Постанова

від 27.05.2015 по справі 810/555/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 травня 2015 року м.Київ 810/555/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Бойко Л.Б.,

від відповідача - Соболь Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шапіївка"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Шапіївка" про стягнення заборгованості у сумі 1163,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за особовим рахунком відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2 за січень 2015 у сумі 1163,19 грн. Посилаючись на частину другу Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача сум вказаної заборгованості.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 27.05.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування адміністративного позову додатково пояснив, що уточнююча довідка видається підприємством, організацією або правонаступником.

В даному випадку такі уточнюючи довідки надано лише одним правонаступником, а саме ТОВ „Агрофірма Шапіївка", з яким пенсіонери зазначені в розрахунку перебували у трудових відносинах.

Таким чином, саме ТОВ „Агрофірма Шапіївка" надало повне право у виході на пільгову пенсію вказаним особам у зв'язку з чим відшкодовувати витрати Пенсійному фонду пов'язані із виплатою та доставкою пенсій цим особам повинен саме відповідач.

Крім того, представник позивача зауважив, що відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах має відбуватись такими підприємствами пропорційно стажу роботи. Проте, наведена норма може застосовуватись лише до підприємств, з якими у працівника були оформлені трудові відносини та не відноситься до новостворених після реорганізації підприємств.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.05.2015 позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти адміністративного позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що вказані позивачем в розрахунку пенсіонери ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здобули основний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах працюючи в КСП «Прогрес», яке в подальшому було реорганізовано та створено ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» (16,6 % активів та пасивів), а також СФГ «С.І.Микитюк» (83,4 % активів та пасивів).

З огляду на зазначене, відповідно до норм чинного законодавства, відповідач вважає, що повинен лише частково відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій вказаним особам, а саме ОСОБА_4 у розмірі 15,84 %, що за січень 2015 року становить 108,45 грн. та ОСОБА_5 57,82 %, що за січень 2015 року становить 725,63 грн.

В свою чергу, вказані суми заборгованості сплачені підприємством у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шапіївка» є юридичною особою та як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ставищенському районі Київської області.

Судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма «Шапіївка» створено в процесі реорганізації 15.03.2000 та є юридичним правонаступником КСП «Прогрес» за даними розподільчого балансу 16,6 % активів та пасивів.

Позивачем сформовано і надіслано відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з"статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до яких відповідач зобов'язаний відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 громадянинам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за січень 2015 року у загальному розмірі 3593,19 грн.

Зазаначений розрахунок було отримано відповідачем та сплачено до Управління Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області частково суму заборгованості у розмірі 2430,00 грн.

Оскільки, відповідач відшкодував витрати на виплату та доставку пільгових пенсій визначені в розрахунку за січень 2015 року лише частково, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Пунктом 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Коло осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, визначено, зокрема підпунктами "б" - "з" частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Проте, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди підпунктом 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (статтями 27 та 28). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 2.14 даної Інструкції, у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.2. Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 6.3. Інструкції у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

При дослідженні наданих позивачем копій трудових книжок, особам, які зазначені у списку, крім ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вбачається, що ОСОБА_4 працював в КСП «Прогрес», в ТОВ «Агрофірма Шапіївка» та в ФГ «Еліта». ОСОБА_5 працював в КСП «Прогрес», в ТОВ «Агрофірма Шапіївка».

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, КСП «Прогрес» було реорганізовано. Правонаступниками за даними розподільчого балансу є ТОВ «Агрофірма Шапіївка» (16,6%) та СФГ «С.І.Микитюк» (83,4 %). Крім того, як зазначено в змінах до Статуту Фермерського господарства "С.І. Микитюк" (п. 1.3.), зареєстрованих Сквирською районною державною адміністрацією 02.06.2000, "фермерське господарство є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" згідно розподільчого балансу на 83,4 %".

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Агрофірма Шапіївка» є не єдиним правонаступником КСП «Прогрес», на якому працювали пенсіонери ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У свою чергу, позивачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи відповідача та підтверджували протилежне.

Таким чином, з огляду на зазначене та враховуючи норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про неправомірність визначення суми заборгованості відповідачу Пенсійним фондом громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам повинно відбуватись підприємствами (включаючи всіх правонаступників ліквідованих підприємств) на яких працювали зазначені особи пропорційно їх стажу роботи.

Водночас, позивачем при здійсненні розрахунку сум, які мають бути відшкодовані відповідачем дана обставина врахована не була.

Відносно визначених в розрахунку витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд зазначає про таке.

Відповідно до приписів пункту 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої розділу XV "Прикінцеві положення" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства відповідно до вимог пункту 6.8 Інструкції щомісяця до 25-го числа повинні вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно з пунктом 1 статті 1 та абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене, витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, які відповідач відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду, у розумінні цього Закону вважаються внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтями 14, 15 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, створені відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 64 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Проте, як зазначалось позивачем в адміністративному позові, відповідачем було відшкодовано Управлінню Пенсійного фонду України у Сквирському районі Київської області витрати на виплату та доставку пільгових пенсій по розрахунку за січень 2015 року у розмірі 2430,00 грн. Зазначена обставина також була підтверджена представником позивача під час судового розгляду справи.

Крім того представник позивача також підтвердив, що відповідачем 26.05.2015 проведено доплату на покриття пільгових пенсій за січень 2015 року у розмірі 270,89 грн.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, під час розгляду справи позивачем не доведено суду правомірності стягнення з відповідача витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за січень 2015 у розмірі 100%.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Оскільки спір вирішено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 червня 2015 р.