Ухвала

від 04.06.2015 по справі 811/3093/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 рокусправа № 811/3093/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № 811/3093/13-а за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградський хлібозавод» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградський хлібозавод» (далі - ПАТ «Кіровоградський хлібозавод») 27 вересня 2013 року звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0000792220, №0000802220.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовано, оскільки висновки відповідача, викладені у акті №67/22-2/5399805 від 16 травня 2013 року (далі - акт перевірки) на підставі якого його було прийнято є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

В апеляційній скарзі посилається на висновки перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог п.п.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в момент вчинення правочинів з ПП «Злагода-М», ПП «Агроіксимцентр», ТОВ «Реал», ПП «Елітагроцентр», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Промислова група «Інтексторг», які не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Елітагроцентр» за липень 2009 року, ПП «Агроексімцентр» за квітень 2009 року, березень та липень 2010 року, ПП «Злагода-М» за лютий 2009 року та лютий 2010 року, ТОВ «Автодорінвест» за березень 2010 року та ТОВ «Агропромсервіс-Трейд» за лютий 2010 року, ТОВ «Реал Інвест» за червень - жовтень 2009 року, липень 2010 року, ТОВ «Промислова Група «Інтексторг» за вересень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт №67/22-2/5399805 від 16 травня 2013 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 35959,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету, в тому числі за: липень 2010 року на суму 22347,00 грн., вересень 2010 р. на 13 612 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 44949,00 грн., а саме за: ІІІ квартал 2010 року на суму 44949,00 грн. (т.1 а.с.11-35).

В акті перевірки відповідач зазначає, що ПП «Злагода-М», ПП «Агроіксимцентр», ТОВ «Реал», ПП «Елітагроцентр», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Агропромсервіс Трейд», ТОВ «Промислова група «Інтексторг» порушено вимоги ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені по правочинах здійснених ВАТ «Кіровоградський хлібзавод» з контрагентами за період з 01 лютого 2009 року по 30 вересня 2010 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року:

№0000792220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість у розмірі 35959,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8990,00 грн. (т. 1 а.с.9).

№0000802220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток у розмірі 44949,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11237,00 грн. (а.с.10).

Позиція податкового органу ґрунтується на висновках:

- акта перевірки ПП «Агроексімцентр» від 26 січня 2012 року №14/2330/32095580 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23 серпня 2002 року по 31 грудня 2011 року;

- акта зустрічної звірки ПП «Реал Інвест» від 06 вересня 2012 року №803/22-317/36088493 за період з 01 серпня 2008 року по 31 серпня 2012 року;

- матеріалів кримінального провадження №2012532008008 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактом створення та придбання фіктивних підприємств, в числі яких ТОВ «Промислова група «Інтексторг» і ТОВ «Реал-Інвест».

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.04.1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закон № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) (в редакції, на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав:

- у спрощений спосіб:

з ПП «Агроексімцентр» договір поставки висівок;

- у письмові формі:

з ТОВ «Реал-Інвест» договори купівлі-продажу борошна житнього:

від 05 січня 2010 року №3-05/01 та додатки до нього (т.2 а.с.45-50);

від 09 червня 2009 року №2-09/06 та додатки до нього (т.2 а.с.55-63);

з ТОВ «Промисловою групою «Інтексторг» договір купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року №1 борошна та додатки до нього (т.2 а.с.23-26).

При цьому, з врахуванням положень п.п.1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання щодо реального вчинення зазначених правочинів підтверджується наявністю в матеріалах справи доказів які підтверджують зазначені обставини, а саме щодо:

ПП «Агроексімцентр» - це видаткова накладна (т.1 а.с.85);

ТОВ «Реал-Інвест» - це видаткові накладні (т.2 а.с.103-107,109,111,113,115,117,119,121,123, 125,127,129,131,134,137,139,143,146,149,151,153,155,158), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.108, 110,112,114,116,118,120,122.124,126,128,130,132-133,135-136,138,140-142,144-145,147-148,150,152,154,156-157,159)

з ТОВ «Промислова група «Інтексторг» - це видаткові накладні (т.2 а.с.17-21), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.10-16,22)

ПП «Агроексімцентр» виписано позивачу податкову накладну за липень 2010 року (т.1 а.с.84);

ТОВ «Реал-Інвест» виписано позивачу податкові накладні за червень-жовтень 2009 року, травень-липень 2010 року (т.2 а.с.37-44, а.с.85-102).

ТОВ «Промислова группа «Інтексторг» виписано позивачу податкові накладні за серпень - вересень 2010 року (т.2 а.с.2-9).

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджуються документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: картками рахунку (т.1 а.с.113-115,116-140,141-169).

Таким чином судом апеляційної інстанції встановлено факт реального вчинення позивачем господарських операцій зі своїми контрагентами, за наслідками яких сформовано валові витрати та спірний податковий кредит, оскільки встановлені обставини справи свідчать про отримання позивачем товару, оприбуткування товару покупцем, використання його у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та в апеляційній скарзі на кримінальне провадження №2012532008008 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за фактом створення та придбання фіктивних підприємств, в числі яких ТОВ «Промислова група «Інтексторг» і ТОВ «Реал-Інвест», зважаючи на наступне.

Вироком Крюковського районного суду м.Кременчук Полтавської області обвинуваченого ОСОБА_1 визнано невинуватим по обвинуваченню у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.358, ч.5 ст.212, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209, ч.3 ст.212 КК України та виправдано (т.3 а.с.55-113).

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської операції пов'язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань… Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Отже, виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нереальність господарських операцій позивача з ПП «Злагода-М», ПП «Елітагроцентр», ТОВ «Автодорінвест», ТОВ «Агропромсервіс Трейд» є необгрунтовани зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж) у розмірі 35959,00 грн. та податку на прибутку (основний платіж) у розмірі 44949,00 грн. визначене відповідачем у зв'язку із відображенням в податковому обліку операцій з придбання товарів у ПП «Агроексімцентр», ТОВ «Реал-Інвест», ТОВ «Промислова Группа «Інтексторг».

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № 811/3093/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 04 червня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: А.В. Суховаров