Рішення

від 19.08.2009 по справі 37/131-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/131-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2009 р.                                                            Справа № 37/131-09

вх. № 3956/4-37

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

прокурора - Галушка Ю.І. за посвідченням

позивача - Острога А.Г. за довіреністю № 124 від 27.05.2009 р.  відповідача - не з`явився

розглянувши справу за позовом  Заступника прокурора м. Харкова  в особі Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області, м Харків  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство фірма"Оптіма", м. Харків  

про стягнення 2872,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство фірма "Оптіма" (відповідач) про стягнення 2507,81 грн. основного боргу, 189,24 грн. пені та 175,55 грн. штрафу за договором оренди державного майна № 3544-Н/49 від 25.02.2008 року.

Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 20.07.2009 р. справу № 37/131-09 було передано судді Светлічному Ю.В. до розгляду у зв`язку з лікарняним судді Доленчука Д.О.

Ухвалою Голови господарського суду Харківської області від 21.07.2009 року строк розгляду справи № 37/131-09 було продовжено на один місяць до - "21" серпня 2009 року.

 Прокурор та позивач в судовому засіданні підтримують позовні вимоги, просять суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 25 лютого 2008 року було укладено договір оренди №3544-Н/49.

          Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1. позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення кімната №13, загальною площею 16,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша, 11, на 1-му поверсі 5-ти поверхового будинку гуртожитку №2, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 05.11.2007р. та становить 66000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про державне та комунальне майно" передача    об'єкта    оренди    орендодавцем   орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Відповідно до п.2.1. Договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термі, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.02.2008р. позивач передав відповідачу спірне майно, що підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна, підписаного та скріпленого підписами та печатками сторін.

Відповідно до ч. 3 ст.18 Закону України "Про державне та комунальне майно" орендар  зобов'язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України  за  користування  майном  з  наймача  справляється  плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем у розмірі 50%.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору, однак відповідач несвоєчасно виконував умови договору в частині здійснення своєчасної оплати за спірним договором, а саме станом на 27.04.2009р. на протязі січня - березня 2009 року заборгованість відповідача перед позивачем становила 2507,81 грн., що підтверджується матеріалами справи.

          Згідно  ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11  Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з  господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча  мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 2507,81 грн. (сума основного боргу)  правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, прокурор просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 189,24 грн. та штраф у розмірі 175,55 грн.

          Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні  санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно  до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.8. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею  є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування пені та штрафу, суд приходить до висновку про обґрунтованість їх нарахування, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 712, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

 1. Позов задовольнити повністю в сумі 2872,60 грн.

 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство фірма "Оптіма" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 132, п/р №26009301121 в ВАТ РЕАЛБАНК, код ЄДРПОУ 23918031) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області (61024, м.Харків, вул. Гуданова, 18, р/р №31111094700002 УДК у м. Харкові ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 23148337) 2507,81 грн. основного боргу, 189,24 грн. пені, 175,55 грн. штрафу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство фірма "Оптіма" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 132, п/р №26009301121 в ВАТ РЕАЛБАНК, код ЄДРПОУ 23918031 на користь держбюджету України, одержувач -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, 102,00 грн. держмита.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство фірма "Оптіма" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 132, п/р №26009301121 в ВАТ РЕАЛБАНК, код ЄДРПОУ 23918031 на користь держбюджету України 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, одержувач коштів  -  УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 Повний текст рішення підписано 19.08.2009р.

Суддя                                                                                            

справа №37/131-09