Рішення

від 25.05.2015 по справі 910/7944/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2015Справа №910/7944/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» простягнення 572724,40 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Троян А.О. (представник за довіреністю); від відповідача -не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат» (далі - позивач або Товариство) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач або Банк) про стягнення 572724,40 грн., з яких: 525626,80 грн. власних коштів Товариства, що знаходяться на відкритому у відповідача поточному рахунку, а також нарахованих за прострочення виконання зобов'язання з перерахування коштів за дорученнями позивача 2419,32 грн. 3% річних та 44678,28 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 20.01.2011 між сторонами договором №110976 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір банківського рахунку). Зокрема, у супереч умовам даного Договору відповідачем безпідставно починаючи з 19.01.2015 не виконуються доручення позивача про перерахування коштів. За прострочення виконання Банком платіжних доручень, позивачем на підставі статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та статті 625 ЦК України нараховані 3% річних та інфляційні втрати у вищевказаних сумах.

Позивачем 25.05.2015 було подано до суду додаткове обґрунтування позовних вимог, відповідно до якого позивач повідомив суд про те, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського рахунку, він в односторонньому порядку на підставі статті 1075 ЦК України розірвав останній, та просить повернути залишок коштів, що знаходяться на рахунку позивача, відкритому в Банку.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Судом враховано, що відповідачу було відомо про те, що у провадженні Господарського суду м. Києва розглядається дана справа ще з 08.04.2015, а про судове засідання призначене на 25.05.2015 - з 18.05.2015, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень органом поштового зв'язку (вих. № 01030 3387379 8 та № 01030 3411191 3, відповідно).

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом взято до уваги, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, а також не встановлено інших обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2011 між Товариством (Клієнт) та Банком було укладено Договір банківського рахунку, відповідно до якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок у національній валюті №26003110976980 (з 20.02.2014 змінений на №26000028889101) та зобов'язувався здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.3.3 Договору банківського рахунку Банк зобов'язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача в операційний день Банку (крім суботи, неділі та святкових та неробочих днів) у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України банківськими правилами.

Згідно з пунктом 3.1.1 вказаного Договору Банк має право використовувати грошові кошти, що знаходяться на рахунках позивача, гарантуючи при цьому право останнього безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Пунктом 3.2.1 Договору банківського рахунку передбачено право Товариства самостійно розпоряджатися грошовими коштами на його рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Даний Договір банківського рахунку є чинним (пункт 8.1), у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Зворотного матеріали справи не містять.

Також, 21.01.2011 між Товариством (Клієнт) та Банком було укладено додаткову угоду до Договору банківського рахунку, згідно з якою сторони вступили у відносини взаємовигідного розрахункового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу «Клієнт-Банк» системи електронних платежів.

Згідно з пунктом 1.2 даної Додаткової угоди Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов'язання із забезпечення розрахункового обслуговування Клієнта за допомогою Комплексу «Клієнт-Банк».

З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що ним у період з 19.01.2015 по 28.01.2015 через систему «Клієнт-Банк» було ініційовано 14-ть грошових переказів на загальну суму 472765,84 грн., для чого були подані до Банку платіжні доручення: №120 від 19.01.2015; № 158 від 23.01.2015; №151 від 21.01.2015; № 163 від 26.01.2015; № 164 від 27.01.2015; №184 від 28.01.2015; №181 від 27.01.2015; № 167 від 27.01.2015; № 178 від 27.01.2015; №188 від 28.01.2015; №187 від 28.01.2015; № 172 від 27.01.2015; № 166 від 27.01.2015; № 186 від 28.01.2015.

Вказані платіжні доручення були прийняті Банком до виконання, однак з них були виконані банком лише три: № 172 від 27.01.2015; № 166 від 27.01.2015; № 186 від 28.01.2015. Решта одинадцять платіжних доручень виконані не були. Зворотного матеріали справи не містять.

За приписами частин 1, 2 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Частиною 1 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, вищевказані одинадцять платіжних доручень Банком у встановлений строк, усупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, виконані не були.

Вказаним невиконанням було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним останньому майном, яким, у розумінні статей 177, 190 ЦК України, є грошові кошти, у т.ч., враховуючи положення пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які існують у формі записів на поточному рахунку позивача, відкритому в Банку.

Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Судом встановлено, що станом на момент подання до Банку спірних платіжних доручень, у останнього не було достатніх підстав для їх не виконання. Зворотного відповідачем не доведено.

Враховуючи вищевказані порушення відповідачем умов Договору банківського рахунку, позивач звернувся до відповідача з листом від 19.05.2015 за № 1063 (надісланий на адресу Банку 20.05.2015), у якому просив Банк розірвати Договір банківського рахунку та перерахувати усі грошові кошти, що залишилися на поточному рахунку №26000028889101, відкритому у Банку, на наступний рахунок: 26000060455524 в МФ ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО, 335429, ЄДРПОУ 31137053. Також до вказаного листа було додано сформоване через систему «Клієнт-Банк» відповідне платіжне доручення № 218 від 19.05.2015 на суму залишку (541093,29 грн.) з призначенням платежу: «Перемещение денежных средств в связи с расторжением договора о расчетно-кассовом обслуживании».

Відповідно до частин 1, 3 статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Однак, всупереч зазначеної норми вищевказані вимога та платіжне доручення Товариства № 218 від 19.05.2015 Банком виконані не були, а залишок коштів, що обліковується на рахунку №26000028889101, відкритому у Банку, на рахунок Товариства, відкритий у іншому банку, перерахований не був. Зворотного матеріали справи не містять.

Відповідно до довідки Товариства № 1058 від 28.04.2015 про залишкову суму боргу, на банківському поточному рахунку Товариства №26000028889101 обліковуються кошти в сумі 531292,14 грн.

Відтак, позов у частині стягнення з відповідача коштів у сумі 525626,80 грн., що обліковуються на поточному рахунку Товариства №26000028889101, підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

Позивач також просить суд стягнути за прострочення виконання ініційованих ним переказів 3% річних та інфляційні втрати за період січень-лютий 2015 року (для інфляційних нарахувань) та за період з 20.01.2015 до 16.03.2015 (56 днів) для 3% річних.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1 Договору банківського рахунку за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Зокрема, згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства України, а тому суд здійснює їх перерахунок виходячи із сум та періодів прострочених платежів (не виходячи за межі періодів зазначених позивачем).

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованості Сума боргу (грн.) (№№ платіжних доручень)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.) 20.01.2015 - 28.02.2015 100000 (№120) 1.053 5300.00 105300.00 22.01.2015 - 28.02.2015 50000 (№151) 1.053 2650.00 52650.00 24.01.2015 - 28.02.2015 60000 (№158) 1.053 3180.00 63180.00 27.01.2015 - 28.02.2015 120000 (№163) 1.053 6360.00 126360.00 28.01.2015 - 28.02.2015 80910 (№№164, 184, 181,167) 1.053 4288.23 85198.23 29.01.2015 - 28.02.2015 42907.12 (№№ 178, 188, 187) 1.053 2274.08 45181.20 28.01.2015 - 29.01.2015 11249.34 (№№ 172, 166) 1.000 0.00 11249.34 29.01.2015 - 04.02.2015 7699.38 (№ 186) 1.000 0.00 7699.38

Розрахунок трьох процентів річних

Сума боргу (грн.) (№№ платіжних доручень)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100000 (№120) 20.01.2015 - 16.03.2015 56 3 % 460.27 50000 (№151) 22.01.2015 - 16.03.2015 54 3 % 221.92 60000 (№158) 24.01.2015 - 16.03.2015 52 3 % 256.44 120000 (№163) 27.01.2015 - 16.03.2015 49 3 % 483.29 80910 (№№164, 184, 181, 167) 28.01.2015 - 16.03.2015 48 3 % 319.21 42907.12 (№№ 178, 188, 187) 29.01.2015 - 16.03.2015 47 3 % 165.75 11249.34 (172, 166) 28.01.2015 - 29.01.2015 2 3 % 1.85 7699.38 (186) 29.01.2015 - 04.02.2015 7 3 % 4.43 Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню в сумі 24052,31 грн. інфляційних втрат та 1913,16 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню у вищевказаних сумах.

Зважаючи на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, а в решті - на позивача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МСП «Формат» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, провулок Трамвайний, 31-А, ідентифікаційний код 31137053) 525626,80 грн. (п'ятсот двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять шість гривень 80 копійок) коштів, що обліковуються на поточному рахунку №26000028889101, відкритому у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а також 24052,31 грн. (двадцять чотири тисячі п'ятдесят дві гривні 31 копійку) інфляційних втрат та 1913,16 грн. (одну тисячу дев'ятсот тринадцять гривень 16 копійок) 3% річних, 11031,84 грн. (одинадцять тисяч тридцять одну гривню 84 копійки) судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.2015

СуддяСташків Р.Б.