Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а/2370/4834/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4834/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Недосєка І.В.

пр-к позивача Великожон І.Г.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватної виробничо-комерційної фірми «Селена» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне виробничо-комерційна фірма «Селена», звернувся до суду в суд з позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2012 року № 0001262301, № 0001272301 та № 0001282301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Приватна виробничо-комерційна фірма «Селена», як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 14204060, зареєстрована 26.11.1992 року, перебуває на обліку як платник податків з 01.12.1992 року, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 142040623041.

За результатами проведеної Смілянською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з КП «Альянс» за лютий, березень, квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, складено акт № 811/22/14204060 від 12.07.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , в результаті чого встановлено завищення валових витрат в загальній сумі 51841 грн., як наслідок занижено податок на прибуток в загальній сумі 12960 грн. 25 коп.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит в загальній сумі 25834 грн. 46 коп., занижено податок на додану вартість на загальну суму 22031 грн. 42 коп., завищено від'ємне значення за жовтень 2011 року на суму 3803 грн. 04 коп.

Висновок податкового органу ґрунтується на інформації, викладеній в акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси про неможливість проведення зустрічної звірки № 36/22/32468182 від 11.04.2012 року.

На підставі Акту перевірки від 12.07.2012 року відповідачем 24.07.2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 12690 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2192 грн.;

- №0001272301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 22031 грн. та за штрафними санкціями в сумі 3896 грн.;

- №0001282301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 803 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним та обґрунтованим зважаючи на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Пунктом 1.7 статті 1 «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Отже, для формування податкового кредиту та валових витрат є обов'язковою наявність, зокрема, податкових накладних, виписаних платником податку за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав у КП «Альянс» шпагат поліпропіленовий на загальну суму 155 004 грн. 50 коп., в тому числі ПДВ 25 834 грн.

Крім того, між позивачем та КП «Альянс» укладено договір купівлі-продажу № 317 від 10.01.2011 року, за яким останній зобов'язався передати у власність позивача шпагат поліпропіленовий, а позивач прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до п.5.1.2 зазначеного Договору Продавець зобов'язаний забезпечити відвантаження та доставку товару на адресу Покупця чи іншого вантажоотримувача, зазначеного Покупцем.

Як встановлено судом першої інстанції, факт виконання поставки позивачу за зазначеним зобов'язанням та оплати їх вартості підтверджується документально; господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Доказами господарської операції є первинні документи, які складалися відповідно до вимог діючого законодавства .

В рахунок оплати поставок на виконання вищезазначених зобов'язань позивач в безготівковій формі здійснив перерахування грошових коштів, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Позивачем надано належні докази щодо підтвердження факту отримання товару та його оприбуткування.

Позивачем надано докази використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності. Зокрема, придбані у ТОВ КП «Альянс» у подальшому реалізовані ТОВ «Пі Груп», ПП «Агроплодінвест» відповідно до договорів купівлі-продажу від 27.09.2010 року та від 12.01.2010 року зазначеного шпагату, що підтверджується накладними, податковими накладними, дорученнями на отримання шпагату, звітами по складу та товарно-транспортними накладними.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з метою подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ КП «Альянс» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів на підтвердження доводів щодо відсутності у контрагента позивача можливостей (технічних, матеріальних, людських ресурсів) на виконання зобов'язань за укладеним договором.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах акта неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача. Крім того, вказаний акт складений 11.04.2012 року, тоді як правовідносини між позивачем та КП «Альянс» мали місце у 2010-2011 роках.

Отже, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента, та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства є обґрунтованими.

Апелянт зазначає про відсутність товарно-транспортних накладних на переміщення матеріалів від КП «Альянс» до ПВКФ «Селена», а надані позивачем документи на підтвердження факту транспортування товару не містять обов'язкових реквізитів.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні оригінали товарно-транспортних накладних форми 1-Т щодо транспортування шпагату поліпропіленового. Зазначені ТТН містять відомості щодо вантажовідправника та вантажоодержувача, відомості щодо пунктів навантаження і розвантаження ( товар поставлявся від КП «Альянс» м.Сімферополь до ПВКФ «Селена» м.Сміла, вул. Іжевського, 7/1.), відомості щодо транспорту, що здійснював перевезення тощо(т.4 а.с.99-110).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а відповідно і штрафних санкцій є протиправним.

Суд першої інстанції правомірно відхилив, як неналежний доказ, посилання відповідача на наявність порушеної проти директора КП «Альянс» ОСОБА_5 кримінальної справи, оскільки відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили та яким встановлено факт укладення договору між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення угоди з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 05.06.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.