за вересень 2014 року, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у сумі 107 396 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 655 184 грн.

На підставі акта перевірки від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253 відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 05.03.2015 №0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн.; № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.

Із акта перевірки від 24.02.2015 №76/05-16-15-02/33426253 вбачається, що відповідач дійшов до висновку, що правочин, що вчинений позивачем укладений без мети реального настання обумовлених ними правових наслідків, по господарської операції за договором з ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД», а тому зменшив розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість і збільшив суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість.

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України.

Пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1. статті 200 Податкового кодексу України).

Отже, визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у звітному періоді залежить від розміру задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту

Згідно з пункту 14.1.27 статті 14 ПК України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статтею 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, підставами для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту є оплата товарів/послуг та отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 зазначеної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні". Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином, та їх недоліків при перевірці не виявлено.

На підтвердження реального відбуття господарської операції з придбання товарів на підставі умов договору № 1/1/141-14 МТС від 18.04.2014 позивачем надані наступні первинні документи.

ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 37967004, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.10.2012 серія ААВ № 818788, також вони є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 06533484.

Судом встановлено, що 18.04.2014 між ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» (Постачальник) та ДП «Селидіввугілля» (Покупець) укладено договір поставки №1/1/141-14МТС.

Відповідно до 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію виробничо-технічного призначення асортименті, кількості, за ціною і в строки узгодженими обома сторонами, відповідно до специфікацій.

Відповідно до 1.2. Договору покупець зобов'язується прийняти постановлену у його власність продукцію і своєчасно сплатити її вартість згідно до Договору.

Відповідно до 3.2. Договору поставка продукції здійснюється транспортом покупця, якщо інше не оговорено в специфікаціях.

Згідно специфікацій які є невід'ємною частиною Договору поставка продукції здійснюється транспортом постачальника і за рахунок його засобів до складу покупця.

Таким чином, постачання продукції за вищевказаним договором підтверджується наступним:

специфікаціями до договору за № 1-13;

документами на продукцію (стрічку конвеєрну гумотканеву ТУ 2561-216-00149245-96 2ШТС (ТГ)-1000-5-ЕР-200-4-2-ТСО-РБ У), що відвантажена 02.09.2014 на загальну суму 532 500,00 грн., в тому числі ПДВ 88 750,00 грн., а саме: податкова накладна від 02.09.2014 № 1, видаткова накладна від 02.09.2014 №7, витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 02.09.2014, сертифікат якості ВАТ «Курскрезинотехника» № 2-5379 та № 2-4266, сертифікат відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.101.0235181-12, дозвіл Держгірпромнагляду України у Донецькій області від 09.01.2013 № 0064.13.14, приймальний акт від 02.09.2014 № 904, рахунок на оплату від 02.09.2014 № 8, платіжне доручення від 30.10.2014 №734 про перерахування 532 500,00 грн., дефектний акт та акт встановлення запасних частин, картка складського обліку матеріалів;

документами на продукцію (станцію насосну СНД 200/32), що відвантажена12.09.2014 на загальну суму 815 000,00 грн., в тому числі ПДВ 135 833,33 грн., а саме: податкова накладна від 12.09.2014 № 4, видаткова накладна від 12.09.2014 № 10, витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 12.09.2014, акт приймання-передачі основних засобів від 12.09.2014 № 939, рахунок на оплату від 12.09.2014 № 11, платіжне доручення від 30.10.2014 № 733 про перерахування 815 000,00 грн., акт приймання-передачі основних засобів, наказ Відокремленого підрозділу «Шахта 1-3 «Новогродівська» від 01.10.2014 № 2362 про введення в експлуатацію поставленої продукції;

документами на продукцію (кабель КОГВЭШ 3*6+1*4+1*3,5, барабан №15, кабель ВЭБбШв-1 3*95+1*10, барабан № 17), що відвантажена 12.09.2014 на загальну суму 1 170 751,00 грн., в тому числі ПДВ 195 125,17 грн., а саме: податкова накладна від 12.09.2014 № 5, видаткова накладна від 12.09.2014 №11, витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 12.09.2014, сертифікат відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA 1.032.0185991-11, рахунок на оплату від 12.09.2014 № 12, платіжні доручення від 30.10.2014 № 735 на суму 652 500,00 грн. та від 27.11.2014 № 296 на суму 518 251,00 грн., акт встановлення запасних частин, картки складського обліку матеріалів;

документами на продукцію (роликоопора РВЛ-100), що відвантажена 15.09.2014 на загальну суму 213 300,00 грн., в тому числі ПДВ 35 550,00 грн., а саме: податкова накладна від 15.09.2014 № 3, видаткова накладна від 15.09.2014 № 9, витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 15.09.2014, приймальний акт від 15.09.2014 №913/921, рахунок на оплату від 15.09.2014 № 10, платіжне доручення від 27.11.2014 № 295 про перерахування 213 300,00 грн., дефектний акт, лімітна картка на видачу матеріалів, акт встановлення запасних частин, картка складського обліку матеріалів;

документами на продукцію (роликоопора РВЛ-100), що відвантажена 16.09.2014 на загальну суму 229 500,00 грн., в тому числі ПДВ 38 250,00 грн., а саме: податкова накладна від 16.09.2014 № 6, видаткова накладна від 16.09.2014 № 12, журнал виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 16.09.2014, посвідчення ТОВ «Машинобудівний завод «Буран» №141, приймальний акт від 16.09.2014 № 947, рахунок на оплату від 16.09.2014 № 14, платіжне доручення від 27.11.2014 № 297 про перерахування 229 500,00 грн., дефектний акт, лімітна картка на видачу матеріалів, акт встановлення запасних частин, картка складського обліку матеріалів;

документами на продукцію (стрічка конвеєрна гумотканева шахтна ЕР-200 ШР 1000-1000/5-ЛР(ЕР)4,0/2/0 VY5), що відвантажена 16.09.2014 на загальну суму 1 110 000,00 грн., в тому числі ПДВ 185 000,00 грн., а саме: податкова накладна від 16.09.2014 № 7, видаткова накладна від 16.09.2014 №13 витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 16.09.2014, сертифікат якості ВАТ «Лисичанський резино-технічний завод» від 16.09.2014 № 49, приймальний акт від 16.09.2014 № 946, рахунок на оплату від 16.09.2014 № 15, платіжне доручення від 27.11.2014 № 298 про перерахування 1 110 000,00 грн., лімітна картка № 22, на видачу матеріалів, акти обстеження, приймання виконаних робіт, списання матеріалів, картка складського обліку матеріалів;

документами на продукцію (кабель ВЭБбШв-1 3*35+1*10, барабан №20), що відвантажена 19.09.2014 на загальну суму 276 853,99 грн., в тому числі ПДВ 46 142,33 грн., а саме : податкова накладна від 19.09.2014 № 9 на суму, видаткова накладна від 19.09.2014 № 16, витяг з журналу виданих довіреностей Позивача, товарно-транспортна накладна від 19.09.2014, паспорт та сертифікат якості ТОВ «Катех-Електро» від 12.09.2014 № 125, приймальний акт, рахунок на оплату від 19.09.2014 № 18, платіжне доручення від 27.11.2014 № 299 про перерахування 276 853,99 грн., лімітні картки № 35, № 40 та № 44 на видачу матеріалів, акти обстеження технічного стану обладнання, акти приймання виконаних робіт та списання матеріалів, картки складського обліку матеріалів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт наявності у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту, а також всіх необхідні первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факт отримання та подальшого використання у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, поставлених за договором постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС. Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладеного договору та первинних документів.

Щодо відсутності реєстрації ТОВ «Петрол ЛТД» зазначених вище податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно абзацу одинадцятому пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин) у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю реєстрації зазначених вище податкових накладних постачальником у Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем 16.10.2014 до податкової декларації за вересень 2014 року приєднана відповідна заява про порушення ТОВ «Петрол ЛТД» порядку реєстрації податкових накладних за № № 1, 4, 5, 3, 6, 7, 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток № 8 до Декларації).

Суд вважає безпідставним висновок податкового органу в акті перевірки щодо відсутності у договорі постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС погодження ціни, оскільки ціна постачаємого товару, його кількість та найменування вказані у специфікаціях до договору, які є невід'ємною його частиною (пункт 1.1.).

Також, відповідач безпідставно встановив в акті перевірки обов'язок позивача з постачання товарів, оскільки відповідно пункту 3.2. договору постачання від 18.04.2014 № 1/1/141-14МТС поставка продукції здійснюється транспортом покупця за його рахунок, якщо інше не обумовлене у специфікаціях. Водночас, умовами специфікацій передбачено, що поставка продукції здійснюється транспортом постачальника (ТОВ «Петрол ЛТД») та за його рахунок до складу покупця.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 207, 215 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Натомість відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Суду не надано вирок суду, що набрав законної сили стосовно позивача за відомостями що внесені до ЄРДР за №3201505084000002 за ознаками ч.1 ст.212 КК України.

Під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем будь-яких доказів на предмет того, що позивач чи його контрагент - ТОВ «ПЕТРОЛ ЛТД» був залучений до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним формуванням податкового кредиту та валових витрат, чи доказів того, що йому було відомо або ж повинно було бути відомо про протиправну діяльність його постачальника не надано, а судом таких доказів не встановлено.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладених договорів та первинних документів.

Отже, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентами платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом було встановлено, що позивач наданими доказами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із своїм контрагентам.

Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірне рішення прийнято без урахування усіх вищенаведених обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Згідно платіжного доручення № 32 від 17.03.2015 позивачем сплачено 487,20 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Донецькій області від 05.03.2015 № 0000031500 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 94066,40грн.; від 05.03.2015 № 0000041500, предметом якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у загальному розмірі 982 776 грн., в тому числі: за основним платежем - 655 184 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 327 592 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Селидіввугілля» 487,20 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.