Постанова

від 04.06.2015 по справі 922/4158/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2015 р. Справа № 922/4158/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Сільченко Т.І. (дов. б/н від 19.11.2014 р.)

відповідача - Будьонний В.М. (дов. б/н від 10.03.2015 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1902Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 04 грудня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології обладнання", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ель-Капитан", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 14677,76 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Технології обладнання", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнень просив стягнути з ТОВ "Ель-Капитан" суму основної заборгованості в розмірі 14150,65 грн., пеню в розмірі 527,11 грн., судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р. у справі №922/4158/14 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено.

Відповідач, ТОВ "Ель-Капитан", з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийнято за відсутності всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2013 році ТОВ "Технології обладнання" (постачальник) та ТОВ "Ель-Капітан" (замовник) уклали між собою договори поставки обладнання: № 29 від 21.10.2013 р., № 33 від 29.10.2013 р., № 35 від 06.11.2013 р. та № 36 від 06.11.2013 р. (а. с. 12-15, 20-23, 28-31, 40-43).

Згідно умов вказаних договорів постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) замовнику обладнання відповідно до узгоджених між сторонами специфікацій до договорів, а замовник - прийняти товар та оплатити його вартість на умовах та в порядку визначеному цими договорами.

Пунктом 2.1 договору №29 сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється на 25.11.2013 р. за умови надходження 25% передплати на розрахунковий рахунок постачальника до 22.10.2013 р.

Пунктом 2.1 договору №33 сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється на 25.11.2013 р. за умови надходження 25% передплати на розрахунковий рахунок постачальника до 05.11.2013 р.

Пунктом 2.1 договору №35 сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється на 26.11.2013 р. за умови надходження 25% передплати на розрахунковий рахунок постачальника до 07.11.2013 р.

Пунктом 2.1 договору №36 сторони обумовили, що поставка обладнання здійснюється на 25.11.2013 р. за умови надходження 25% передплати на розрахунковий рахунок постачальника до 07.11.2013 р.

Відповідно до п. 3.1.2. договорів, їх ціна складається з сум специфікацій згідно додатків та визначається в гривнях еквівалентно до міжбанківського курсу Євро встановленого на дату складання кожного з даних договорів. Ціна договорів, яка підлягає сплаті в гривні, визначається відповідно до встановленого Національним банком України курсу Євро до гривні та корегується в разі його збільшення по відношенню до національної валюти України.

Відповідно до п. 3.2. договорів, оплата ціни кожного з них здійснюється відповідачем шляхом внесення попередньої оплати чотирма платежами в розмірі по 25 % кожен, в порядку та строки визначені пунктами 3.2.1 - 3.2.4. цих договорів, а саме.

За договором №29 від 21.10.2013 р. (ціна 54 228 грн., що еквівалентно 4 957,94 Євро за курсом на 21.10.2013 р.):

- 25 % від суми договору до 22.10.2013 р. в розмірі 13 557,00 грн.;

- 25 % від суми договору до 22.11.2013 р. в розмірі 13 557,00 грн.;

- 25 % від суми договору до 22.12.2013 р. в розмірі 13 557,00 грн.;

- 25 % від суми договору до 22.01.2014 р. в розмірі 13 557,00 грн.

За договором №33 від 29.10.2013 р. (ціна 66 055 грн., що еквівалентно 5 995,46 Євро за курсом на 29.10.2013 р.):

- 25 % від суми договору до 30.10.2013 р. в розмірі 21 229,25 грн.;

- 25 % від суми договору до 30.11.2013 р. в розмірі 14 941,92 грн.;

- 25 % від суми договору до 30.12.2013 р. в розмірі 14 941,92 грн.;

- 25 % від суми договору до 30.01.2014 р. в розмірі 14 941,92 грн.

За договором №35 від 06.11.2013 р. (ціна 59 836 грн., що еквівалентно 5 563,14 Євро за курсом на 06.11.2013 р.):

- 25 % від суми договору до 07.11.2013 р. в розмірі 10 860,50 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.12.2013 р. в розмірі 16 325,17 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.01.2014 р. в розмірі 16 325,17 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.02.2014 р. в розмірі 16 325,16 грн.

За договором №36 від 06.11.2013 р. (ціна 42 398 грн., що еквівалентно 3 942,87 Євро за курсом на 06.11.2013 р.):

- 25 % від суми договору до 07.11.2013 р. в розмірі 10 599,50 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.12.2013 р. в розмірі 10 599,50 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.01.2014 р. в розмірі 10 599,50 грн.;

- 25 % від суми договору до 07.02.2014 р. в розмірі 10 599,50 грн.

На виконання умов договору постачальником було передано замовнику товар на загальну суму 222 517,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №339 від 20.11.2013 р., №351 від 22.11.2013 р., №340 від 20.11.2013 р., №363 від 26.11.2013 р., №341 від 20.11.2013 р., №364 від 26.11.2013 р., №394 від 03.12.2013 р., №395 від 03.12.2013 р., №409 від 09.12.2013 р. (а. с. 17-18, 25-26, 33-37).

Замовник в порушення умов договору оплату отриманого товару своєчасно не здійснив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 818,43 Євро, яка стала наслідком коригування гривневого еквіваленту сплачуваної суми заборгованості до курсу Євро, встановленого на дату здійснення відповідного платежу.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Технології обладнання" до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 14150,65 грн. та пені в розмірі 527,11 грн.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав їх обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Поставка товару за договорами відбулась у відповідності до умов договору, не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: видатковими накладними, рахунками на оплату.

В матеріалах справи містяться докази на підтвердження факту оплати замовником отриманого товару (платіжні доручення - а. с. 180-191).

Проте, як свідчать матеріали справи, оплата товару була здійснена з порушенням умов договору, а саме: за договором №29 період прострочення платежу становив 19 календарних днів; за договором №33 періоди прострочення платежів становили 11 та 26 календарних днів; за договором №35 періоди прострочення платежів становили 4, 21 та 21 календарні дні; за договором №36 періоди прострочення платежів становили 4, 34 та 8 календарних днів.

Як вірно встановив господарський суд, відповідач свої зобов'язання з корегування сум оплати за поставлене обладнання, передбачене п. 3.1.2 договорів, не виконав, сплативши за обладнання лише суму, зазначену в договорах, без урахування вимоги щодо перерахунку у зв'язку із зростанням курсу євро до гривні.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить: за договором №29 - 62,25 грн. (за курсом на 22.01.2014 р. еквівалентно 6,035 Євро); за договором №33 - 1892,73 грн. (за курсом на 25.02.2014 р. еквівалентно 152,48 Євро); за договором №35 - 8170,62 грн. (за курсом на 21.03.2014 р. еквівалентно 587,3 Євро); за договором №36 - 12320,24 грн. (за курсом на 21.03.2014 р. еквівалентно 885,57 Євро)

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів погашення відповідачем боргу, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення замовником зобов'язання за вищевказаними договорами та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 14 150,65 грн.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2. кожного з договорів сторони обумовили, що у разі прострочення оплати обладнання, замовник сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши наявні в матеріалах справи надані позивачем уточнені розрахунки пені, а також їх перерахунок, здійснений господарським судом, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про їх відповідність вимогам чинного законодавства та задовольнив позов в частині стягнення суми пені в розмірі 527,11 грн.

Стосовно тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового розгляду за повідомленою ними суду поштовою адресою. У разі відсутності такої - суд надсилає ухвалу за адресою місцезнаходження сторін, що зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Така ж позиція висловлена і Пленумом ВГСУ у постанові "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. за № 18, пунктом 3.9. якої передбачено, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої про час та місце засідання суду належним чином, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого чи постанови апеляційного суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 ГПК України. Таким чином, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Матеріали справи містять повідомлення, що свідчать про відсутність адресата за місцем його реєстрації. Вся кореспонденція, що направлялась судом на адресу ТОВ "Ель-Капитан" під час розгляду як в суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, поверталась з відміткою пошти "адресат не значится". Представник ТОВ "Ель-Капитан" в судовому засіданні іншої адреси для належного листування з відповідачем не надав.

Вказані обставини свідчать про ухилення відповідача скористатись своїми правами як сторони судового процесу.

Таким чином, судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні рішення, було вжито всіх необхідних заходів щодо дотримання прав сторін, всебічного та повного розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р. у справі №922/4158/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2014 р. у справі №922/4158/14 залишити без змін.

Повна постанова підписана 05.06.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.