Постанова

від 25.05.2015 по справі 908/845/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2015 р. Справа № 908/845/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Груднистий А.В.

відповідача - Притула Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2401 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.15 р. у справі № 908/845/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінмаш", м. Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", Донецька область, м. Добропілля

про стягнення 93208,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроінмаш" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" 169576,32 грн. основного боргу та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3391,53 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 р. (суддя Боєва О.С.) у справі № 908/845/15-г позов задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроінмаш" суму 169576 грн. 32 коп. основного боргу, суму 3391 грн. 53 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту поставки продукції за договором, так як на підтвердження факту поставки продукції не надав до суду доказів передачі відповідачу в повному обсязі документів, передбачених п. 4. 7. договору, у тому числі і рахуноку-фактури на оплату, та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Розпорядженням голови суду від 25.05.2015 р. у зв'язку з відпусткою судді Потапенко В.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., судді Пушай В.І., судді Барбашової С.В.

25.05.2015 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі № 908/845/15-г до вирішення господарським судом Дніпропетровської області іншої справи про тлумачення умов договору № ШБЗ-2014/246-КП від 27.02.2014 р.

Заявлене клопотання залишено судом без задоволення, оскільки ч. 1. ст. 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Відповідно до п. 3.16. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, поданий позов у іншій справі не є безумовною підставою для зупинення провадження у даній справи, оскільки, предметом даного спору, зокрема є стягнення боргу стороною у зобов'язанні, права вимоги якої на час розгляду справи існують, за умов відповідного договору, які також досліджують та оцінюються судом при вирішенні даної справи.

Також відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача доказів (документів), які підтверджують право власності на поставлену продукцію за договором № ШБЗ-2014/246-КП від 27.02.2014 р.

Зазначене клопотання залишене судом без задоволення у зв'язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 27.02.2014 р. між ТОВ "Дніпроінмаш" (постачальник) та ТДВ "Шахта "Білозерська" (покупець) укладений договір № ШБЗ-2014/246-КП (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в строки, за ціною та якісними показниками, погодженими сторонами у даному договорі і специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.1. договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними показниками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до даного договору.

Згідно з п. 4.4. договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, представлених постачальником, про приймання продукції.

Згідно з п. 4.5. договору, зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передання продукції у розпорядження покупця у зазначеному пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції.

Відповідно до п. 5.1. та п. 5.2. договору, загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій до даного договору, але не повинна перевищувати 999000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Пунктом 5.3. договору визначено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шестидесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.

Згідно з п. 1.2. договору покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов даного договору.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір «вступає в силу» з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії договору встановлюється до 31.12.2014 р. включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за даним договором строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань.

На виконання умов договору, позивачем згідно з специфікацією від 07.08.2014 р. на суму 127336,32 грн. та специфікацією від 26.08.2014 р. на суму 42240 грн. відповідачу поставлена продукція на загальну суму 169576,32 грн., що підтверджується видатковими накладними № 82 від 12.08.2014 р. на суму 127336,32 грн., № 97 від 24.09.2014 р. на суму 42240 грн., які підписані обома сторонами, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Копії даних документів містяться в матеріалах справи. Матеріали справи також містять копії рахунків на оплату № 83 від 12.08.2014 р. на суму 127336,32 грн. та № 107 від 24.09.2014 р. на суму 42240 грн.

06.11.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист - вимогу № 01/2014-06/11 (а. с. 23), в якому просив перерахувати суму боргу за отриману продукцію. Також було надіслано акти звірки взаєморозрахунків. Зазначений лист отриманий відповідачем 19.11.2014 р., що підтверджується підписом його представника на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ( а. с. 24).

Позивач зазначає, що відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав, оплату за отриману продукцію в розмірі 169576,32 грн. не здійснив.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого у справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32 , 34 ГПК України , доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України , майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України .

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, згідно зі специфікацією від 07.08.2014 р. на суму 127336,32 грн. та специфікацією від 26.08.2014 р. на суму 42240 грн. поставлено продукцію на загальну суму 169576,32 грн., що підтверджується видатковими накладними № 82 від 12.08.2014 р. на суму 127336,32 грн., № 97 від 24.09.2014 р. на суму 42240 грн., які підписані обома сторонами, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії даних документів містяться в матеріалах справи. Матеріали справи також містять копії рахунків на оплату № 83 від 12.08.2014 р. на суму 127336,32 грн. та № 107 від 24.09.2014 р. на суму 42240 грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за поставлену продукцію в розмірі 169576,32 грн. підтверджується матеріалами справи, та відповідачем не спростований.

Вищезазначені видаткові накладні в розумінні ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, містять зміст господарської операції, реквізити сторін, підписи уповноважених осіб та печатки організацій, тобто є належними доказами існування зазначених обставин.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 169576,32 грн. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Відповідач доказів оплати отриманої (поставленої) продукції не надав.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги, що позивач не довів належними доказами факту поставки продукції по договору, оскільки не надав доказів передачі документів, передбачених договором, у тому числі рахунки - фактури на оплату, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

При цьому, доказів відмови покупця від договору купівлі-продажу або повернення товару постачальникові суду не надано. Також відсутні докази звернення до постачальника стосовно не надання документів щодо продукції

Враховуючи викладене, а також те, що термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати визначено умовами договору, що відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 169576,32 грн. основного боргу.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.15 р. у справі № 908/845/15-г прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.15 р. у справі № 908/845/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 02.06.2015 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Барбашова С.В.