Постанова

від 20.08.2009 по справі 53/110-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

53/110-09

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2009 року                                                          Справа № 53/110-09     

Колегія суддів у складі:

головуючого судді –Могилєвкіна Ю.О., суддів –Такмакова Ю.В., Плужник О.В.

                                                 при секретарі –Голозубової О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Логашкін С.С.

відповідача –не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2003Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.09 по справі № 53/110-09     

за позовом - ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук

до  - ТОВ “Українська гірничовидобувна компанія”, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ “УніКредит Лізінг”, м. Київ

про стягнення 15713,45 грн.,-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Прохоров С.А.) по справі №53/110-09 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 12 840,00 грн., пеню в сумі 1401,42 грн., суму інфляційного збільшення боргу -1296,84 грн. та 3% річних у сумі 175,19 грн., а також витрати на держмито в сумі 157,13 грн. та інформаційні послуги в сумі 118,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги та обґрунтованість їх задоволення підтверджені наданими до матеріалів справи доказами.  

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог та покласти судові витрати на позивача.

      В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує, на те, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи, тому, прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як зазначає скаржник в своїй апеляційній скарзі між ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»м. Кременчук (позивач) та ТОВ «УніКредит Лізинг»м. Київ (третя особа) і ТОВ «Українська гірничовидобувна компанія»м. Харків (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №7608/010 1705 від 21.07.2008 р. (далі - Договір).          

    Як вважає відповідач, судом не надано правової оцінки Договору купівлі-продажу, укладеному між сторонами та не враховано, що сторонами договору купівлі-продажу є покупець та продавець. ТОВ «Українська гірничовидобувна компанія»в даному договорі є лізингоодержувачем, тобто третьою особою, оскільки не є ні продавцем, ні покупцем. Лізингоодержувач, згідно ст.4 Закону України «Про фінансовий лізинг»від 16.12.1997 №723/97-ВР (далі - Закон про лізинг), це фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

       Серед обов'язків лізингоодержувача, передбачених статтею 11 Закону про лізинг, немає обов'язку щодо сплати витрат, пов'язаних з доставкою предмету лізингу. А відповідно до ч.4 ст. 11 Закону інші обов'язки на лізингоодержувача можуть бути покладені лише договором лізингу або законодавством. Тому покладення на лізингоодержувача додаткових обов'язків договором купівлі-продажу не відповідає діючому законодавству. Більш того, витрати, пов'язані із придбанням предмету лізингу відносяться до витрат лізингодавця і включаються до лізингових платежів (ст. 16 Закону), тому відшкодування таких витрат лізингоодержувачем продавцю суперечить закону.

Відповідно до статті 511 Цивільного кодексу України, третя особа є додатковим суб'єктом зобов'язання, вона не є стороною зобов'язання: боржником або кредитором. В розумінні ст. 528 ЦК третя особа не є суб'єктом зобов'язання: вона не має прав у зобов'язанні та не має визначених зобов'язанням обов'язків.

Обов'язок виконати зобов'язання виникає може виникати з якихось інших відносин між боржником та такою третьою особою, але в даному випадку інших договорів між продавцем та ТОВ «Українська гірничовидобувна компанія»укладено не було. Укладений між сторонами договір не відповідає визначенню двохстороннього по відношенню до нашого підприємства, оскільки не створює для нього прав, а лише покладає обов'язок, тобто договір є двохстороннім, а його сторонами є позивач та ТОВ «УніКредит Лізинг».

      В обґрунтування позовних вимог суд посилається на статті 193 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 527, 530 та 610 Цивільного кодексу України.

В перерахованих статтях мова йде про виконання господарських та цивільних зобов'язань. Згідно із ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК. На думку суду зобов'язання в даному випадку виникло з договору, але відповідач, відповідно до статті 655 ЦК України, не є стороною договору купівлі-продажу. Інших підстав, з яких на думку суду виникло зобов'язання у рішенні не наведено. Якщо вважати, що в даному випадку все-таки має місце зобов'язання, то судом також невірно визначено дату виникнення зобов'язання. Відповідно до договору (п.3.10) сплата залізничного тарифу здійснюється на протязі 10 діб з моменту виставлення рахунку-фактури. Як зазначено у рішенні суду, позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок-фактуру №КВ09269 від 30.09.2008, з чого робиться висновок, що остаточний розрахунок повинен бути виконаний відповідачем до 10.10.2008. Але дата виставлення рахунку не підтверджена документально, позивач не надав жодного документа, який би підтверджував, що рахунок виставлено і отримано відповідачем саме 30.09.2008. Як випливає з рішення суду наявність таких підтверджень отримання рахунку судом не встановлювалася, тобто судом не повністю з'ясовано обставини справи. Відповідно, оскільки дата виникнення зобов'язання не визначена, безпідставним є і нарахування, починаючи з 10.10.2008, пені за договором, а також трьох процентів річних та індексу інфляції.

Позивач в свою чергу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свого представника в судове засідання відповідач не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Третя особа свого представника також свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

    Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи докази по справі на їх підтвердження, їх, юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду та часткове задоволення апеляційної скарги  з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих доказів, між ВАТ “Крюківським вагонобудівним заводом” м. Кременчук (далі позивач), ТОВ “УніКредит Лізинг” м.Київ (далі - третя особа) і ТОВ “Українська гірничовидобувна компанія” м.Харьків (далі-відповідач) був укладений договір № 7608/010 1705 від 21.07.2008р. (далі - Договір).

Зазначений договір є багатостороннім. За кожною стороною закріплені права та обов'язки, котрі та відповідають вимогам ст.ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України.

    Умови Договору визначені та погоджені кожною зі сторін, що підтверджено підписами уповноважених осіб, котрі скріплені печатками сторін.

   За умовами Договору позивач зобов'язується виготовити продукцію відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, третя особа оплатити продукцію, а відповідач зобов'язаний сплатити залізничний тариф до станції призначення.

      Як обґрунтовано зазначає позивач у своєму відзиві на скаргу,  відповідач є повноцінним учасником договірних правовідносин. Відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають з господарських договорів. Згідно ст. 193 ГКУ, ст. ст. 525, 526. 527 Цивільного кодексу України мають виконуватись належним чином, відповідною стороною, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, про що також зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до п.4 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», відповідач повинен виконувати зобов'язання котрі виникають з договору лізингу, Закону України «Про фінансовий лізинг»та інших нормативно-правових актів.

       Виходячи з вище викладеного, твердження відповідача є необґрунтованим і не відповідає законодавству України.

Крім того, відповідач в засіданні суду першої інстанції визнав суму заборгованості перед позивачем щодо не сплати залізничного тарифу, про що зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 27.07.09 р. на адресу позивача надійшов лист №201 від Відповідача з пропозицією погасити заборгованість за залізничний тариф у сумі 12 840,00грн. по Договору, шляхом поставки продукції перерахованої в листі. Цей лист ще раз засвідчує факт визнання відповідачем взятого їм зобов'язання по Договору, щодо сплати залізничного тарифу.

Однак, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не врахував того, що позивачем не надано відповідних доказів того, що 30.09.2008 року ним був направлений  відповідачу рахунок-фактура. Цих доказів не надано і судовій колегії з перегляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Як вбачається з матеріалів справи (арк. справи 22-27 згідно поштової квитанції та опису вкладення) рахунок-фактура була направлена позивачем відповідачу –11.02.2009 року разом із заявленою претензією. Тобто згідно договору сплата боргу повинна була здійснена 25.02.2009 року. Із зазначеного часу необхідно було нарахувати пеню, інфляційні втрати та річні.   

 Враховуючи вищевикладене та керуючись п.4 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»ст.ст. 626, 628, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України., ст.ст. 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.2-3 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

                                                        постановила:

  Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.09 р. по справі №53/110-09 в частині стягнення пені  на суму 1165,03 грн., інфляційних на суму 1117,08 грн., річних на суму 145,65 грн. та 242,87 грн. держмита скасувати та прийняти нове, яким в позові в цій частині відмовити.  В іншій частині рішення залишити без змін.

  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Крюківський вагонобудівний завод” (вул. І. Приходька 139 м. Кременчук, 39621, Полтавська обл., код 05763814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська гірничовидобувна компанія” (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 65, Стадіон “Металіст” північна трибуна оф. №1, код 35331593) 121,42 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

  Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.  

         Головуючий суддя                                                         Могилєвкін Ю.О.     

                                 судді                                                          Такмаков Ю.В.

                                                                                                     Плужник О.В.

       Повний текст рішення підписаний 20.08.2009 року.