Рішення

від 03.06.2015 по справі 909/326/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 р. Справа № 909/326/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., при секретарі судового засідання Поліводі С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Калуського міжрайонного прокурора, просп. Л. Українки, 16-б, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, в інтересах держави в особі Калуської міської ради, вул. І. Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, в особі Фонду комунальної власності територіальної громади м.Калуша, вул. Підвальна,20, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" вул. Пушкіна,8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 239,1 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш; стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 13 082 грн.51 коп. та неустойки в розмірі 74 412 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Верешко Мар'ян Іванович - прокурор відділу, (службове посвідчення № 004153 від 14.09.2012 року)

від позивачів Калуської міської ради та Фонду комунальної власності територіальної громади м. Калуша: Шуляр Іван Васильович - заступник голови Фонду, (довіреність № 61/02-23/09 від 03.02.2015 року; довіреність № 01-15/1-7/7 від 11.03.2015 року; посвідчення № 122)

від відповідача: Крикун Тетяна Олександрівна - адвокат, (договір про надання правових послуг від 21.04.2015 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 614)

встановив: Калуський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 239,1 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш; стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 13 082 грн. 51 коп. та неустойки в розмірі 74 412 грн. 06 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань по Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року, зокрема щодо своєчасності повернення орендованого приміщення, внаслідок розірвання рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2013 року даного договору та сплати орендної плати за період з 01.10.2013 року по 25.02.2014 року.

В судовому засіданні 21.04.15 оголошено перерву до 27.04.15 (11:30 год.).

Ухвалою суду від 27.04.2015 року продовжено розгляд справи та відкладено на 03.06.15.

Представник позивачів та прокурор позовні вимоги в судовому засіданні підтримали з підстав викладених у позовній заяві та запереченні стосовно відзиву відповідача (вх. № 8586/15 від 03.06.15) і просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №6844/15 від 28.04.15) та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує безпідставністю та необгрунтованістю позовних вимог, мотивуючи тим, що вимога позивача про повернення майна є передчасною, оскільки ТзОВ фірма "Артур" фактично не відмовляється від передання орендованого приміщення та від складання та підписання Акту приймання-передачі, однак зазначає, що механізм повернення орендованого приміщення не зазначений ні в Договорі оренди нежитлового приміщення №191 від 01.03.2013 року, ні законодавством України. У зв"язку з наведеним заперечує і про невідповідність нарахування неустойки. Щодо позовних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 13 082 грн. 51 коп., то відповідач з посиланням на приписи ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України, спростовує їх, тим, що ним було здійснено покращення орендованого майна, однак орендодавцем в свою чергу порушено зобов"язання щодо повернення коштів орендарю за невід"ємні покращення орендованого майна, які були здійснені орендарем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд виходить з наступного.

01 березня 2013 року між Фондом комунальної власності територіальної громади м. Калуша (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Артур" (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року, відповідно до умов якого (п. 1.1 та п.2.1) позивач зобов"язався передати відповідно до акту приймання-передачі а відповідач - прийняти в строкове платне користування нежитлові приміщення площею 239,1 кв. м., які розташовані в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш та перебувають на балансі комунального підприємства "ЖЕО №4" та відповідно до пунктів 3.4 та 4.3.3 своєчасно (не пізніше 25 числа поточного місяця) сплачувати орендодавцю орендну плату за надані в оренду нежитлові приміщення. Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Пунктом 6.1 Договору визначено термін його дії - з моменту його підписання (01.03.13) до 26.02.16.

Факт передачі позивачем зазначених у договорі приміщень відповідачу відбувся, про що не заперечується відповідачем по справі, як про це вбачається із відзиву на позовну заяву.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.13 по справі 909/1239/13, яке набрало законної сили 05.02.14, даний договір розірвано.

За час дії Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року, відповідач умови зазначеного договору щодо оплати орендної плати не виконував, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі за період з 01.03.13 по 30.09.13 на суму 14 709 грн. 85 коп. Після розірвання зазначеного вище договору зобов"язання щодо повернення орендодавцю (позивачу по справі) орендованого ним (відповідачем) майна не виконав.

Згідно вимог частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою договору є - орендна плата.

Статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об"єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, на підставі укладеного 01.03.2013 року Договору оренди нежитлових приміщень №191 між сторонами по справі виникли зобов"язальні відносини.

Зобов"язанням в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору орендар зобов"язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату згідно розділом 3 цього договору, а у випадку прострочення терміну сплати орендної плати сплачувати пеню згідно п.5.2 цього договору.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендна плата за орендовані приміщення сплачується орендарем у грошовій формі щомісячно Орендна плата за звітний місяць, визначена згідно з п.3.2 цього договору, перераховується Орендарем на спеціальний розрахунковий рахунок управління державної казначейської служби України в місті Івано-Франківську в термін не пізніше 25 числа за поточний місяць.

Пунктом 3.1. даного договору передбачено, що орендна плата за орендовані приміщення визначається на підставі "Методики розрахунку та порядку використання використання орендної плати затвердженої рішенням міської ради №62 від 10.08.2006 року і становить без ПДВ 2 228 грн. 96 коп.

Пунктом 3.2. Договору зазначено, що розмір орендної плати , яку повинен сплачувати орендар за звітний місяць, визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Орендна плата щомісячно коригується на індекс інфляції за попередній місяць.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати та його сплата у порядку визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п.3.3. Договору нарахування орендної плати за орендовані на підставі цього договору приміщення проводиться з дня підписання сторонами акта приймання-передачі в оренду приміщень від орендодавця до орендаря і закінчується днем, коли сторонами підписано Акт приймання-передачі припинення чи розірвання договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що передача приміщень від орендаря до орендодавця у разі припинення або розірвання договору здійснюється за актом приймання-передачі приміщень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 вищезазначеного кодексу встановлено, що договір є обов"язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем, вказані вище договірні умови та вимоги закону порушені, внаслідок чого утворилась заборгованість по орендній платі за період з 01.10.2013 року по 25.02.2014 року, яка відповідно до розрахунку заборгованості складає 13 082 грн. 51 коп.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Щодо заперечень відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі, мотивовані "наявністю заборгованості з сторони орендодавця (позивача по справі), у зв"язку із проведенням покращення орендованого приміщення", то слід зазначити, що вказані обставини судом не беруться до уваги, оскільки не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, заборгованість по орендній платі на суму 13 082 грн. 51 коп. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу статей 610 та 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 вищевказаного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 5.3. Договору оренди передбачено, що у випадку не виконання орендарем обов"язку щодо повернення орендодавцеві приміщення відповідно до вимог п.2.4 цього договору, орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Щодо позовних вимог в частині звільнення орендованих приміщень та повернення їх позивачу по акту приймання-передачі, а також стягнення неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень після розірвання договору в сумі 74 412 грн. 06 коп., то суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов"язань щодо сплати орендної плати згідно Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.13р. у справі №909/1239/13, внаслідок чого даний договір розірвано.

Згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.2 ст.795 вказаного кодексу повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Правові наслідки припинення договору оренди визначені також в статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою встановлено, що у разі припинення, розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він (орендар) зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктами 2.3. та 2.4 Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року сторони узгодили, що орендар після припинення цього договору, його дострокового розірвання, зобов"язаний повернути орендодавцеві приміщення у взаємопогоджені терміни, але не пізніше 20-ти календарних днів після набрання законної сили рішення суду про припинення цього договору. Передача приміщень від орендаря до орендодавця після припинення або розірвання цього договору здійснюється за Актом приймання-передачі приміщень, що підписується повноваженими представниками орендаря та орендодавця.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 19.12.2013 року по справі 909/1239/13 про розірвання Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року, набрало законної сили 05.02.2014 року.

Пунктом 1 частини 1 статтею 532 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов'язанням про передання нерухомого майна виконання проводиться за місцезнаходженням цього майна;

З врахуванням норм чинного законодавства та умов вищезазначеного договору, обов"язок щодо повернення спірного орендованого майна покладений на орендаря (відповідача) і виник саме 26.02.14 року (по спливу 20-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили).

Таким чином, вищезазначене спростовує заперечення відповідача щодо відсутності у нього першочергового зобов"язання щодо повернення в спірному випадку орендованого майна.

Доказів повернення орендованого майна відповідач суду не надав.

Таким чином, вимога позивача щодо звільнення відповідачем орендованих приміщень та повернення їх позивачу по акту приймання-передачі є обгрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 5.3. вказаного вище Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання орендарем обов"язку щодо повернення приміщень відповідно до вимог п.2.4 цього Договору, він сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Пунктом 5.3. Договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.2013 року передбачено, що у випадку не виконання орендарем обов"язку щодо повернення орендодавцеві приміщення відповідно до вимог п.2.4 цього договору, орендар сплачує орендодавцеві неустойку в розмірі подвійного розміру орендної плати, встановленої та нарахованої згідно із цим Договором з врахуванням суми ПДВ, за період безпідставного користування приміщенням.

Відповідно до поданого позивачем Розрахунку неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень, неустойка за період з 13.03.2014 року (момент набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили) по 13.03.2015 року складає - 74 412 грн. 06 коп.

Здійснивши перевірку нарахування неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень судом встановлено обгрунтованість її нарахування.

Доказів погашення зазначеної вище заборгованості (неустойки) відповідачем суду не подано.

Таким чином, стягнення неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень в сумі 74 412 грн. 06 коп. підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона по справі повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 22, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

З врахуванням наведених обставин по справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно судового збору суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" (із змінами та доповненнями) за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством справляється судовий збір.

Відповідно до частини 1 статті 4 вищевказаного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.14 становить 1 218 грн. 00 коп.

В даному випадку позовна заява включає в себе вимоги як майнового, так і немайнового характеру, і в спірному випадку за подання такої позовної заяви стягненню підлягає судовий збір в сумі 3 045 грн. 00 коп. (1827,00 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 1218,00 грн. за позовні вимоги немайнового характеру).

Відповідно до п.4. 6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами та доповненнями) приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалась до суду.

З врахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" в дохід державного бюджету України судового збору в сумі 3 045 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 10, 19, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 532, 610, 611, 612, 626, 629, 782, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 174, 285, 762 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 35, 49, ст. ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

задовольнити позов Калуського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Калуської міської ради в особі Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" про зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлові приміщення загальною площею 239,1 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш та стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 13 082 грн. 51 коп. і неустойки в розмірі 74 412 грн. 06 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Артур" (вул. Пушкіна,8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 13664500) на користь Фонду комунальної власності територіальної громади м.Калуша (вул. Підвальна,20, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 25668684) заборгованість по договору оренди нежитлових приміщень №191 від 01.03.13 в сумі 87 494 грн. 57 коп. (вісімдесят сім тисяч чотириста дев"яносто чотири гривень п"ятдесят сім копійки), з них: 13 082 грн. 51 коп. (тринадцять тисяч вісімдесят дві гривні п"ятдесят одна копійка) - заборгованість по орендній платі, 74 412 грн. 06 коп. ( сімдесят чотири тисячі чотириста дванадцять гривень шість копійок) - неустойки та 3 045 грн. 00 коп. (три тисячі сорок п"ять гривень)- судового збору.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Артур" (вул. Пушкіна,8, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 13664500) звільнити орендовані приміщення - нежитлові приміщення загальною площею 239,1 кв.м., що знаходяться в будинку за адресою вул. Коновальця,15, м. Калуш та повернути їх Фонду комунальної власності територіальної громади м.Калуша (вул. Підвальна,20, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 25668684) по акту приймання-передачі.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.15

Суддя Фанда О. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"