Ухвала

від 25.05.2015 по справі 2а-499/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 року Справа № 2392/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Запотічний І.І.,

судді Ліщинський А.М.

секретар судового засідання Корнієнко О.А.

за участю представників сторін:

від позивача Котур М.В.

від відповідача Іванський В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі № 2а-499/08/1370 за позовом ТзОВ «Карпати-Еко» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ТзОВ «Карпати-Еко», звернувся з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012600/0 від 07.07.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновки відповідача про порушення ТзОВ «Карпати-Еко» вимог податкового законодавства, наведені в акті №1035/26-0/34387320 від 01.07.2008 року, згідно якого позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат підприємства суму коштів в розмірі 499039,00 грн. по взаємовідносинах з СПД ФО ОСОБА_3 по договору купівлі-продажу від 24.07.2006 року. Податковий орган стверджує про нікчемність (недійсність) даного договору, відсутність договірних відносин з СПД ОСОБА_3 а, отже, безпідставність включення сплачених ТзОВ «Карпати-Еко» на виконання вказаного договору коштів до валових витрат підприємства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі № 2а-499/08/1370 позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0000012600/0 від 07.07.2008 року.

Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги. Просить в задоволені такої відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача підтримує вимоги апеляційної скарги.

Колегією суддів проведено заміну відповідача у справі ДПІ у Стрийському районі Львівської області на правонаступника Стрийську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Актом податкового органу від 01.07.2008 року № 1035/26-0/34387320 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Карпати-Еко» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.06.2006 року по 31.12.2007 року встановлено порушення товариством ст. 203, ст. 207, ст. 215, ст. 228 ЦК України, відповідно до яких угода між ТзОВ «Карпати-Еко» та СПД ФО ОСОБА_3 укладена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, відтак, є нікчемною. Крім того, встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», чим знижено податок на прибуток в сумі 124759,00 грн., в т.ч. за ІІІ квартал в сумі 124759,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012600/0, яким позивачу визначено основне зобов'язання з податку на прибуток в сумі 124759,00 грн. та застосовано 62379,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для винесення такого рішення є висновок податкового органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем в пред'явлених до перевірки документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій з СПД ФО ОСОБА_3 і, як наслідок, така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування валових витрат.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом першої інстанції вірно враховано положення ст. 72 КАС України, відповідно до якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Львівського окружного адміністративного суду № 2а-777/09/1370 від 09.06.2009 року в справі за позовом ДПІ в Стрийському районі Львівської області до ТзОВ «Карпати-Еко» про стягнення коштів у сумі 499039,00 грн. встановлено, що договір купівлі-продажу від 24.07.2006 року, укладений між ТзОВ «Карпати-Еко» та СПД ФО ОСОБА_3 не є нікчемним.

27.07.2010 року Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою № 49172/09/9104 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В результаті касаційного розгляду позову ДПІ в Стрийському районі Львівської області 17.05.2011 року ухвалою № К-28365/10 Вищого адміністративного суду України рішення судів попередніх інстанцій також залишено без змін.

Відтак, судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, встановлено, що укладений 24.07.2006 року між ТзОВ «Карпати-Еко» і СПД ФО ОСОБА_3 договір купівлі-продажу ягід та грибів на загальну суму 499039,00 грн. носив реальний характер.

Згідно п. 5.1, п.п.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Долучені до матеріалів справи позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 160, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 року у справі № 2а-499/08/1370 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Запотічний І.І.

Ліщинський А.М.