Постанова

від 02.06.2015 по справі 910/7049/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/7049/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Рудченка С.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Степанець О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року,

у справі №910/7049/15-г (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар»

про стягнення 98601,94 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Пайпер Україна" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Леостар" про стягнення заборгованості 98601,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року по справі № 910/7049/15-г позовні вимоги задоволено частково. (а.с. 71-76)

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/7049/15-г та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення місцевого суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права, оскільки представник відповідача в судове засідання не міг з'явитись, так як перебував на лікарняному та подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке місцевий господарський суд відхилив і прийняв рішення у відсутності представника відповідача та не надав йому можливості надати суду свої пояснення.

Згідно протоколу про автоматизований розподіл справи між суддями від 15 травня 2015 року, справу №910/7049/15-г передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2015 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу №910/7049/15-г до розгляду на 02 червня 2015 року.

У судове засідання 02 червня 2015 року представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, та отримали повідомлення завчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення ТОВ «Леостар» (№09-33/19755/15 від 25.05.2015р.) та роздруківкою із сайту Укрпрошти про відстеження пересилання поштових відправлень ТОВ «Пайпер Україна». Згідно з якими представники сторін отримали своєчасно ухвалу про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02 червня 2015 року.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, з урахуванням вимог статей 102 ГПК України і тієї обставини, що неявка представників сторін не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників сторін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

03 квітня 2013 року між ТОВ «Пайпер Україна» (позивач, постачальник) та ТОВ «Леостар» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 61-04/04-13 (далі - договір) (а.с.52-53).

З яким, постачальник зобов'язується постачати спеції, суміші спецій, обсипки (далі - товар) у відповідності з поданим покупцем замовленням, в покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в строк та на умовах цього договору. (п. 1.1. договору).

На виконання даного договору позивач з 13.05.2013р. по 16.12.2013р. поставив відповідачу продукцію на загальну суму 183388,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи 23 видатковими накладними (а.с.32-43).

Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунок за поставлений товар проводиться в національній валюті України з відстрочкою платежу на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.

ТОВ «Леостар» сплатив ТОВ «Пайпер Україна» кошти за поставлений товар у сумі 114968,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявних у матеріалах справи. (а.с.44-51).

Отже, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 68 420,00 грн. (183 388,00 - 114968,00).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 68420,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок пені, яку Позивач просить стягнути із Відповідача здійснювався за період з 15.05.2014 року по 03.03.2015 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 5.3. договору: «В разі затримки оплати товару в строк вказаний в п. 3.2. договору покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язання.»

Відповідно п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення оплати, тобто вимоги визначені приписами статті 232 ГК України сторонами не змінені.

Відповідно до п.3.2. договору: «Розрахунок за поставлений товар проводиться в національній валюті України з відстрочкою платежу на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.»

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

На відміну від тривалості позовної давності (ст. 259 ЦК України), порядок її обчислення не може бути змінено за домовленістю сторін, що прямо передбачено ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року N 3-61гс12, N 3-62гс12, від 28 січня 2014 року N 3-39гс13, N 3-40гс13 від 30 вересня 2014року. №3-120гс14.

Оскільки усупереч наведеним вимогам матеріального права позивач визначає перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки з дати, яка визначається шляхом зворотного відрахунку пені від дати звернення позивача з позовом, тобто ним змінено порядок обчислення пені. Отже місцевий господарський суд безпідставно задовольнив позов в частині стягнення пені за період вказаний в позовній заяві.

Остаточний розрахунок по договору поставки №61-04/04-13 за видатковими накладними повинен був відбутися до 16.01.2014р. включно. Строк за який у позивача виникло право звернутися з вимогою про стягнення пені є 17.01.2014р. по 17.07.2014р. Позивачем безпідставно нараховано пеню з 15.05.2014 р. по 03.03.2015р., цей строк частково виходить за межі визначеного чинним законодавством порядку нарахування пені.

Колегія суддів прийшла до висновку, що пеню слід стягнути за період 15.05.2014р. по 17.07.2014р. у сумі 2279 грн. 42 коп. ( розрахунок зроблено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд неповно дослідив обставини справи і необґрунтовано стягнув з відповідача пеню пені у розмірі 7 977,96 грн.

Відповідач прострочив сплату поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 14351,62 грн. збитків від інфляційних процесів за період з 15.05.2014 по 31.01.2015 та 3% річних за період з 15.05.2014 по 03.03.2015 в сумі 1647,70 грн. -.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 14 351,62 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 647,70грн. - 3% річних.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доказів сплати боргу чи документально обґрунтованих заперечень з приводу розміру боргу відповідач не надав.

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарги не погоджується з тим, що місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та прийняв рішення у відсутності представника відповідача та не надав йому можливості надати суду свої пояснення.

Колегія суддів не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, оскільки відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

ТОВ «Леостар» належним чином та своєчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, згідно якого він ухвалу про порушення провадження у справі від 26.03.2015 р. отримав 1 квітня 2015 р. тобто за 13 днів до початку судового засідання ( а.с. 3).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача, як юридичної особи, можливості направити представника у судове засідання.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та невідповідність висновків викладених у рішення місцевого господарського суду, обставинам справи, а отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене колегія судів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» підлягає частковому задоволенню.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/7049/15-г слід змінити.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір розподілити наступним чином. За подання позову в суд першої інстанції, стягнути з відповідача в сумі 1 688 грн. 38 коп. За подачу апеляційної скарги, стягнути з позивача судовий збір в сумі 56 грн. 99 коп.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» на рішення господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/7049/15-г задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року у справі №910/7049/15-г змінити.

3.Викласти рішення в наступній редакції:

« І. Позов задовольнити частково.

ІІ. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 16/2, код ЄДРПОУ 38392423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна» (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 29, код ЄДРПОУ 34325657)

- 68 420 (шістдесят вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. основного боргу;

- 14 351 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 62 коп. збитків від зміни індексу інфляції;

- 1 647 (одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 70 коп. - 3% річних;

- 1 688 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.

ІІІ. В решті позовних вимог відмовити.»

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайпер Україна» (21034, м. Вінниця, вул. Чехова, 29, код ЄДРПОУ 34325657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леостар» (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 16/2, код ЄДРПОУ 38392423) судовий збір за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді в сумі 56 грн. (п'ятдесят шість) 99 коп.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6.Справу №910/7049/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді С.Г. Рудченко

О.В. Агрикова