Постанова

від 19.05.2015 по справі 826/11250/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11250/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної фінансової інспекції України та Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фонду соціального захисту інвалідів до Державної фінансової інспекції України, третя особа: Промислове об'єднання "Укрпротез" про визнання протиправними та скасування пунктів 2,3,4,5 вимоги від 25.06.2014 №04-14/822,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції України, третя особа: Промислове об'єднання "Укрпротез", в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 2,3,4,5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822.

В решті позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позивач просить задовольнити його позов в повному обсязі, а відповідач - повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної фінансової інспекції України не підлягає задоволенню , апеляційна скарга Фонду соціального захисту інвалідів підлягає задоволенню частково , а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на І квартал 2014 року в період з 24.02.2014 по 22.05.2014 із призупиненням з 17.03.2014 до 29.04.2014 Державною фінансовою інспекцією України було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Фонду соціального захисту інвалідів за період з 01.04.2012 по 01.04.2014, за результатами проведення якої відповідачем складено Акт від 29.05.2014 № 04-22/13.

Під час проведення ревізії досліджено питання, викладені у зверненнях: Прем'єр-міністра України від 28.01.2014 № 5057/5/1-13, Голови Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів ОСОБА_3 від 05.12.2013 № 04-28/13-05(1)-оф, 05.12.2013 № 04-28/12-863, від 18.12.2013 № 04-28/13-18(1)-оф, від 06.02.2014 № 04-28/13-06, від 23.02.2014 № 04-28/8-78 (30737), Слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві від 11.03.2014 № 04-17/236 щодо можливих порушень, допущених посадовими особами Фонду соціального захисту інвалідів.

Так, проведеною ревізією встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в Акті ревізії, зокрема, низка порушень фінансової дисципліни, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) на суму 9 510,6 тис. грн.

З метою усунення виявлених під час ревізії порушень та у відповідності до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», листом відповідача від 25.06.2014 № 04-14/822 позивачу направлено вимогу від 25.06.2014 № 04-14/822.

Позивач не погоджуючись з пунктами 2, 3, 4, 5 вимоги від 25.06.2014 № 04-14/822, вважаючи їх протиправними та такими, що прийняті безпідставно, звернувся до суду з вищевказаним позовом з вимогами визнати їх протиправними та скасувати.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ (далі - Закон № 2939-ХІІ).

Відповідно до статті 2 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотримання законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

У відповідності з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З аналізу частини 2 статті 15 Закону № 2939-ХІІ слідує, що лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 № 04-14/822, колегія суддів виходить з наступного.

Так, пунктом 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 № 04-14/822 Фонд соціального захисту інвалідів України зобов'язано вжити заходів щодо повернення до Державного бюджету України коштів в сумі 9 416,00 тис, грн. у зв'язку із встановленням допущення порушення п. 4 ст. 180, п. 1 ст. 189 Господарського кодексу України та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Крім того, проведеною зустрічною перевіркою в ПО «Укрпротез» виконання даних послуг документально не підтверджено, в результаті чого державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 9 416 тис. грн.

В порушення вимог п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України, Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості участі їх у бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 р. № 574, Фондом, в особі директорів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як відповідальними виконавцями бюджетної програми, не забезпечено належного контролю за виконанням бюджетної програми, одним з напрямків використання бюджетних коштів якої є забезпечення окремих категорій населення України технічними та іншими засобами реабілітації.

Крім того, ревізією встановлено, що в порушення вимог ч. 4 ст. 180, ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, допущених першим заступником директора Фонду ОСОБА_6, яким підписано договори - доручення № 32/2 від 10.04.2012 та № 3 від 08.02.2013 та акти здачі - приймання виконаних послуг, зайво використано кошти на оплату послуг, пов'язаних з базами даних (послуг по контролю за виготовленням та видачею технічних та інших засобів реабілітації через Центральний банк даних з проблем інвалідності), чим державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 9 416,0 тис. грн.

Позивач не погоджується з такими висновками Державної фінансової інспекції, вважає їх безпідставними, та в обґрунтування вимог свого позову зазначає, що ним з метою належного виконання бюджетної програми КПКВК 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» укладено договори з ПО «Укрпротез» (код ЄДРПОУ 03187683) на надання послуг, пов'язаних з базами даних (послуги по контролю за виготовленням та видачею технічних засобів реабілітації через централізований банк даних з проблем інвалідності).

Відповідно до умов укладених з ПО «Укрпротез» договорів, останнім взято на себе зобов'язання на підставі затвердженого Розподілу видатків на технічні та інші засоби реабілітації на відповідний рік, від імені та за рахунок Фонду надати послуги, пов'язані із базами даних (послуги по контролю за виготовленням та видачею технічних та інших засобів реабілітації через Централізований банк даних з проблем інвалідності), а саме: укласти договори з підприємствами про безкоштовне забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації та надання послуг з їх післягарантійного ремонту, здійснити безготівкове перерахування коштів підприємствам за виконані індивідуальні заявки інвалідів та інших осіб, перевірити наявність підстав для такого перерахування коштів.

На думку позивача, контроль за виконанням бюджетної програми, одним з напрямків використання бюджетних коштів якої є забезпечення окремих категорій населення України технічними та іншими засобами реабілітації відповідно умов договорів покладено виключено та ПО «Укрпротез».

Крім того, в обґрунтування заявленого позову, позивачем вказується на те, що укладені між Фондом та ПО «Укрпротез» договори-доручення в повній мірі відповідають нормам Господарського кодексу України, з огляду на те, що факт надання послуг, здійснення оплати за договорами між позивачем та ПО «Укрпротез» підтверджується наявністю укладених між сторонами договорів, актів наданих послуг, платіжними дорученнями, а також іншими документами, що підтверджують можливість ПО «Укрпротез» надавати згадані послуги, що наявні у позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача з приводу відповідності договорів-доручень, укладених між Фондом та ПО «Укрпротез» вимогам законодавства. Крім цього, судом зазначено, що з аналізу наведених договорів та додатків до них, неможливо встановити, які саме послуги надавалися Фонду, а також не визначено вартість таких послуг. Відповідно до змісту вказаних договорів ПО «Укрпротез» надає Фонду послуги за якістю, що відповідає вимогам чинного законодавства, однак договорами не визначено критеріїв якості послуг, пов'язаних з базами даних чи послуг по контролю.

З такими висновками суду колегія суддів не може погодитись та виходить з наступних мотивів.

Згідно з ч. 4 ст. 180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Відповідно до п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Однак, ДФІ не було взято до уваги, а суд першої інстанції не дослідив правову природу договорів, що укладені Фондом та ПО «Укрпротез». При кваліфікації правовідносин, що склались між сторонами на підставі договорів, судом не враховано особливостей, характерних такому виду цивільно-правових (господарських) договорів, як договори доручення, та відповідно не надано оцінки вимогам до їх предмету, змісту доручення Фонду, обсягу прав та обов'язків сторін, а також не звернуто увагу на особливості формулювання умов оплати послуг повіреного та умов щодо якості послуг, що надаються повіреним. Оскільки, між сторонами було укладено договори доручення, то у всіх правовідносинах, пов'язаних із наданням послуг за цими договорами, ПО «Укрпротез» діяло як повірений - від імені та за рахунок Фонду.

Детальний огляд договорів доручення дає підстави стверджувати, що вони укладені відповідно до вимог чинного законодавства (ст.ст. 1000-1010 Цивільного кодексу України, що слід застосовувати до цих правовідносин згідно з ч. 1 ст. 175 та ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Зокрема, у цих договорах у п. 1.1 чітко визначено зміст доручення (предмет послуг), тобто перелічено юридичні дії, які Фонд доручає, а ПО «Укрпротез» зобов'язується вчинити в інтересах Фонду, а у п. 1.3 зазначено чіткий перелік повноважень повіреного - ПО «Укрпротез».

Таким чином, твердження відповідача та висновки суду першої інстанції про відсутність у договорах доручення конкретизації обсягу послуг не відповідає дійсності, оскільки з урахуванням специфіки правової природи цих договорів обсяг послуг, що надається повіреним, визначається не в натуральних величинах (тони, кілометри тощо), а у переліку його повноважень, який міститься у п. 1.3 цих договорів.

Детальний огляд договорів доручення також дає підстави стверджувати, що вони містять ціну послуг повіреного (п. 3.1 договорів доручення), методику її формування (Додаток 1 до договорів доручення) та строки оплати повіреному (Додаток 2 до договорів доручення).

Отже, твердження ДФІ та висновок суду першої інстанції про відсутність у договорах доручення вартості послуг у зв'язку із тим, що немає конкретизації ціни за кожну послугу, суперечить змісту правовідносин, що склались між сторонами. Так, з урахуванням специфіки правової природи цих договорів плата за послуги, що надаються повіреним, не повинна визначатися за кожне окремо надане повноваження, тому що це суперечить загальноприйнятим правилам (звичаям) ділового обороту. Умовами надання послуг є тривале (десять календарних місяців) вчинення, зазначених у п.1.1. цих договорів, юридичних дій на підставі повноважень, вказаних у п.1.3. цих договорів. Тому й плата повіреного визначається помісячно у цілому виходячи до методики формування витрат повіреного на надання цих послуг, зазначеної у Додатку 1 до Договорів доручення, й такий підхід до формування ціни послуг повіреного повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства щодо формування ціни у господарських договорах.

Оскільки між сторонами укладено договори доручення й відповідно між ними виникли правовідносини щодо представництва ПО «Укрпротез» інтересів Фонду у правовідносинах із підприємствами-виробниками технічних та інших засобів реабілітації та особами із фізичними вадами, які їх потребують, то твердження ДФІ та висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у договорах доручення критеріїв визначення якості послуг є порушенням вимог п. 4 ст. 180 ГК України, не базуються на вимогах чинного законодавства. Договори доручення з урахуванням специфіки їх правової природи не повинні містити спеціальні умови щодо до якості послуг, що надаються повіреними, оскільки ними вчиняються юридичні дії від імені повіреного. За загальноприйнятими правилами (звичаями) ділового обороту такі договори передбачають лише повноваження представника, який зобов'язаний належним чином ними користуватись з метою забезпечення інтересів довірителя. Натомість, вимоги до якості передбачені безпосередньо у договорах на забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, що укладалися ПО «Укрпротез» від імені Фонду із підприємствами-виробниками.

Що стосується доводів ДФІ, що Фондом розрахунки з ПО «Укрпротез» за укладеними договорами проведено на підставі актів наданих послуг, які фіксують зміст господарських операцій, без складання первинних документів в порядку, визначеному п.2.4 Положення № 88 та відповідно Фондом допущено порушення вимог п. 2.4 Положення № 88, то суд взагалі не надав їм жодної оцінки у постанові.

Натомість, твердження відповідача є безпідставними та суперечать практиці застосування положень чинного законодавства у сфері бухгалтерського обліку, зокрема Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, у ст. 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а в ст. 9 Закону вказано, що первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням тієї обставини, що предметом договорів доручення є надання представницьких послуг, оформлення таких операцій може бути здійснене лише за допомогою актів прийняття послуг та звітів повіреного, що цілком відповідає правилам (звичаям) ділового обороту. Оскільки Акти здавання-приймання виконаних послуг та Звіти про фактично виконані роботи та послуг містять усі формальні реквізити, що вимагаються ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно п. 2.4 Положення № 88, то вони є первинними документами і складені у повній відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, наявні підстави вважати, що Фондом при укладенні та виконанні договорів доручення не порушувались вимоги чинного законодавства, у тому числі ч. 4 ст. 180 та ч. 1 ст. 189 ГК України, а також п. 2.4 Положення № 88.

Щодо порушення Фондом вимог п. 4 ст. 20 БК України та п.п. 7, 8 Інструкції № 574, колегія суддів виходить з наступного.

У п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Пунктами 7 та 8 Інструкції № 574 передбачено, що відповідальні виконавці здійснюють управління бюджетними коштами у межах встановлених їм бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі (п. 7); здійснюють внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (п. 8).

Таким чином, необхідно чітко розділяти такі поняття, як обов'язок Фонду здійснювати контроль за виконанням бюджетних програм відповідно до вимог п. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України та п.п. 7, 8 Інструкції № 574, що покладено на нього як на відповідального виконавця бюджетної програми і який Фонд дійсно має здійснювати самостійно та участь Фонду у договірних правовідносинах, пов'язаних із виготовленням підприємствами-виробниками технічних та інших засобів реабілітації та забезпечення ними осіб із фізичними вадами, які їх потребують.

Отже те, що Фонд є відповідальним виконавцем бюджетної програми, одним із напрямів використання бюджетних коштів якої є забезпечення окремих категорій населення України технічними та іншими засобами реабілітації, ніяким чином не суперечить тому, що він, відповідно до вказівок головного розпорядника бюджетних коштів (Мінсоцполітики України), делегував повноваження компетентному господарюючому суб'єкту (ПО «Укрпротез») на здійснення представницьких функцій у договірних правовідносинах, пов'язаних із виготовленням підприємствами-виробниками технічних та інших засобів реабілітації та забезпечення ними осіб із фізичними вадами, які їх потребують, та відповідно оплатив їх згідно із паспортами бюджетних програм на 2012 та 2013 роки.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог пп. 3, 4, 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів:

- приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

- здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

З урахуванням вищезазначених положень Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2012 № 321 «Про порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей - інвалідів та інших окремих категорій населення України» (далі - Порядок № 321) визначені наступні повноваження Мінсоцполітики:

затверджує Порядок взаємодії Мінсоцполітики, Державної служби з питань інвалідів та ветеранів, Фонду соціального захисту інвалідів і промислового об'єднання «Укрпротез» із забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації (абз. 4, п. 53 Порядку № 321);

визначає обсяги бюджетних коштів за напрямами використання у межах загального обсягу коштів та пріоритетні напрями їх використання (абз. 5, п. 53 Порядку).

На виконання зазначених положень Мінсоцполітики були затверджені наступні накази:

1. від 17.10.2011 № 401 наказ «Про затвердження Порядку обробки інформації про потребу в технічних та інших засобах реабілітації та забезпечення контролю за виготовленням, поставкою та проведенням післягарантійного ремонту технічних та інших засобів реабілітації»;

2. від 26.03.2012 № 166 наказ «Про затвердження Порядку організації роботи Міністерства соціальної політики України, Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України, Фонду соціального захисту інвалідів та Промислового об'єднання «Укрпротез»;

3. від 20.08.2012 № 510 наказ «Про затвердження Порядку взаємодії між Міністерством, Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України, Фондом соціального захисту інвалідів та Промисловим об'єднанням «Укрпротез» із забезпечення інвалідів, дітей-інвалідів, інших осіб технічними та іншими засобами реабілітації».

У зазначених наказах Мінсоцполітики віднесло до повноважень ПО «Укрпротез» здійснення контролю за виготовленням та видачею ТЗР через ЦБІ шляхом укладання Договору-доручення, визначило обов'язки ПО «Укрпротез» та механізм перерахування коштів.

Крім того, Мінсоцполітики щорічно в межах загальних коштів по бюджетній програмі КПКВК 2507030 окремим рядком визначає суму коштів, які спрямовуються на оплату послуг по контролю за виготовлення та видачею ТЗР через ЦБІ. В ході бюджетного процесу, визначена сума передбачається у кошторисі Фонду, який затверджується Мінсоцполітики та у паспортах бюджетної програми, затверджених спільними наказами Мінсоцполітики та Мінфіну.

Паспорт бюджетної програми за КПКВ 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» на 2012 рік затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 07.03.2012 № 127/330, із змінами, які затверджені наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 20.12.2012 №774/1395.

Розподіл видатків на технічні та інші засоби реабілітації на 2012 рік підписаний Віце-прем'єр-міністром - Міністром соціальної політики України С. Тігіпко 28.02.2012.

Паспорт бюджетної програми за КПКВ 2507030 «Заходи із соціальної, трудової та професійної реабілітації інвалідів» на 2013 рік затверджено спільним наказом Міністерства соціальної політики України і Міністерства фінансів України від 12.02.2013 № 55/164.

Розподіл видатків на технічні та інші засоби реабілітації на 2013 рік підписаний заступником Міністра соціальної політики України Л.Дроздовою 20.12.2012.

Отже, укладення Фондом договорів доручень із ПО «Укрпротез» не є передачею повноважень здійснювати контроль за виконанням бюджетних програм відповідно до вимог п. 4 ст. 20 БК України та п.п. 7, 8 Інструкції № 574, що покладено на Фонд як на відповідального виконавця бюджетної програми. Ці договори передбачають надання повноважень на здійснення представницьких функцій у договірних правовідносинах, пов'язаних із виготовленням підприємствами-виробниками технічних та інших засобів реабілітації та забезпечення ними осіб із фізичними вадами, які їх потребують, і укладені не у відповідності до Бюджетного кодексу України, а згідно із Господарським та Цивільним кодексами України.

При цьому, Фонд як відповідальний виконавець бюджетної програми може здійснювати контроль за виконанням цієї програми усіма передбаченими бюджетним законодавством способами. Як було зазначено вище, Фондом при укладенні та виконанні Договорів доручення не порушувались вимоги чинного законодавства, у тому числі ч. 4 ст. 180 та ч. 1 ст. 189 ГК України, а також п. 2.4 Положення № 88. Оплата ж здійснена Фондом на користь ПО «Укрпротез» за цими договорами ніяким чином не може вважатися майновою шкодою (збитками) Державного бюджету України, оскільки вона здійснена у повній відповідності до чинного законодавства України, зокрема у межах загальних коштів по бюджетній програмі КПКВК 2507030 та на підставі відповідних паспортів бюджетної програми за КПКВ 2507030 за 2012 та 2013 роки.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 2 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 № 04-14/822, підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги ДФІ, колегія суддів зважає на наступне.

Так, пунктом 3 Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 № 04-14/822 Фонд соціального захисту інвалідів України зобов'язано стягнути з ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» кошти в сумі 13.6 тис. грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи та перерахувати їх до Державного бюджету України, у зв'язку із встановленням порушення вимог п. 4 ст. 20 Бюджетного Кодексу України, п.п. 7, 8 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574.

Відповідно до змісту акту ревізії, ревізією дотримання вимог законодавства встановлено, що позивачем, як відповідальним виконавцем бюджетної програми, в особі директорів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, заступника директора Фонду ОСОБА_6, не забезпечено належного контролю за дотриманням законодавства при наданні послуг із санаторно-курортного лікування ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» (Кіровоградська область), яким в порушення вимог п. 2.1 Розділу 2 договорів про закупівлю послуг за державні кошти, ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 629 ЦК України, не виконані договірні зобов'язання в частині забезпечення послугами із санаторно-курортного та відновлювального лікування відповідно до умов своїх пропозицій конкурсних торгів (калькуляцій) на загальну суму 13,6 тис. грн., чим завдано збитків державному бюджету на вказану суму.

Як вбачається зі змісту заявленого позову, позивач не погоджується з п. 3 вимоги, оскільки вважає, що всі договірні зобов'язання ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» виконані в повному обсязі та у відповідності до умов договорів.

Крім того, позивач посилається на те, що перевіряючими хибно зроблено висновки щодо завищення ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» ціни на надані послуги, оскільки ціна договору була встановлена за умовами проведеного тендеру на надання санаторно-курортних послуг.

Відповідно до п. 2.1 договорів «про закупівлю послуг за державні кошти», укладених позивачем з ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» (Кіровоградська область), останній зобов'язувався надати інвалідам послуги з санаторно-курортного лікування, якість яких відповідає пропозиції конкурсних торгів.

Відповідно до Положення про Фонд, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129, серед основних завдань Фонду є виконання програм щодо соціального захисту інвалідів, здійснення фінансування програм щодо соціального захисту інвалідів.

Договір між Фондом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Гусарське урочище» № 45 від 26.04.2012, додаткова угода від 26.12.2012 №1/137 та договір від 27.05.2013 № 17, визначають відносини щодо закупівлі послуг лікувальних закладів (послуги санаторіїв та інших оздоровчих закладів з санаторно-курортного лікування інвалідів) для забезпечення санаторно-курортними путівками інвалідів у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 187 «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення» (далі - Порядок).

Згідно пунктів 16-17 Порядку, закупівля та забезпечення путівками здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначену мету у державному бюджеті на поточний рік.

Закупівля санаторно-курортних путівок здійснюється відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель». З метою недопущення виникнення кредиторської та дебіторської заборгованості на кінець року у документації конкурсних торгів враховуються такі обставини:

закупівля робіт і послуг здійснюється лише у межах коштів, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, з урахуванням необхідності погашення бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, та оплати сум, визначених договорами;

сума, визначена в договорі, та зобов'язання замовника за договором може коригуватися у разі уточнення показників державного бюджету;

зобов'язання у замовника виникають лише з надходженням коштів на здійснення процедури закупівель на його реєстраційний рахунок;

за наявності коштів на реєстраційному рахунку постачальник зобов'язаний надати послуги (видати путівки) до закінчення календарного року (крім послуг, що надаються санаторіями спінального профілю за путівками з лікуванням строком на 45 днів);

Оплата послуг із санаторно-курортного лікування здійснюється відповідно до умов договорів шляхом перерахування коштів санаторно-курортним закладам.

Після оцінки пропозицій конкурсних торгів найбільш економічно вигідною була визнана пропозиція ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище» і як наслідок, були укладені вищезазначені договори.

Відповідно до розділу 2 (якість послуг) пункту 2.1 договору, виконавець («Санаторій «Гусарське урочище») зобов'язується надати інвалідам послуги з санаторно-курортного лікування, якість яких відповідає вимогам нормативно-правових актів, а також відповідає пропозиції конкурсних торгів виконавця, а саме:

пунктом 2.1 договору передбачено шість критеріїв якості послуг за умовами проживання, чотири критерії за умовами харчування та чотирнадцять критеріїв за умовами лікування.

Ревізією зазначено про те, що позивачем не забезпечено належного контролю за дотриманням законодавства при наданні послуг із санаторно-курортного лікування ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище», яким в порушення вимог п. 2.1 розділу 2 договорів про закупівлю послуг за державні кошти не виконані договірні зобов'язання в частині забезпечення послугами із санаторно-курортного та відновлювального лікування відповідно до умов своїх пропозицій конкурсних торгів (калькуляцій) на загальну суму 13,6 тис. грн., чим завдано збитків державному бюджету на вказану суму.

В той же час, відповідачем не було зазначено жодного критерію з розділу 2 пункту 2.1 порушеного ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище». Останній надав необхідну кількість путівок та виконав всі пункти умов договорів.

Порівнюючи акт перевірки зі змістом п. 2.1 договору вбачається, що жодного пункту порушено не було та дотримані також основні умови розділу 3 договору (ціна договору).

Відповідно до вимог документації конкурентних торгів в договорах на закупівлю послуг з санаторно-курортного лікування визначена ціна послуг, а саме: вартість ліжко-дня, яка і є підставою для проведення взаєморозрахунків між Фондом та надавачем послуг.

Слід зазначити, що результат послуги, що надається, повинен у момент її завершення мати властивості, які зазначені в договорі чи визначаються вимогами, які зазвичай ставляться. Тому з поняттям неналежного виконання тісно пов'язані вимоги щодо якості послуг.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зведені акти наданих послуг, які слугували підставою для оплати, складалися на підставі тристоронніх Актів, однією зі сторін яких є регіональні органи соціального захисту населення. Зазначені органи ведуть облік інвалідів, видають їм путівки на лікування та приймають зворотні корінці, а також включають до актів зауваження щодо якості послуг, що надаються інвалідам санаторно-курортними закладами. У разі невідповідності умов проживання, лікування чи харчування, інвалід повідомляє регіональні органи соціального захисту населення або Фонд після чого останній направляє перевірку до лікувального заходу та у разі підтвердження порушень умов договору щодо якості наданих послуг застосовує штрафні санкції у відповідності до пункту 8.2.1 договору.

Протягом 2012 та 2013 років до Фонду не надходило скарг від споживачів відносно надання послуг ТОВ «Санаторій «Гусарське урочище».

Також в тристоронніх Актах виконаних послуг не наведено жодного порушення якості надання послуг, визначених пунктом 2.1 договору.

Таким чином, позивачем забезпечено контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів в межах бюджетних призначень, обсягів та якості наданих послуг шляхом опрацювання трьохсторонніх Актів та підписання Актів виконаних робіт, що повністю відповідає повноваженням відповідального виконавця бюджетної програми, визначеним пунктом 4 статті 20 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI та пунктом 7, 8 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі.

Крім того, висновки відповідача щодо зменшення вартості фактичних витрат санаторію на лікування інвалідів ґрунтуються на частковому врахуванні відповідних витрат санаторію. Так, ревізорами були взяті до уваги лише витрати на придбання ліків по рахунку 202/1 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали» і не враховані інші витрати на лікування, для забезпечення якості послуг визначених п. 2.1.3.1 договору, облік яких ведеться на інших рахунках.

Отже, вимога відповідача, яка ґрунтується на частковому дослідженні бухгалтерських документів і не містить жодного факту зменшення обсягу послуги по лікуванню або неналежної її якості, є неправомірною та підлягає скасуванню.

Щодо скасування п. 4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822, колегія суддів зважає на наступне.

Так, пунктом 4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822 Фонд соціального захисту інвалідів України зобов'язано стягнути з Київського учбово-виробничого підприємства № 3 УТОС кошти в сумі 75,9 тис. грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи та перерахувати їх до Державного бюджету України, у зв'язку із встановленням безпідставного включення позивачем до видатків з надання інших послуг, цехових та загальнозаводських витрат.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 31.01.2013, укладеного між Київським учбово-виробничим підприємством № 3 УТОС (далі - Орендодавець) та Фондом соціального захисту інвалідів (далі - Орендар), Орендар, в межах кошторисних призначень відшкодовує витрати фактично понесені Орендодавцем в зв'язку із забезпеченням орендованого приміщення електроенергією, утриманням приміщень і прилеглих територій у належному стані на підставі рахунків відповідних організацій та Актів виконаних робіт Орендодавця, які є невід'ємними частинами до Договору.

Відповідно до пункту 3.3 цього Договору, розподіл та сплата понесених витрат встановлюється в залежності від кількості та умов дії обладнання, розміру приміщень та інше та (або) на підставі показників лічильників та інформації постачальників енергоресурсів.

Київським учбово-виробничим підприємством № 3 УТОС на виконання п. 3.2 Договору подано до Фонду розрахунок собівартості послуг по утриманню приміщень і прилеглих територій, в який правомірно включило витрати на утримання котельної, витрати на утримання електричних мереж та сантехнічні роботи, так як ці послуги відносяться до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (пункт 3.2 Договору).

При цьому, відповідачем не заперечується розмір таких витрат, натомість заперечується можливість віднесення до таких загальнозаводських та цехових витрат.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», до Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відносяться, в тому числі, теплопостачання, водовідведення, зливна каналізація, а також інших внутрішньо-будинкових інженерних систем у разі їх наявності.

Групування витрат здійснюється відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

Згідно пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 року (далі - Стандарт), собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Відповідно до пункту 16 Стандарту загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом,що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

Крім цього, роз'ясненням від 07.05.2013 року № 1708/936- 10335 відносно складу витрат на утримання орендованого приміщення наданого Державною казначейською службою України, встановлено, що у випадку коли на балансі розпорядника бюджетних коштів знаходиться будівля, приміщення якої орендує інша бюджетна установа, орендодавець укладає з орендарем договір оренди відповідно до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 р. № 1774. В договорі оренди вказується перелік і вартість майна, переданого в оренду, розмір орендної плати, обов'язки сторін.

При цьому, в орендну плату не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладеної угоди зобов'язується надавати орендодавець, на балансі якого перебуває це майно.

Відповідно до Договору оренди орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Якщо приміщеннями користуються і орендар, і балансоутримувач (як це буває у переважній більшості випадків), то орендар бере участь в утриманні відповідних приміщень (у відповідній пропорції).

Що ж стосується переліку витрат по утриманню приміщень, що підлягають частковому відшкодуванню орендарем, то такий перелік залежить у кожному випадку від конкретних обставин і не може бути вичерпним. Умови відшкодування таких витрат передбачаються у договорі оренди.

Орендодавець розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно до розміру орендованої організаціями площі. Орендодавець надає орендарям рахунки для оплати орендної плати, послуг по охороні приміщення, комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання, електроенергія, інші комунальні послуги - вивіз сміття, обслуговування ліфтів) та інших послуг, пов'язаних з утриманням приміщень, орендарі оплачують їх відповідно до економічної суті платежу.

Враховуючи вищенаведене, а також той факт, що УТОС для Фонду є орендодавцем та, відповідно до договору, забезпечує опалення приміщень, надання електроенергії та води, з понесенням всіх витрат на утримання своїх приміщень, у тому числі оплачує працю всього обслуговуючого персоналу, УТОС має законні підстави включати до вартості комунальних та інших експлуатаційних послуг понесені загальновиробничі витрати та встановлювати їх перелік і склад, пропорційно до займаної орендаторами площі, а тому п. 4 вимоги є таким що підлягає скасуванню.

Щодо скасування п. 5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822, колегія суддів зважає на наступне.

Так, пунктом 5 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822 Фонд соціального захисту інвалідів України зобов'язано здійснити відшкодування за рахунок винних осіб коштів в сумі 5,1 тис. грн. та перерахувати їх до державного бюджету, у зв'язку із встановленням порушення вимог абз. 2 п. 8 розділу I, п. 6 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (зі змінами).

Відповідно до змісту акту ревізії, ревізією дотримання законодавства в частині відшкодування витрат на відрядження та інших витрат, проведених за рахунок підзвітних коштів встановлено, що в порушення до абз. 2 п. 8 розділу I, п. 6 розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (зі змінами), працівниками Фонду проведено зайве відшкодування витрат на відрядження на загальну суму 5 155,00 грн., в тому числі:

- відповідно до наказу № 6 від 09.04.2013, директора Фонду відряджено до м. Миколаїв терміном на 2 дні з 10.04.2013 по 11.04.2013, у зв'язку із чим директору фонду відшкодовано кошти в розмірі 3 010,00 грн.

Однак відповідно до авансового звіту від 18.04.2013 № 19 та підтверджуючих документів до нього, відшкодування директору Фонду у зазначені дні здійснено за переліт з аеропорту «Жуляни» до м. Одеса 10.04.2013, а також у зворотному напрямку 11.04.2013

- відповідно до наказів № 31 та № 32 від 24.05.2013, директора Фонду та його заступника відряджено до м. Львів з метою участі у міжнародному семінарі, термін відрядження 2 дні з 21 по 22 травня 2013 року, у зв'язку із чим зазначеним особам відшкодовано кошти в розмірі 2 145,00 грн.

Однак відповідно до авансових звітів та підтверджуючих документів до них відряджені особи фактично вилетіли до м. Львова раніше, ніж передбачено наказом, а саме 20.05.2013 року.

Як вбачається із змісту заявленого позову позивач не погоджується із п. 5 Вимоги в частині безпідставного відшкодування вартості авіа перельоту з аеропорту «Жуляни» до м. Одеса та у зворотному напрямку, оскільки як зазначає позивач, українські міжміські авіалінії не здійснюють польотів за маршрутом Київ-Миколаїв.

В підтвердження вказаного маршруту позивачем до матеріалів справи додано посвідчення про відрядження з відміткою про прибуття та вибуття місця перебування відповідно до наказу Фонду, копії авансових звітів та копію маршрутного листа (т.1 а.с.211-215).

Згідно п. 6 розділу II Інструкції витрати на проїзд (у тому числі багажу, бронювання транспортних квитків), до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов'язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв'язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовують також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Витрати на проїзд відрядженого працівника в м'якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1-го класу та бізнес класу відшкодовуються в кожному випадку з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Витрати на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовується з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.

Разом з тим, відшкодування відрядженій особі витрат на переїзд до місця відрядження та у зворотному напрямку можливе лише за умови наявності належних доказів понесення таких витрат саме на проїзд до місця відрядження.

Натомість, як вбачається із акту ревізії, на час проведення ревізії позивачем надано завірену копію посвідчення про відрядження ОСОБА_4 до м. Миколаїв, однак вона не містила дати прибуття та вибуття із м. Миколаїв.

При цьому, надана копія такого посвідчення про відрядження вже містить відмітку про прибуття та вибуття зазначеної особи із м. Миколаїв, однак оскільки така була відсутня на час проведення ревізії, тому не може розглядатись судом як належний доказ в розумінні статті 70 КАС України.

Разом з тим, позивачем як до ревізії так і до суду не було надано доказів переміщення відрядженої особи з м. Одеса до м. Миколаїв та у зворотному напрямку на службовому автомобілі.

Враховуючи наведені обставини не можливо стверджувати, що витрати понесені відрядженою особою на авіа-переліт з м. Київ до м. Одеса та у зворотному напрямку пов'язані із переїздом до м. Миколаїв куди відповідно до наказу, безпосередньо відряджено особу, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції частково не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги Фонду соціального захисту інвалідів частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її часткового скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування пунктів 2, 3 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 № 04-14/822.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов Фонду соціального захисту інвалідів до Державної фінансової інспекції України, третя особа: Промислове об'єднання "Укрпротез" про визнання протиправними та скасування пунктів 2,3,4,5 вимоги від 25.06.2014 №04-14/822 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2,3 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25.06.2014 №04-14/822.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2014 року - залишити без змін.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 25.05.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.