Постанова

від 02.06.2015 по справі 823/1068/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року справа № 823/1068/15

17 год. 25 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шоколенко Т.М.,

представника позивача - Чорноіваненка Д.О. (за посадою),

представника відповідача - Руденка І.С. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трейдпром" до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдпром» (далі-позивач) до державної податкової інспекції м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 27.11.2014 №0003812301.

Ухвалою суду від 26.05.2015 залучено до участі у справі другого відповідача державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з ТОВ «РЕКОМС» і не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Тому вважає незаконним коригування відповідачем його показників податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті законно у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів, відсутністю доказів переміщення і зберігання товару за правовідносинами позивача з ТОВ «РЕКОМС». Тому відповідач вважає, що господарські операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Трейдпром" зареєстроване як юридична особа з 24.04.2012 (код ЄДРПОУ 38161779).

Суд встановив, що на підставі наказу від 11.11.2014 №847, направлення від 11.11.2014 №847/23-01-22-03 службова особа відповідача здійснила документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «РЕКОМС» за липень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2., 198.3., 198.6 ст.198 та пунктів 201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого завищено від'ємне значення ПДВ за липень 2014 року на суму 2750,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.11.2014 №453/23-01-22-03/38161779 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаним підприємством не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 27.11.2014 №0003812301, яким позивачу зменшив розмір від'ємного значення ПДВ на суму 2750,00грн.

Суд звернув увагу, що вказана сума коштів відповідає розміру податкового кредиту позивача за липень 2014 року згідно податковою накладною від ТОВ «РЕКОМС» (далі - ПН) від 08.07.2014 №11 на суму ПДВ 2750,00грн. При цьому, за липень 2014року позивач задекларував від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду в сумі 13516,00грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд керувався такими нормами.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Перевіряючи доводи представників сторін, з письмових доказів у справі суд встановив, що вищезазначена ПН виписана до договору від 01.07.2014 №010714 на поставку рідкого аміаку (добриво - КАС-32), укладеного позивачем, як покупцем, з ТОВ «РЕКОМС», як постачальником, відповідно до ВН від 08.07.2014 №РК00003549 на 5тон товару (сума ПДВ - 2750,00грн.).

Суд з'ясував що на виконання спірних операцій у позивача є виключно договір, ВН та ПН.

Умовами пункту 5.1.3 п.5.1 ст.5 договору постачальник позивача протягом двох днів з початку перевезень повинен створити графік відпуску товару, який би забезпечив безперебійне завантаження агрегатів для внесення, і приєднується до договору і має бути узгоджений до початку виконання робіт по внесенню рідкого аміаку в грунт. Однак такого доказу позивач суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Суд звернув увагу, що позивач не надав доказів погодження сторін щодо термінів, умов транспортування товару, його якості. Тому, суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору.

Види діяльності зазначеного контрагента позивача згідно з відомостями ЄДРПОУ не передбачають торгівлю хімічними добривами.

На підтвердження формування витрат за договором згідно з даними акту перевірки у позивача наявна видаткова накладна від 08.07.2014 №РК00003549 на 5тон КАС-32 загальною вартістю 13750,00грн. (ПДВ 20% - 2750,00грн.). Виписок банку та платіжних доручень про оплату товару позивач суду не надав. Згідно з даними оборотно-сальдових відомостей на 631 (а.с.42) та 902 (а.с.114) бухгалтерських рахунках 2750,00грн. на підставі ВН від 08.07.2014 №РН-00000035 відображено в колонці "кредит" та на 281 рахунку (а.с.115) - "дебет".

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суд встановив, що надана в якості доказу замовлення товару рахунок-фактура від 08.07.2014 №РК00003554 не містить посилання на виписування саме до вищевказаного договору та розшифрування підпису (прізвище, ініціали) особи, яка виписала вказаний документ.

Зважаючи на властивості придбаного товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість сумнівів відповідача щодо реальності здійснення правочинів з огляду на таке.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363)

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).

Надана позивачем, як доказ транспортування товару, ТТН від 08.07.2014 №08/07 виписана на переміщення товару в кількості 39,45тонн від ПАТ «АЗОТ», а не від ТОВ «РЕКОМС». Останнє не зазначене як будь-який учасник правочинів за цією ТТН. Крім того, суд врахував.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 №86/95-ВР агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості грунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинницької продукції.

Відповідно до абз.1 ст.11 вказаного Закону транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами.

Відповідно до підп.4.1.1.п4 ДCанПіН 8.8.1.2.001-98, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 3 серпня 1998 року №1, агрохімікати входять у перелік небезпечних вантажів, які потребують спеціальних умов транспортування та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Порядок, а також основні вимоги до забезпечення безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами на всій території України, що є обов'язковими для виконання всіма українськими перевізниками, встановлені Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року № 1040/9639) (далі - Правила). Оскільки карбамідно-аміачна суміш за своїми фізичко-хімічними властивостями є небезпечним товаром відповідно до п.1.5 Порядку, тому суд вважає, що докази перевезення товару є істотними для висновків про те, чи здійснювалися фактично відповідні правочини.

Згідно з п.1.3. Правил небезпечні вантажі дозволено перевозити автомобільним транспортом тільки у випадках, якщо вони згідно з вимогами ДОПНВ і цих Правил допущені до перевезення та коли всі вимоги щодо перевезення таких вантажів виконані. Забороняється розвантажувати небезпечний вантаж, якщо були виявлені недоліки, які можуть негативно вплинути на безпеку розвантаження. Контроль має здійснюватись вантажоодержувачем. (п.11.3 Правил).

Крім того, відповідно до ст.13 Закону України від 7 травня 2001 року №2406-III "Про підтвердження відповідності"виробник зобов'язаний: сприяти проведенню всіх процедур підтвердження відповідності, встановлених для конкретного виду продукції; наносити на продукцію національний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; супроводжувати продукцію декларацією про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції. Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності.

Отже, законодавством передбачено обов'язкову наявність документів про транспортування товару, який є небезпечним вантажем, страхування відповідальності, підтвердження сертифікатами відповідності тощо, які одночасно з іншими є доказами отримання такого товару. Суд встановив відсутність у позивача таких документів на товар, який має небезпечні властивості.

Крім того, не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав загальну оборотно-сальдову відомість, належних доказів підвердження пояснень походження придбачного товару виробництва ПАТ "АЗОТ", жодних доказів прийняття товару на склад, у т.ч. перевірки його якості, кількості, переміщення товару на складі та вибуття зі складу, що є додатковим підтвердженням безтоварності операцій позивача з ТОВ «РЕКОМС».

Відповідно до п. 2, п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (далі - Інструкція №99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Суд встановив відсутність у позивача таких доказів.

Крім того, відповідно до абз.2 ст.11 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» особи, діяльність яких пов'язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами.

Водночас, позивач не надав доказів наявності допуску на право роботи із агрохімікатами.

Як докази реалізації придбаного у ТОВ «РЕКОМС» товару позивач надав суду договір поставки, укладений з ТОВ «АгроАльянс ЛТД» на поставку рідкого аміаку. Згідно з даними ПН та ВН позивач продав ТОВ «АгроАльянс ЛТД» КАС-32 у кількості 40 тонн. Однак ПН виписана раніше (07.07.2014) дати виписування ПН ТОВ "РЕКОМС" (08.07.2014). Водночас, згідно з даними ПН від ТОВ «РЕКОМС» позивач придбав у останнього мінеральні добрива у кількості 5 тонн. Також, виписана до цього договору ВН від 08.07.2014 №РН-0000035 (а.с.44) не містить розшифрування підпису особи, яка прийняла товар.

Отже позивач не підтвердив походження товару та саме його реалізацію.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, а отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат.

Враховуючи вид придбаного товару, фактичне здійснення його поставки повинно підтверджуватися доказами транспортування від вищевказаного контрагента до місця зберігання. З огляду на відсутність доказів про осіб, що брали безпосередню участь у прийманні-передачі, перевірці кількості та якості товару, встановлені обставини свідчать додатковою ознакою, що правочини реально не відбувалися.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Суд погоджується з доводами позивача, що підставою для виникнення права на податковий кредит є податкова накладна, а для включення сплачених сум коштів у витрати підприємства - первинний бухгалтерський документ.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.4 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця та згідно з п.201.7 ст.201 ПК України складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Разом з тим, ПН та ВН надають відповідні права платнику податків виключно за умови реального вчинення засвідченного ними правочину. Такий факт підверджується додатковими документами, як-то докази переміщення товару, його якості (відповідності або походження), зберігання, використання в господарській діяльності платника, реалізації тощо.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача.

Згідно з абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 1827,00грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову оплату позивачем судового збору при поданні позову в розмірі 182,70грн. та вищезазначені обставини, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644,30грн.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія "Трейдпром» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 27.11.2014 №0003812301 відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейдпром» (код ЄДРПОУ 38161779) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 05.06.2015