Ухвала

від 02.06.2015 по справі 127/23617/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/23617/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Луценко Л.В.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

02 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Білоуса О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Соляр Т.В.,

представника відповідача: Лірника І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ФЕНІКС+" на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ФЕНІКС+" до Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2015 року - без змін.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Вінницької міської ради в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №040352, виданого Вінницькою міською радою та Управлінням Держкомзему у м. Вінниці 29.02.2012 року на підставі рішення Вінницької міської ради №391 від 19.08.2011 року, позивач ПП «ФЕНІКС+» являється власником земельної ділянки, площею 0,5987 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Однак, відповідно до рішення Вінницької міської ради №391 від 19.08.2011 року, у зв'язку із зміною конфігурації земельної ділянки та враховуючи клопотання ПП «ФЕНІКС+» Вінницька міська рада вирішила затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, б/н, площею 0,5987 га - для комерційних потреб; анулювати запис ПП «ФЕНІКС+» в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та направо постійного користування землею, договорів оренди землі за №020900100001 від 13.01.2009 року (серія ЯЗ №455173); видати приватному підприємству «ФЕНІКС+» у встановленому порядку державний акт, що посвідчує право власності на земельну ділянку, площею 0,5987 га, за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, б/н - для комерційний потреб; встановити обмеження (обтяження) на використання земельної ділянки з урахуванням вимог зазначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також п.3.19. ДБН-360-92**.

Отже, з огляду на вищенаведене, вбачаються розбіжності в цільовому призначенні земельної ділянки, належної позивачу, оскільки у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №040352, виданого Вінницькою міською радою та управлінням Держкомзему у м. Вінниці 29.02.2012 року, цільове призначення земельної ділянки, площею 0,5987 га, що розташована за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, значиться як - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, натомість в рішенні Вінницької міської ради №391 від 19.08.2011 року, на підставі якого було видано вищезазначений акт, цільове призначення земельної ділянки зазначено - як для комерційних потреб.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Вінницькою міською радою жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під житлову забудову, на якій позивач має намір збудувати багатоповерховий житловий будинок, не приймалось, про що й стверджував в судовому засіданні представник відповідача.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2014 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про отримання вихідних даних на проектування багатоквартирного житлового будинку, який планується будувати на зазначеній вище земельній ділянці.

Розглянувши подані позивачем документи, відповідач відмовив позивачу в наданні вихідних даних, що стверджується листом від 20.06.2014 року вих.№05-00-010-25127, в якому вказав на недоліки, зокрема на те, що житловий будинок запроектований частково в межах санітарно-захисної зони, що суперечить Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів; проїзд до житлового будинку, частина машино-місць, майданчиків та зелених насаджень (необхідних для функціонування будинку) запроектовані поза межами земельної ділянки, на якій планується будівництво; стоянка для автомобілів (машино-місця) частково запроектована в межах ПЗС, що є порушенням Земельного та Водного кодексу України; передбачена кількість машино-місць менша нормативної, згідно вимог п.7.43, табл. 7.4а, п.7.51 ДБН 360-92**; генеральний план не відповідає п.2* обов'язкового додатку з.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; пандуси на входах в під'їзди будинку не відповідають вимогам ДБН В.2.2-17-2006 «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для мало мобільних груп населення»; тощо. Окрім того, відповідачем роз'яснено позивачу, що після усунення останніх питання може бути вирішене відповідачем по суті.

Усунувши недоліки, позивач повторно звернувся до відповідача з проханням надати вихідні дані на проектування багатоквартирного житлового будинку, що стверджується листом від 08.07.2014 року.

14.08.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив пояснити причини ненадання вихідних даних на проектування багатоквартирного житлового будинку згідно листа від 08.07.2014 року та просив їх надати.

Проте, як стверджує представник позивача ні вихідних даних, ні відповіді про причини їх ненадання відповідач не надав.

Однак, суд не погоджується з думками та доводами позивача, оскільки згідно листа Департаменту архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради від 15.09.2014 року №05-00-010-37954 встановлено, що вищезазначені звернення позивача від 08.07.2014 року та від 14.08.2014 року були розглянуті відповідачем та повторно відмовлено позивачу в наданні вихідних даних, оскільки запроектоване розміщення житлового багатоквартирного будинку по вул. Пирогова, б/н не відповідає вимогам чинного законодавства та діючим нормативно-правовим актам, зокрема: житловий будинок запроектований частково в межах санітарно-захисної зони (яка не відображена на схемі генерального плану), що суперечить Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів; проїзд до житлового будинку, частина машино-місць, майданчиків та зелених насаджень (необхідних для функціонування будинку) запроектовані поза межами земельної ділянки, на якій планується будівництво. Щодо даної території укладено відповідний договір на комплексне опорядження, утримання і зовнішній благоустрій між департаментом комунального господарства та благоустрою міської ради і юридичною особою; стоянка для автомобілів (машино-місця) частково запроектована в межах ПЗС, що є порушенням Земельного та Водного кодексу України; часткове розміщення машино-місць поряд із будинком (зі сторони вулиці Вишенька) суперечить пункту 7.5 ДБН 360-92**. Форма земельної ділянки на схемі генплану показана не вірно. Природоохоронна зона на даній території відсутня, а її відображення на графічних матеріалах не відповідає містобудівній документації.

Також розміщення будинку запроектованої в містобудівному розрахунку поверховості дисонуватиме з дизайном міського середовища в даному районі міста (в тому числі з існуючою забудовою) та погіршить візуальне сприйняття простору. Рішення генерального плану щодо організації дворового простору з розкриттям на суспільно-рекреаційну зону («Вишенське озеро») не відкориговано. Враховуючи вищезазначене відповідачем встановлено, що текстові та графічні матеріали наданого містобудівного розрахунку на розміщення даного об'єкта не приведені у відповідність до вимог чинного законодавства, що є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

До того ж, відповідно до Витягу з електронного реєстру вихідної документації, виконаної виконавчими органами Вінницької міської ради, та відправленої через поштові відділення ДП «Укрпошта» від 15.09.2014 року, встановлено, що 15.09.2014 року вищезазначений лист на звернення позивача було відправлено на адресу останнього.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем в передбаченому чинним законодавством порядку розглянуті звернення відповідача щодо надання вихідних даних на проектування багатоквартирного будинку, а повторне надання відповіді на вищезазначені листи-звернення законом не передбачено.

Більше того, відповідачем правомірно надано відмову у наданні таких даних. Оскільки, статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що фізична особа, яка подала до виконавчого органу міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані на проектування об'єкта будівництва. Рішення про відмову у видачі вихідних даних приймається виключно у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

А як встановлено в судовому засіданні наміри забудови даної земельної ділянки не відповідають Генеральному плану міста Вінниці, оскільки відповідно Плану зонування міста зазначена земельна ділянка розташована в санітарній зоні.

Тоді як, відповідно до ч.2 ст.114 ЗК України в межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає, що у виниклих між сторонами правовідносинах відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, а тому, в даному випадку, відсутні підстави для визнання дій відповідача протиправними та зобов'язати останнього вирішити питання щодо надання вихідних даних на проектування багатоквартирного житлового будинку, оскільки таке питання уже повторно вирішено відповідачем.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "ФЕНІКС+" залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.