Постанова

від 02.09.2015 по справі 910/7944/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/7944/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - не з`явились;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року

у справі №910/7944/15-г (суддя Р.Б. Сташків)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МСП "Формат", Донецька обл., м. Маріуполь

до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", м. Київ

про стягнення 572 724, 40 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "МСП "Формат" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 572 724, 40 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МСП "Формат" 525 626,80 грн. коштів, що обліковуються на поточному рахунку №26000028889101, відкритому у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а також 24 052,31 грн. інфляційних втрат та 1 913, 16 грн. 3% річних, 11 031, 84 грн. судового збору. У решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами порушення умов договору в частині оплати грошових коштів. Враховуючи порушення відповідачем грошового зобов'язання, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій. Перевіривши арифметичну правильність нарахування штрафних санкцій, місцевим судом частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року по справі №910/7944/15-г в частині стягнення з АТ "Банк "Фінанси та Кредит" грошових коштів у розмірі 24 052, 31 грн. - інфляційних втрат та 1 913, 16 грн. - 3% річних та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів у розмірі 24 052, 31 грн. - інфляційних втрат та 1 913, 16 грн. 3% річних відмовити.

Апелянт зазначає, що Банк не є боржником за договором, оскільки боргу перед позивачем не має, а тому застосування статті 625 Цивільного кодексу України є незаконним та необґрунтованим, та підстави стягнення з банку 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2015 року прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7944/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи на 02.09.2015 року.

19.08.2015 року до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, у відповідності до яких останній просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог відповідача та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7944/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 02.09.2015 року, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач та відповідач були належним чином повідомлений про час та дату судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.01.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мсп «Формат» (далі за текстом - Клієнт) та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі за текстом - Банк) було укладено Договір №110976 на розрахунково-касове обслуговування (а.с. 9-12).

У відповідності до п.1.1. вказаного договору Банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26003110976980 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

21.01.2011 року між Клієнтом та Банком було укладено додаткову угоду до Договору банківського рахунку (а.с. 13-14), згідно з якою сторони вступили у відносини взаємовигідного розрахункового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк" системи електронних платежів.

Згідно з пунктом 1.2 даної Додаткової угоди Клієнт доручає, а Банк бере на себе зобов'язання із забезпечення розрахункового обслуговування Клієнта за допомогою Комплексу "Клієнт-Банк".

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що позивачем у період з 19.01.2015 року по 28.01.2015 року через систему "Клієнт-Банк" було ініційовано 14-ть грошових переказів на загальну суму 472765,84 грн., для чого були подані до Банку платіжні доручення: №120 від 19.01.2015 року (а.с. 60); №158 від 23.01.2015 року (а.с. 61); №151 від 21.01.2015 року (а.с. 62); №163 від 26.01.2015 року (а.с. 63); №164 від 27.01.2015 року (а.с. 64); №184 від 28.01.2015 року (а.с 65); №181 від 27.01.2015 року (а.с. 66); №167 від 27.01.2015 року (а.с. 67); №178 від 27.01.2015 року (а.с. 68); №188 від 28.01.2015 року (а.с. 69); №187 від 28.01.2015 року (а.с. 70); №172 від 27.01.2015 року (а.с. 71); №166 від 27.01.2015 року (а.с. 72); №186 від 28.01.2015 року (а.с 73).

Вказані платіжні доручення були прийняті Банком до виконання.

Однак, всупереч вимогам діючого законодавства України та умовам Договору банківського рахунку, з них були виконані банком лише три: №172 від 27.01.2015; №166 від 27.01.2015; №186 від 28.01.2015.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Згідно зі ст. 341 Господарського кодексу України, розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Статтею 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже за усіх обставин позивач є власником грошових коштів на рахунку, яким він володіє, і його право власності в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, є непорушним.

Частинами 1 статті 1068 Цивільного кодексу України визначено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Стаття 1074 Цивільного кодексу України встановлює, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Підставою звернення позивача до суду з даним позовом стало невиконання відповідачем умов договору та порушення наведених правових норм, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами в силу укладення між ними договору банківського рахунку, та встановлюють заборону на обмеження права позивача розпоряджатися своїми грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно пункту 8.1. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.3.3 Договору банківського рахунку Банк зобов'язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача в операційний день Банку (крім суботи, неділі та святкових та неробочих днів) у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України банківськими правилами.

Згідно з пунктом 3.1.1 вказаного Договору Банк має право використовувати грошові кошти, що знаходяться на рахунках позивача, гарантуючи при цьому право останнього безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Пунктом 3.2.1 Договору банківського рахунку передбачено право Товариства самостійно розпоряджатися грошовими коштами на його рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що відповідачем не було належним чином виконано умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом від 19.05.2015 року за №1063 (а.с. 95), у відповідності до якого просив Банк розірвати Договір банківського рахунку та перерахувати усі грошові кошти, що залишилися на поточному рахунку №26000028889101, відкритому у Банку, на наступний рахунок: 26000060455524 в МФ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО, 335429, ЄДРПОУ 31137053.

Однак, відповідачем вказаний лист було залишено без виконання.

Відповідно до довідки Товариства №1058 від 28.04.2015 року (а.с. 87) про залишкову суму боргу, на банківському поточному рахунку Товариства №26000028889101 обліковуються кошти в сумі 531292,14 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 525 626,80 грн., що обліковуються на поточному рахунку Товариства №26000028889101.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1092 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Відповідно до пункту 5.1 Договору банківського рахунку за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем строків надання послуг, визначених як законом, так і договором, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача процентів та інфляційних втрат, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів здійснено розрахунок стягуваної суми штрафних санкцій та встановлено його арифметичну правильність.

Таким чином, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Крім того, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Отже, посилання відповідача на скрутну економічну ситуацію Банку, яка склалася під впливом негативних об'єктивних зовнішніх факторів, не звільняє від сплати суми основного боргу та штрафних санкцій.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7944/15-г.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7944/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі №910/7944/15-г залишити без змін.

3. Справу №910/7944/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз