Постанова

від 02.06.2015 по справі 912/2193/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 912/2193/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Бізон-Тех 2006" на постановувід 31.03.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 912/2193/13 господарського суду Кіровоградської області за позовомПриватного підприємства "Бізон-Тех 2006" до 1. Селянського (фермерського) господарства "Колос"; 2. Фермерського господарства "ЄВРОПА-АГРО" простягнення 215076,40 грн боргу і штрафних санкцій за договором поставки насіння в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідачів:Хомутов Г.В. (довіреність № 52/15 від 02.04.2015) не з'явились В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "Колос" та Фермерського господарства "Європа-Агро" про солідарне стягнення заборгованості за поставлений товар з обох відповідачів в розмірі 215 076,40 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 14.01.2014 (суддя Глушков М.С.) у справі № 912/2193/13 позов задоволено повністю; стягнуто солідарно з селянського (фермерського) господарства "Колос" та з Фермерського господарства "ЄВРОПА-АГРО" на користь Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" 215076,40 грн заборгованості, з яких: 104751,40 грн основний борг та 110325,00 грн збитки, а також 4301,53 грн судового збору.

20.01.2014 від позивача до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява про видачу двох наказів про стягнення солідарно з С(Ф)Г "Колос" та ФГ "Європа-Агро" заборгованості, зазначивши боржником в першому наказі - С(Ф)Г "Колос", у другому - ФГ "Європа-Агро".

05.02.2014 Господарський суд Кіровоградської області видав один наказ про примусове виконання рішення у справі №912/2193/13.

02.02.2015 до Господарського суду Кіровоградської області надійшла заява ПП "Бізон-Тех 2006" про виправлення помилки в наказі суду від 05.02.2014 у справі №912/2193/13, в якій позивач просить внести виправлення у вищезазначений наказ, вказавши в ньому після резолютивної частини рішення стягувача - ПП "Бізон-Тех 2006" та боржника - С(Ф)Г "Колос", та видати другий наказ у справі №912/2193/13 в якому, крім резолютивної частини рішення, вказати стягувача - ПП "Бізон-Тех 2006" та боржника - ФГ "Європа-Агро".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивачу відмовлено у задоволенні заяви про виправлення помилки в наказі суду від 05.02.2014.

Не погодившись з прийнятими судами ухвалою та постановою позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та прийняти постанову, якою задовольнити заяву про виправлення помилки в наказі Господарського суду Кіровоградської області віл 05.02.2014 у справі № 912/2193/13. Скаржник вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 543 ЦК України, частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", та процесуального права - ч.4 ст.116, ст. 117 ГПК України.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що: якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, але саме один, а не декілька; позивач не обирав стягнення частинами, а пред'являв одну вимогу про стягнення всієї суми одночасно з двох відповідачів, відповідно до статті 543 Цивільного Кодексу України, а тому визначення у наказах якихось часток для стягнення їх з відповідачів суперечило б рішенню суду і чинному законодавству. Нормативно висновки суду обґрунтовані посиланням на ч.7 ст.84, ст.ст.115, 116, 117 ГПК України, ст.ст.541, 543, 554 ЦК України, ч.2 ст.118 Закону України "Про виконавче провадження".

Проте погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, відповідно до наведеної норми, на стороні боржників може утворюватись солідарна множинність, і кредитор має право пред'явити вимогу: 1) до всіх співборжників разом; 2) до кожного з них повністю, 3) до кожного з них в частині боргу.

У найбільш загальному вигляді солідарність (від латинського solidas - повний, цілий) на боці відповідачів - обов'язок кожного відносно виконання зобов'язання в цілому (неподільність боргу). При цьому, не може відбуватись помножування самого предмета зобов'язання, в тому сенсі, щоб кожний боржник вчинив виконання в цілому.

Тому, незважаючи на те, що при солідарному стягненні за рішенням суду з кількох боржників разом розмір боргу щодо кожного з них відповідає повній сумі стягнення, зазначеній у виконавчому документі, зобов'язання припиняється по факту отримання кредитором повної суми стягнення, а не внаслідок виплати заборгованості кредитору в повній сумі кожним боржником самостійно.

Відповідно до положень п.п.3, 4 ч.1 ст.18 Закону України про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення.

Отже, зазначення лише резолютивної частини рішення, без зазначення окремо даних про стягувача і боржника, не є підставою вважати, що судом дотримано вимоги до виконавчого документа.

У частині другій вищенаведеної норми відзначається, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним .

Згідно ч.4 ст.116 ГПК України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Так, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оскільки при солідарному стягнення з кількох боржників разом солідарно треба у виконачому документі обов'язково зазначити резолютивну частину рішення, стягувача, одного боржника та зазначити, що обов'язок є солідарним, то за заявою стягувача виконавчих документів має видаватись по кількості солідарних боржників.

При тому, що позивач мав право на виконання рішення суду кожним з боржників і він звернувся до суду із заявою про видачу двох наказів, йому було видано один наказ, і державною виконавчою службою, відповідно, відкрито виконавче провадження про примусове виконання наказу на власний вибір лише щодо першого із боржників, зазначених у резолютивній частині рішення (а.с.75-76).

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ч.5 ст.124 Конституції України).

Виконавчий документ, який видано судом на виконання рішення у даній справі, не в повній мірі відповідає вимогам процесуального законодавства та Закону України "Про виконавче провадження", так само як і відмова у видачі двох наказів щодо кожного з боржників, що негативно впливає на своєчасність виконання рішень органами державної виконавчої служби, не сприяє ефективності та якості роботи суду, його авторитету у цілому.

Касаційна інстанція звертає увагу, що суди, відмовляючи в задоволенні заяви, не навели мотивованого висновку, яким чином сгягувач може реалізувати гарантоване Конституцією та законодавством України право щодо виконання рішення про солідарне стягнення боргу з обох відповідачів разом. Маючи право вимагати виконання обов'язку від кожного з боржників самостійно і одночасно, стягувач був фактично позбавлений такої можливості, адже з огляду на приписи Закону України "Про виконавче провадження", не допускається відкриття одного виконавчого провадження за одним наказом одночасно на двох боржників.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвалені у справі № 912/2193/13 постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 - скасуванню, а заява про виправлення помилки в наказі - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 13, 116 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 у справі № 912/2193/13 - скасувати.

Виправити помилку, допущену в наказі Господарського суду Кіровоградської області від 05.02.2014 у справі № 912/2193/13, а саме: у наказі після резолютивної частини рішення вказати:

"Стягувач: Приватне підприємство "Бізон-Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986)

Боржник: Селянське (фермерське) господарство "Колос" (28600, Кіровоградська область, Устинівський район, смт Устинівка, вул. Островського, 31; ідентифікаційний код 20653282)".

Видати другий наказ у даній справі, зазначивши в ньому, крім резолютивної частини рішення, наступну інформацію:

"Стягувач: Приватне підприємство "Бізон Тех 2006" (69005, м. Запоріжжя, вул. Новицького Якова, 11; ідентифікаційний код 34216986)

Боржник: Фермерське господарство "Європа-Агро" (28600, Кіровоградська область, Устинівський район, смт Устинівка, вул. Островського, 31; ідентифікаційний код 38411393").

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос