Постанова

від 27.05.2015 по справі 816/940/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/940/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представників позивача - Луценко О.В., ОСОБА_2., Тищенка С.В.,

представника відповідача - Деміхіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23 березня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" /надалі - позивач; ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.2014 року № 0006842203/2757.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 14.11.2014 № 2645/16-03-22-03-08/36503838, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за період липень 2014 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по господарській операції з ПП "Водолій 14", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковою накладною, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Пояснює, що на час придбання товару ПП "Водолій" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

27.04.2015 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки позапланової виїзної перевірки ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за період липень 2014 року, оформленої актом від 14.11.2014 № 2645/16-03-22-03-08/36503838. Зазначає, що в наданій позивачем товарно-транспортній накладній відсутні дані щодо дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до вантажоодержувача, відсутні ПІБ особи, що дозволила відпуск товарів; договір оренди автомобіля у фізичної особи нотаріально не посвідчений; до перевірки не надано первинні облікові документи з обліку придбаного товару; у ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" відсутні власні складські приміщення необхідні для зберігання придбаного у ТОВ "Водолій 14" товару. Крім того посилається на висновки акту від 09.10.2014 № 2374/16-03-22-02-12/39156115 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2014".

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" (ідентифікаційний код 36503838) зареєстроване як юридична особа 23.04.2009, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби та зареєстроване платником податку на додану вартість з 07.05.2009, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100225404 від 07.05.2009.

У термін з 03.11.2014 по 07.11.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Водолій 14" (код ЄДРПОУ 39156115) за період липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2014 № 2645/16-03-22-03-08/36503838 /а.с. 9-13/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість 5899 грн., у тому числі за липень 2014 року в сумі 5899 грн. /зворот а.с. 13/.

Встановлене порушення Кременчуцька ОДПІ обґрунтовує безтоварним характером господарської операції з ПП "Водолій 14" у липні 2014 року, та, як наслідок, неправомірним формуванням податкового кредиту липня 2014 року на суму 5899 грн.

20.11.2014 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки з копією оборотної відомості по рахунку 207 "Запасні частини" за липень 2014 року /а.с. 56-57, 140-145/, на яке Кременчуцькою ОДПІ надано письмову відповідь листом від 27.11.2014 № 30189/10/16-03-22-03-13 /а.с. 58-62/.

02.12.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 14.11.2014 № 2645/16-03-22-03-08/36503838 винесено податкове повідомлення-рішення № 0006842203/2757, яким ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 7374 грн., у тому числі: за основним платежем - у розмірі 5899 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 1475 грн. /а.с. 7/.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0006842203/2757 від 02.12.2014, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця..

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2014 між позивачем (покупець) та ПП "Водолій 14" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 10 /а.с. 70/, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати на умовах цього договору товари (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України згідно заявки покупця, узгодженої між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній постачальника, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу специфікації і є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що доставка товару покупцю на склад здійснюється транспортом і за рахунок постачальника. Також покупець має можливість забирати товар власним транспортом. Місце відвантаження - склад постачальника: м. Кременчук, вул. Профспілкова, 3. Згідно з пунктом 10.1 договору цей договір вступає в дію з моменту підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2014 року.

ПП "Водолій 14" виписано позивачу податкову накладну № 23 від 04.07.2014 на запасні частини на загальну суму 29494 грн., у тому числі ПДВ - 5898 грн. 80 коп., копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 74/.

Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року та сума податку на додану вартість згідно даної податкової накладної в розмірі 5898 грн. 80 коп. включена до складу податкового кредиту липня 2014 року /а.с. 63-65, 68/.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.07.2014 підтверджено, що ПП "Водолій 14" зареєстроване як юридична особа 31.03.2014 та станом на 04.07.2014 до ЄДР не було внесено відомостей про відсутність вказаної юридичної особи за місцезнаходженням, натомість згідно відомостей, що містилися в ЄДР станом на 04.07.2014 відомості про юридичну особу ПП "Водолій 14" були підтверджені /а.с. 128-130/.

Станом на час виписки податкової накладної ПП "Водолій 14" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200170557 від 01.05.2014 /а.с. 67/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт отримання товару від ПП "Водолій" за договором купівлі - продажу позивач підтверджує видатковою накладною № ВВ-000000043 від 04.07.2014, податковою накладною від 04.07.2014 № 23, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 73-74/. Крім того позивачем надано до суду копію рахунку-фактури № ВВ-0000046 від 04.07.2014 /а.с. 72/.

Фактичне перерахування позивачем коштів за отриманий товар ПП "Водолій 14" підтверджується виписками банку, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 146- 148/.

На підтвердження оприбуткування товару по бухгалтерському обліку позивачем було додано до письмових заперечень на акт перевірки копію оборотної відомості по рахунку 207 "Запасні частини" за липень 2014 року /а.с. 56-57, 140-145/, а також надано до суду копію прибуткового ордеру № 4 від 04.07.2014 /а.с. 75/, копію балансу за липень 2014 року, копію витягу з головної книги за липень 2014 року /а.с. 155-163/.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення .

Отже, позивачем до письмових заперечень на акт перевірки від 20.11.2014, які були подані до Кременчуцької ОДПІ до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки, додавалася копія оборотної відомості по рахунку 207 "Запасні частини" за липень 2014 року /а.с. 57/.

З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність первинних облікових документів з обліку придбаного товару.

На підтвердження фактичного перевезення товару від ПП "Водолій 14" позивачем надано до суду копію товарно-транспортної накладної № 1 від 04.07.2014 /а.с. 71/, зі змісту якої встановлено, що перевезення здійснено вантажним автомобілем з реєстраційним номером НОМЕР_1 водієм ОСОБА_2, який є керівником ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" /а.с. 125/.

Суд не бере до уваги посилання позивача на договір оренди автомобіля у фізичної особи № 1 від 03.01.2013 /а.с. 38/, оскільки вказаний договір оренди автомобіля було укладено між фізичною особою ОСОБА_5 та юридичною особою ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія", однак, у порушення ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України нотаріально не посвідчено, внаслідок чого за приписами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України цей договір є нікчемним.

Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_2 має право керувати автомобілем марки VOLKSWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1, моделі LT 35, шасі НОМЕР_2, тип транспортного засобу - вантажний бортовий, власник ОСОБА_5 /а.с. 77/.

Крім того, відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, особа, якій передано реєстраційний документ на транспортний засіб може користуватися транспортним засобом.

Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварний характер господарської операції з посиланням на недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Представник позивача у письмових поясненнях зазначив, що вказаний вище товар придбавався позивачем у ПП "Водолій 14" для ведення підприємницької діяльності та отримання прибутку /а.с. 69/.

Судом встановлено, що станом на 04.07.2014 ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія" мало право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності як 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів та 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 125-127/.

Таким чином придбання позивачем запасних частин до автомобілів узгоджується з видами діяльності, які позивач мав право здійснювати станом на час здійснення такого придбання.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, отриманий товар зберігався на земельній ділянці, що перебуває у власності ОСОБА_5., яка є одним із засновників ТОВ "Кремінь-Спецтехнологія", на підтвердження чого надав копію державного акту на право власності на земельну ділянку /а.с. 85/, також представник позивача пояснив, що у подальшому придбаний у ПП "Водолій 14" товар був реалізований іншим контрагентам позивача, на підтвердження чого позивачем надано до суду копії накладних, податкових накладних, рахунків, накладних на вантаж /а.с. 86-124, 131-134/.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарської операції: факту отримання позивачем товару та його перевезення, оприбуткування отриманого товару, проведеного розрахунку за товар та використання товару у подальшій господарській діяльності позивача.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем з ПП "Водолій 14", був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ПП "Водолій 14" не встановлені.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарської операції з посиланням на висновки акту від 09.10.2014 № 2374/16-03-22-02-12/39156115 "Про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Водолій 14" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період липень 2014" /а.с. 39-41/, оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Водолій 14" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, як вбачається зі змісту зазначеного вище акту від 09.10.2014 № 2374/16-03-22-02-12/39156115 ПП "Водолій 14" відмовилося надати копії підтверджуючих документів за липень 2014 року /а.с. 39/, відтак первинні документи бухгалтерського обліку контролюючим органом не досліджувалися.

Натомість, позивачем до перевірки надавалися первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з ПП "Водолій 14", про що зафіксовано у акті перевірки від 14.11.2014 № 2645/16-03-22-03-08/36503838 /а.с. 10, зворот а.с. 10//.

Суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по господарській операції з ПП "Водолій 14" у липні 2014 року згідно податкової накладної № 23 від 04.07.2014 на суму ПДВ 5898 грн. 80 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від № 0006842203/2757 від 02.12.2014 винесене Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02 грудня 2014 року № 0006842203/2757.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремінь-Спецтехнологія" (ідентифікаційний код 36503838) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 червня 2015 року.

Суддя С.С. Сич