Рішення

від 19.08.2009 по справі 30/14пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/14пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.08.09 р.                                                                                     Справа № 30/14пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд”, м.Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 05428116

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Проммаркет”, м. Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 30688567

про: розірвання Договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. та зобов'язання повернути майно, що є предметом договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р .

за участю:

від Позивача –  Патерилов В.В. (за довіреністю №8 від 12.01.2009р.);

від Відповідача  – не з'явився.

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 18.08.2009р. по 19.08.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство  „Донінвестбуд”, м.Дружківка, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проммарект”, м.Дружківка, Донецька область (далі – Відповідач) про  розірвання договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. та зобов'язання повернути майно, що є предметом договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р .

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р..

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав копію договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. (а.с.15), лист претензію № 42/51Б від 17.03.2009р. про перерахування суми заборгованості за договором купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. (а.с.16), відповідь №5 від 24.03.2009 на претензію № 42/51Б від 17.03.2009р. (а.с.17), лист претензію №42/51Б від 25.05.2009р. про перерахування суми заборгованості за договором купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. (а.с.18).

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.3-1, 25 Закону України „Про відновлення платежоспроможності боржника або визнання його банкрутом”,ст..ст.15, 16, 651 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 14, 15, 16, 54, 56, 57 Господарського цивільного кодексу України.

Позивач надав документи, які витребувані судом, в тому числі і на підтвердження власної позиції, для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 20-22, 27-28).

17.08.2009р. Позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.а.с.34-35) та просить суд окрім заявлених позовних вимог визнати право власності на майно, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач через канцелярію суду 17.08.2009р. надав відзив на позовну заяву, яким визнав позовні вимоги Позивача, в тому числі зазначені в Заяві про збільшення позовних вимог та надав витребувані судом документи (а.с.29-33).

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 ГПК України, так як їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних відносин.

Позивач до початку судового засідання надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням в порядку ст.43 ГПК України, суд

                      ВСТАНОВИВ:

      Постановою Господарського суду Донецької області від 11.10.2005р. у справі про банкрутство №42/51Б Відкрите акціонерне товариство Донінвестбуд” визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Патерілова В.В. (а.с.а.с.12-13)

У подальшому, Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.02.2009р. у справі №42/51Б повноваження арбітражного керуючого Патерилова В.В. у якості ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд” були припинені, ліквідатором по справі призначений арбітражний керуючий Матвійчук Д.В. (а.с.14)

10.02.2009року між Позивачем (Продавцем), в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд” Матвійчика Д.В., та Відповідачем (Покупець), в особі директора Гаврик О.Л. укладено договір купівлі – продажу нерухомого майна (далі-Договір) (а.с.15), згідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язався передати нерухоме майно у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти майно й сплатити за нього обговорену грошову суму.  

Вказаний договір посвідчений Миросєді В.М., нотаріусом міського нотаріального округу 10.02.2009р. та зареєстровано в реєстрі за №824.

      Згідно п.1.2. Договору майном, що відчужується за цим договором є: навіс (під складомУПТК), інв.№402, „В-1” метал, загальною площею 1804,6 кв.м., будівля пілорами, інв.№01/20 „А-2” з/бетон, цегл., загальною площею 2656,4кв.м., арматурний цех ,інв.№01/19 „Б-2”, з/бетон, цегл., загальною площею 2900,5 кв.м., склад тарного зберігання паливно – мастичних матеріалів, інв.№342, „Г-1” з/бетон, цегл., загальною площею 1145,3 кв.м., замощення  „І” асфальт, огородження „І” з/бетон, яке розташоване в місті Дружківка Донецької області по вулиці Рахімова, 8 на землі , належній Дружківській міській раді.

        Відповідно до умов п.1.10 Договору продаж майна вчиняється за 350 000,00 грн., які Відповідач зобов'язаний внести протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на майно. Розрахунки за придбане майно здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок Продавця. Плата за майно вноситься на підставі цього договору.

Згідно з п.1.7. Договору, право власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

 Розділом 2 Договору „Передача майна” сторони встановили, що передача майна здійснюється Продавцем Покупцю протягом 10 днів після нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору. Передача майна Продавцем і прийняття майна Покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

        Положеннями п.8.2 Договору сторони дійшли згоди щодо можливості його розірвання у разі невиконання однією стороною умов Договору на вимогу однієї із сторін договору за рішенням суду.

У зв'язку з тим, що Відповідачем не були виконані грошові обов'язки згідно п.1.10. договору, Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-претензію № 42/51Б від 17.03.2009р.(а.с.16) про перерахування суми заборгованості 350 000,00 грн. за договором купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. Відповідачем 24.03.2009року була направлена відповідь №5 (а.с.17) на претензію № 42/51Б від 17.03.2009р., якою Відповідач частково визнав заборгованість у сумі 147543,71грн.. Позивачем було повторно направлено Відповідачу лист претензію №42/51Б від 25.05.2009р. про перерахування суми заборгованості у розмірі 147 543,71 за договором купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р. Відповідь на зазначений лист отримано не було.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про розірвання договору та зобов'язання повернути майно за договором.

Позивачем надано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (а.с.34) відповідно до якої позивач просить суд окрім заявлених позовних вимог визнати право власності на майно, що є предметом договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.

Стосовно заявленої Позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог суд зазначає, що згадана заява Позивача по своїй суті не є власне заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. (Вказаної позиції дотримується і Вищий господарський суду України  про що зазначено в Листі ВГСУ від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 20087 року щодо застосування норма ГПК”).

Фактично йдеться про об'єднання в одній позовній заяві двох різних вимог (про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р., зобов'язання передати майно отримане за договором та визнання права власності на майно, що є предметом купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.

Відповідно з ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними позовні вимоги вважаються за одночасної наявності таких умов: -вони передбачають один і той самий спосіб захисту прав чи охоронюваних законом інтересів , -ці вимоги виникли з одних і тих самих або аналогічних підстав; підставами слід вважати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до Відповідача.

Таке об'єднання вимог, що зазначене у вищевказаній заяві не відповідає приписам частини 1 статті 58 ГПК України, так як вказані вимоги за своєю природою є неоднорідними.

Таким чином, суд не приймає до уваги Заяву про збільшення позовних вимог та розглядає позовні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.  та зобов'язання передати майно отримане за договором.

Відповідач визнав позовні вимоги Позивача про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с.29-30).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні  наслідків невиконання  зобов'язань за спірним договором у вигляді розірвання останнього.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та Цивільним кодексом України.  

За змістом  ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін зокрема у разі істотного порушення договору другою стороною.  

Виходячи з підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку істотного порушення умов договору з боку Відповідача  у вигляді (порушення) невиконання обов'язку щодо оплати вартості переданого у власність нерухомого майна , згідно Договору.

Стосовно вказаної Позивачем підстави для розірвання спірного договору суд зазначає наступне:

З огляду на приписи  п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав для дострокового розірвання спірного договору.

Посилання Позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку Відповідача, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані з огляду на таке.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Загальні вимоги до виконання зобов'язання сформульовані в ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належність виконання має оцінюватися виходячи з умов договору, законодавства, а за відсутністю таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення закріплені ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, належність дотримання умов договору має кваліфікуватися  з урахуванням приписів  законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як вбачається із визначення договору купівлі-продажу, наведеного в ст. 655 Цивільного  кодексу України, обов'язок покупця прийняти від продавця та сплатити за майно певну грошову суму віднесений до істотних умов договору купівлі-продажу у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Вказаний висновок узгоджується із приписами ст.ст.691, 692 Цивільного кодексу України.  

        Згідно з п.1.7. Договору, право власності на майно переходить до Покупця з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.

Відповідно до умов п.1.10 Договору продаж майна вчиняється за 350 000,00 грн., які Відповідач зобов'язаний внести протягом 30 календарних днів з моменту переходу до нього права власності на майно. Розрахунки за придбане майно здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок Продавця. Плата за майно вноситься на підставі цього договору.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, зазначена вимога спірного договору, що формулює істотну умову, Відповідачем на дату подання позову не виконана, що, зокрема, і визначається останнім у своєму відзиві (а.с.29-30) та відповіді на претензію (а.с17).  

Керуючись ст.ст.610, 651 Цивільного кодексу України, суд вважає, що вказані обставини дають підстави для висновку про наявність істотного порушення умов договору.

Істотність такого порушення зумовлюється тим, що Позивач повністю був позбавлений того, на що розраховував при укладання спірного договору – отримання грошових коштів у  встановлений строк.

Відповідно зі ст.611 Цивільного  кодексу України одним з наслідків порушення зобов'язання законодавець визначає розірвання договору.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України передбачено дотримання певного порядку розірвання договорів. Проте, керуючись ст. 124 Конституції України та висновками Конституційного Суду України, викладених у рішенні  від 09.07.2002р. №15-рп/2002 обставини дотримання/недотримання такого порядку не впливають на можливість застосування судовим відповідного способу захисту порушених прав Позивача, оскільки факт такого порушення у вигляді невиконання Відповідачем договору вже має місце.

За таких обставин, вимоги Позивача про розірвання спірного договору  підлягають задоволенню у повному обсягу.

 Відповідно до п. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Відповідно до п. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, яка передбачає правові наслідки зміни або розірвання договору, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору.

Відповідно до ч.5 ст.653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотними порушеннями договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, згідно з встановленими обставинами у справі відсутні правові підстави для повернення позивачу майна, переданого за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову в повному обсязі не є підставою, для прийняття рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд”, м.Дружківка, Донецька область (ідентифікаційний код 05428116) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проммаркет”, м. Дружківка, Донецька область (ідентифікаційний код 30688567) про розірвання Договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р.,  задовольнити частково.

2. Розірвати договір Договору купівлі – продажу нерухомого майна від 10.02.2009р., укладений між Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд”, м.Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 05428116 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Проммаркет”, м. Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 30688567.

В іншій частині вимог –відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Проммаркет”, м. Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 30688567 на користь Відкритого акціонерного товариства „Донінвестбуд”, м.Дружківка, Донецька область, ідентифікаційний код 05428116  витрати по сплаті державного мита в сумі 42 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157  грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою сторін у судовому засіданні 19.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.08.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Ягічева Н.І.