Рішення

від 28.05.2015 по справі 906/369/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" травня 2015 р. Справа № 906/369/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

прокурор: Кравчук О.А. - посв. №031524 від 23.01.15 р., дійсне до 23.01.20 р.,

від третьої особи: не з'явився

від відповідачів: 1: Троян К.В. дов №18-5/579 від 28.04.2015р.,

2: Барановський А.В. дов. №37 від 12.05.2015 р.,

від третьої особи-2: Мовчан Л.М. - сільський голова (посв. №1 від 16.11.10 р.)

від третьої особи-3: Чурін Р.В. - предст. дов. №4464 від 31.12.2014 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні прокурора як позивача: Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області (м. Житомир)

до 1. Житомирської районної державної адміністрації (м. Житомир)

2. ТОВ "Український солод" (с. Озерянка, Житомирського р-ну)

за участю третіх осіб без самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідачів: Озерянківської сільської ради (с. Озерянка, Житомирського р-ну), Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (м. Житомир).

про визнання незаконним та скасування розпорядження від 22.08.2014 №334, визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.08.2014, зобов'язати повернути земельні частки (паї) загальною площею 128,9271 га

Прокурор Житомирського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави до відповідачів Житомирської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український солод" про визнання незаконним та скасування розпорядження від 22.08.2014 №334, визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.08.2014, зобов'язання повернути земельні частки (паї) загальною площею 128,9271 га.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що спірне розпорядження прийняте Житомирською районною державною адміністрацією з порушенням вимог земельного законодавства, а саме за відсутності розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди (земельні ділянки), визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

В якості правових підстав позову прокурор визначено , зокрема, ст. 13 Закону України " Про порядок виділення в натурі ( на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ч.1 ст. 79, ст. 79-1 та 186 ЗК України, ст. ст. 4-6, 11,17, 19 , 15 Закону України "Про оренду землі" , ст. ст. 20 , 25, 30 Закону України "Про землеустрій".

Ухвалою від 20.03.15 р. суд порушив провадження у справі, вжив заходів щодо підготовки до розгляду справи по суті, залучив до участі у справі третьою особою на стороні прокурора як позивача Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області та на стороні відповідачів - Озерянківську сільську раду.

Ухвалою від 31.03.15 р. суд залучив до участі у справі третьою особою на стороні відповідачів Управління Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області.

Житомирська районна державна адміністрація у відзиві на позовну заяву від 20.04.15 (а.с.76) позов прокурора не визнала з тих підстав, що на відміну від земельної ділянки, земельна ділянка (пай) є умовною часткою земель, тому необхідність у виготовленні технічної документації із землеустрою з метою місця розташування земельних ділянок, їх меж та площ, цільового призначення у використанні земельних ділянок при передачі в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) в порядку ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" відсутня, оскільки така інформація міститься у проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

ТОВ "Український солод" у відзиві на позовну заяву №7 від 31.03.15 (а.с.38), позов прокурора не визнало з тих підстав, що законодавством окремо передбачено можливість укладення договору оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних паїв (часток) до виділення їх меж в натурі, яке не містить вимог щодо наявності обов'язкових істотних умов у договорі оренди частки (паю) відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі". Крім того, зазначена прокурором технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, була виготовлена на замовлення попереднього орендаря відповідних земельних паїв, і відповідно є в наявності у сторін договору.

У судовому засіданні прокурор позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідач-1 у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву прокурора. В усному порядку зазначив, що підстави позову прокурором визначені невірно, оскільки земельний пай не є земельною ділянкою в розумінні ст. ст. 79 та 79-1 ЗКУ, технічна документація щодо встановлення меж спірних земельних ділянок відсутня, оскільки така інформація міститься у проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Представник відповідача-2 у судовому засіданні позов не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник Озерянківської сільської ради проти позову прокурора заперечив, оскільки вважає, що орендуючи нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) реформованого КСП ім. Куйбишева на території Озерянківської сільської ради , відповідач-1 забезпечує, по-перше, участь сільськогосподарських угідь ( ріллі) у сивозміні, та, по-друге, сплачує орендну плату до місцевого бюджету сільської ради.

Представник третьої особи-3 у судовому засіданні позов визнав з підстав, викладених у письмовому поясненні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2014 головою Житомирської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №334, яким вирішено передати в оренду ТОВ "Український солод" терміном на 1 рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) реформованого КСП ім.Куйбишева, в кількості 30 паїв (30 земельних ділянок), загальною площею 128,9271 га, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Озерянківської сільської ради, згідно переліку, що додається та встановити орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 14). В додатку до розпорядження вказано перелік нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передаються в оренду.

На підставі вказаного розпорядження, 22.08.2014 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець/відповідач-1) та ТОВ "Український солод" (орендар/відповідач-2) укладено договір оренди земельної ділянки (а.с.21; далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок (нерозділених) не витребуваних земельних часток (паїв) в кількості 30 паїв (30 земельних ділянок) на території Озерянківської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 128,9271 га. Згідно п. 7 Договору, останній укладено на 1 (один) рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку.

22.08.2014р. , на підставі акту приймання-передачі, орендодавець передав, а ТОВ "Український солод" прийняло земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок (нерозподілених) не витребуваних земельних часток (паїв) в кількості 30 паїв на території Озерянківської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 128,9271 га (а.с. 23).

В ході вирішення спору також встановлено, що згідно Акту обстеження сільськогосподарських угідь (а.с.111), за Державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ№000145 від 20.12.1995 у колективну власність КСП ім. Куйбишева було передано 2607,1га сільськогосподарських угідь.

На підставі розпорядження голови Житомирської РДА від 22.12.2003р. № 525, у 2005 році ДП "Поліськгеодезкартографія" виготовлено Проектно-технічну документацію із землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки громадянами із земель реформованого КСП ім. Куйбишева Озерянківської сільської ради ( далі - Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (а.с.104).

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) погоджено розпорядженням голови Житомирської РДА від 16.11.2004р. № 586 та передано на державну землевпорядну експертизу ( а.с. 113).

Наявний у Проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) протокол зборів власників земельних часток (паїв) у межах земель , що перебувають у користуванні в СТОВ " Озерянка" (правонаступник КСП ім. Куйбишева) від 28 лютого 2003 року свідчить про те, що рішенням зборів затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у межах земель колективної власності реформованого КСП ім. Куйбишева, розроблений АТ "Житомирбудрозвідування" ( підрядне підприємство по відношенню до ДП "Поліськгеодезкартографія") та вирішено розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток ( паїв) у межах земель, що перебувають в користуванні , зокрема , СТОВ "Озерянка" провести на зборах окремо по населених пунктах сіл Озерянка, Ріжки та Павленківка ( а.с. 44).

Висновок державної землевпорядної експертизи від 25.01.2005р. № 64 щодо Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) викладено із зауваженнями, однак які усунуті 02.02.2005р.

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 04.04.2005 року № 212 затверджено протокол зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Куйбишева Озерянківської сільської ради, про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі , та, зокрема, дозволено ДП "Поліськгеодезкартографія" встановити межі земельних ділянок в натурі ( на місцевості), які будуть використовуватись власниками самостійно та єдиним масивом, скласти державні акти на право власності на землю громадянам взамін сертифікатів на право на земельну частку ( пай) ( а.с. 247).

Розпорядженнями голови Житомирської районної державної адміністрації від 13.07.05р. № 416, від 29.12.05р. № 857, від 18.02.06р. № 120, від 30.03.2006 року № 217, від 23.06.06р. № 469, від 20.07.06р. № 561, від 12.10.06р. № 762 від 01.12.06р. № 907, від 14.03.07р. № 233, від 06.07.07р. № 637, від 20.12.07р. № 1347, від 19.03.08р. № 379, від 20.02.09р. № 204, від 13.04.09р. № 456 затверджені додаткові протоколи зборів власників земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Куйбишева Озерянківської сільської ради, а також дозволено ДП "Поліськгеодезкартографія" встановити межі земельних ділянок в натурі ( на місцевості), які будуть використовуватись власниками самостійно та єдиним масивом, скласти державні акти на право власності на землю громадянам взамін сертифікатів на право на земельну частку ( пай) ( а.с. 254 -283 ).

В подальшому, розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 14.03.2011 року № 173 було надано дозвіл ТОВ "Зелений вал" на розробку технічної документації по встановленню меж земельних ділянок в натурі ( на місцевості) та складанню договору оренди землі, з метою передачі їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Озерянківської сільської ради (а.с.133).

Приватним підприємством "Геоінформсистеми" у 20011 році виготовлено ТОВ "Зелений вал " технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) нерозподілених ( невитребуваних) земельних ділянок загальною площею 127,7453 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту на території Озерянківської сільської ради) ( далі - Технічна документація ТОВ "Зелений вал" ( а.с. 125-244).

Розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 25.01.2012 року № 72 затверджено Технічна документація ТОВ "Зелений вал" ( а.с. 243).

Розглядаючи доводи прокурора про порушення вимог земельного законодавства при винесенні оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди, зокрема вимог Земельного кодексу України щодо розроблення документації із землеустрою, визначення меж земельних ділянок в натурі та відсутності у договорі істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" , господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є , зокрема, невідповідність його вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з цим, у п. п.2.24 та 2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року наголошується на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними.

Частиною 3 ст. 2 Земельного кодексу України , що набрав чинності з 01.01.2002 року, визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у т о м у ч и с л і н а з е м е л ь н і ч а с т к и (паї) ( далі - ЗК України 2002 року).

З наведеного чітко і недвозначно випливає , що йдеться про різні об'єкти земельних відносин: земельна ділянка та п р а в о на з е м е л ь н у ч а с т к у ( пай).

З назв ст. 79 та 79-1 ЗК України 2002 року чітко і недвозначно випливає, що земельна ділянка як об'єкт земельних відносин є також об'єктом цивільних прав, зокрема, права власності.

В свою чергу, окремим об'єктом цивільних прав є п р а в о на з е м е л ь н у ч а с т к у (пай) , правова характеристика якого не обмежується Земельним кодексом України, і зокрема.

Відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XІІ (втратив чинність з 01.01.2002року) земля могла належати громадянам на праві колективної власності. Згідно ч.4 цієї статті у колективну власність могли бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств. Згідно ч. ч. 9,10 цієї статті кожний член колективного сільськогосподарського підприємства мав право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), мав право передати у спадщину право на земельну частку та право продати свою земельну частку.

Разом з тим, згідно ч. 2 цієї статті суб'єктами права колективної власності на землю визнавались колективні сільськогосподарські підприємства. У зв'язку з цим, постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року N 2201-XII (постанова втратила чинність на підставі Закону N 1377-IV від 11.12.2003 р. ) була затверджена форма державного акту на право колективної власності на землю, який містив план зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність, видавався колективному сільськогосподарському підприємству, та в якості обов'язкового додатку передбачав список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Згідно з Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р. № 666 та п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам ( далі - Указ ПУ № 720/95).

Паювання земель, за Указом ПУ № 720/95, передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства б е з в и д і л е н н я з е м е л ь н и х д і л я н о к в н а т у р і (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають, зокрема, члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу ПУ № 720/95).

Згідно п. 3 Указу ПУ № 720/95 розміри земельної частки (паю) в у м о в н и х к а д а с т р о в и х г е к т а р а х визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства.

У п. 5 Указу ПУ № 720/95 передбачена видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація районною державною адміністрацією.

В подальшому Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" було закріплено право вільного виходу всіх членів колективних сільськогосподарських підприємств з цих підприємств із земельними частками (паями) ( далі - Указ ПУ № 1529/99).

Указом ПУ № 1529/99 запроваджено, зокрема, обов'язкове укладання підприємствами, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, а також спрощений порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) та майнового паю органами місцевого самоврядування.

На виконання Указу ПУ № 1529/99 наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 р. N 5 ( чинний ) було затверджено Типовий договір оренди земельної частки (паю), сторонами якого є виключно власник (ки) земельної (-их) частки (-ок) (паю) (-їв) як орендодавці та юридичні особи, які використовують землю для сільськогосподарських потреб як орендарі ( далі - Типовий договір).

Типовий договір у п. 2.3 містить умову, що у разі в и д і л е н н я з е м е л ь н о ї д і л я н к и на о с н о в і з е м е л ь н о ї ч а с т к и (паю) в натурі (на місцевості) зобов'язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

У п. 4 Типовий договір містить умову про те, що договір набуває чинності з моменту його реєстрації сільській (селищній, міській) раді.

На виконання Указу ПУ № 1529/99 постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. N 119 було затверджено Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю) ( далі - Порядок № 119).

У п. 2. Порядку № 119 встановлено, що реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

У п. 4. Порядку № 119 встановлено, що договір оренди реєструється у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), що ведеться за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди є дата внесення відповідного запису до цієї Книги.

ЗК України 2002 року у статті 3 також визнав самостійним об'єктом земельних відносин п р а в о на з е м е л ь н і ч а с т к и (паї).

У статті 81 ЗК України 2002 року визнав громадян України суб'єктами права власності на земельні ділянки, набуті на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У п.п.16 та 17 розділу 10 "Перехідних положень" ЗК України 2002 року визначив механізм набуття громадянами статусу власника земельної ділянки : громадянам, на підставі отриманих сертифікатів на право на земельну частку (пай), за їх бажанням, виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. При цьому, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Окрім того, з е м е л ь н а ч а с т к а (пай) була предметом регулювання Закону України "Про оренду землі" , в редакції , чинний з 22.10.1998 року по 04.11.2003 року, у ч.3 ст. 3 якого було встановлено, що при передачі в оренду земельних ділянок громадянами, які мають право на земельну частку (пай), їх місце розташування визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування відповідно до спеціальних землевпорядних проектів, які затверджуються, зокрема, загальними зборами членів сільськогосподарського підприємства ( далі - Закон про оренду).

Законом України N 1211-IV від 02.10.2003р. Закон про оренду викладено в новій редакції , чинній з 05.11. 2003 року, яка виключила із статті 3 "Об'єкти оренди землі" земельну частку (пай).

Водночас питання цивільного обігу земельної частки (паю) як об'єкта оренди викладено у розділі IX "Перехідні положення " Закону про оренду в новій редакції , чинній з 05.11. 2003 року, у якому закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Як передбачено у цьому розділі Закону про оренду після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом".

В подальшому організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 № 899-IV , чинного з 08.07.2003 року ( далі - Закон про земельні частки ( паї).

Положеннями ч.ч.1,2,4 ст. 3 Закону про земельні частки (паї) передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) в л а с н и к а м з е м е л ь н и х ч а с т о к (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону про земельні частки (паї) проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").

З наведеного вбачається, що в даному випадку, розробляється один проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на усі земельні ділянки колективної форми власності, які підлягали паюванню і лише у разі виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) .

Нормами ст. 8 Закону про земельні частки (паї) визначено, що документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає:

- проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);

- технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ( ст. 11 цього Закону).

Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. О д н а к в к а з а н и й о б о в ' я з о к в и з н а ч е н и й л и ш е для г р о м а д я н - в л а с н и к і в з е м е л ь н и х ч а с т о к (паїв).

Разом з тим, у п.8. розділу 10 "Перехідних положень" ЗК України 2002 року врегульовано, що сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт.

Тобто, ЗК України 2002 року д о п у с к а є о р е н д а р я земельних часток (паїв) в якості замовника та платника документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) їх в л а с н и к а м - громадянам для отримання ними державних актів на право власності вже на з е м е л ь н у д і л я н к у.

Окрім того, на виконання Закону про земельні частки ( паї) постановою КМУ від 4 лютого 2004 р. N 122 затверджений Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ( далі - Порядок № 122).

У п. п. 10 та 11 Порядку № 122 передбачено, що , зокрема, сільська рада чи райдержадміністрація розміщує схему розташування земельних ділянок із зазначенням номерів земельних ділянок та номерів їх власників за списком у загальнодоступному місці у населеному пункті для ознайомлення з нею громадськості, а також вживає заходів до остаточного його погодження згідно з поданими заявами і затверджує протокол зборів з урахуванням внесених змін, а також доручає територіальному органу Держземагентства разом із землевпорядною організацією забезпечити організацію робіт з установлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки (на підставі відповідних договорів).

Відповідно до підпункту 3.5 пункту 3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. №376, межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо. Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву.

Слід зазначити, що з 01.01.2013 року право власності на земельну ділянку державним актом вже не посвідчується, тому в цій частині п.п. п.п.16 та 17 розділу 10 "Перехідних положень" ЗК України 2002 року, розділ IX "Перехідні положення " Закону про оренду, ст. 8 Закону про земельні частки ( паї) та п.11 Порядку № 122 вже не діють, а з Закону України "Про землеустрій" ( ст. 56) виключено такий вид документації як технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Однак підсумовуючи вищевикладені норми чинного законодавства, з е м е л ь н а ч а с т к а (пай), на відміну від земельної ділянки, є у м о в н о ю ч а с т к о ю з е м е л ь, які належали, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам, розмір якої визначений в у м о в н и х к а д а с т р о в и х г е к т а р а х, а місце розташування, межі, площа тощо - відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), затвердженого, зокрема, загальними зборами членів сільськогосподарського підприємства.

За своїм правовим статусом ця частина земної поверхні залишається часткою (паєм,) незважаючи на те, що в назві та по тексту Закону про земельні частки ( паї) вживається термін "земельна ділянка" та використовується як об'єкт цивільних прав , зокрема , оренди. С у б' є к т о м п р а в а в л а с н о с т і на земельну частку (пай) є громадянин України ( Закон про земельні частки ( паї).

Таким чином, положення статті 79-1 Закону України та статті 3 Закону про оренду, щ о д о визначення о б ' є к т а о р е н д и не поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю) ( вище викладену правову позицію викладено у постанові Верховного суду України від 25 лютого 2015 року , № в реєстрі судових рішень 42886585, яка відповідно до ст. 111 -28 ГПК України для суду першої інстанції є обов'язковою).

Оскільки спір виник щодо правомірності розпорядження відповідачем 1 нерозподіленими (не витребуваними ) земельними ділянками , про які йдеться у ст. 13 Закону про земельні частки ( паї), суд виходить з викладених вище мотивів про те, що лише після виділення земельної частки (паю) в натурі на (місцевості), земельна частка (пай) набуде статусу земельної ділянки.

Тому фактично у цій статті Закону під "нерозподіленою (не витребуваною ) земельною ділянкою" йдеться про " нерозподілену (не витребувану ) земельну частку ( пай)" , як умовну земельну частку, яка або закріплена за певною людиною, що з якоїсь причини не підтвердила своє право власності, і можливо з поважних причин не отримала земельний сертифікат, або взагалі нерозподілена певній людині ( її спадкоємцям), яка ( які) з якоїсь причини не брала участь у розподілі земельних часток (паїв) .

Проведений правовий аналіз чинного земельного законодавства та правових висновків Верховного Суду України, дає підстави суду дійти однозначного висновку про те, що не може бути об'єктом цивільних прав ( власності, оренди, інше) саме " не розподілена ( не витребувана) земельна ділянка" , оскільки кожна сформована "земельна ділянка" , якій присвоєно кадастровий номер та яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі ( до його створення - Державному реєстрі земель) має свого власника : державу, територіальну громаду , громадянина.

Правомірність застосування відповідачем 1 статті 13 Закону про земельні частки (паїв) на дату прийняття спірного розпорядження випливає також з того, що нерозподілені (не витребувані ) земельні частки ( паї) знаходяться за межами населеного пункту села Озерянка та надані відповідачу 2 в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначено у договорі оренди земельної ділянки.

Право райдержадміністрацій розпоряджатися нерозподіленими (не витребуваними) земельними частками ( паями) шляхом надання їх в оренду визначене також у п.12 Порядку № 122 .

На думку господарського суду, у застосуванні п.12 Порядку № 122 слід виходити з того, що відповідна райдержадміністрація своїм розпорядженням має визначити , які саме земельні частки (паї) є нерозподіленими ( не витребуваними ).

Однак Закон про земельні частки (паїв) , а також ст. 186 ЗК України, ст.ст. 20,25 Закону України "Про землеустрій , на які посилався прокурор у позові, не містили та не містять прямої імперативної норми про те, що отримання не витребуваних (нерозподілених) паїв ( часток) в оренду здійснюється на підставі затвердженої документації із землеустрою певного виду. У зв'язку з цим, законодавством прямо не передбачено суб'єкта замовлення цієї документації та її платника (або це тимчасовий орендодавець в особі районної державної адміністрації або органу місцевого самоврядування), або тимчасовий орендар (юридична особа, яка вправі вести сільськогосподарське виробництво).

Як встановлено в ході вирішення спору , на практиці розроблялась технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) нерозподілених ( не витребуваних) часток (паїв), а її замовником та платником виступав орендар ( в даному випадку - ТОВ "Зелений вал"). Однак це зовсім не доводить правильність доводів позову про її обов'язковість на законодавчому рівні, а тому дає підстави господарському суду погодитись з доводами відповідача -2 в цій частині.

Суд також погоджується з доводами відповідача 1 про те, що основою для передачі нерозподілених ( не витребуваних) часток (паїв) в оренду є саме проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) ( ст. 7 Закону про земельні частки ( паї), у якому визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

Суд також враховує, що оренда нерозподілених (не витребуваних) земельних часток ( паїв) не є сталою, оскільки вони надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованим земельним часткам ( паям) як земельним ділянкам.

Законодавство України не містить також вимог щодо наявності обов'язкових істотних умов у договорі оренди нерозподіленої ( не витребуваної) земельної частки ( паю) на відміну від договору оренди земельної ділянки ( ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ) , або типового договору оренди земельної частки (паю) ( наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. N 5 ( чинний ), орендодавцем за яким виступає виключно власник земельної частки (паю).

На практиці для укладення договору оренди нерозподілених ( не витребуваних ) земельних часток ( паї) сторони використовують або умови типового договору оренди землі , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N 220 на виконання статті 14 Закону про оренду, або типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомзему України від 17 січня 2000 р. N 5 на виконання Указу ПУ № 1529/99.

Тому суд погоджується з доводами відповідача 2 про те, що сторони договору оренди нерозподілених ( не витребуваних ) земельних часток ( паї) вправі самостійно визначити, які умови вони вважають істотними, однак , з врахуванням, при цьому вимог ч. 3 ст. 180 ГК України про обов'язковість досягнення згоди щодо предмету, ціни та строку дії договору.

Окрім того, договір оренди нерозподілених ( не витребуваних ) земельних часток ( паї) сторони реєструють у виконавчих комітетах сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю), як це передбачено у п. 2. Порядку № 119.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних розпорядження та договору оренди від 22.08.14р., в оренду передано терміном на 1 рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) в кількості 30 паїв (30 земельних ділянок), загальною площею 128,9271 га, згідно Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Озерянківської сільської ради, а саме земельні частки (паї) №№ 1,2,88,397-399,401,428-430,437,463,481,485-487,581,582,585-592,594, 553(1), 579 (35), 580 (35),7(1).

Зі змісту оскаржуваного розпорядження та договору оренди від 22.08.14р., вбачається, що в оренду передавалися саме земельні частки (паї), при цьому учасники спірних відносин керувалися законодавством, яке регулює передачу в оренду земельних часток (паїв ).

Згідно відомості Управління Держземагентства у Житомирському районі №10-603-0.5-2053/2-15 від 12.03.2015 щодо оформлення права власності на земельні частки (паї) розташовані на території Озерянківськї сільської ради, відомості щодо оформлення права власності на земельні частки (паї) №№ 1,2,88,397-399,401,428-430,437,463,481,485-487,581,582,585-592,594,553(1), 579 (35), 580 (35),7(1) - відсутні , тобто вказані земельні частки ( паї) нерозподілені (не витребувані ) (а.с. 57,67).

Згідно письмових пояснень відповідача 1 у додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 22.08.14р. № 334 нерозподіленими земельними частками (паями) є всі земельні частки ( паї), окрім паю № 594 , який вважається не витребуваним ( а. с. 246).

Крім того, до оскаржуваного розпорядження, акту приймання-передачі, який є додатком до договору оренди, додано перелік нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) (а.с.14, зворотній бік; 23, зворотній бік) та схеми розташування переданих в оренду паїв (а.с.16-19), при розподілі яких, встановлені відповідно їх межі, що спростовує доводи прокурора стосовно неможливості їх ідентифікації, оскільки вказані земельні частки ( паї) ідентифіковані у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушень правових норм при передачі відповідачем 1 в оренду земельних часток (паїв) відповідачу 2, оскільки на правовий режим спірного об'єкта оренди наведені у позові норми Земельного кодексу України, Закону про оренду та Закону України "Про землеустрій" не поширюються.

Тому у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження №334 від 22.08.2014, суд відмовляє.

За вищенаведеного, відсутні підстави і для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди, яку обґрунтовано приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з незаконністю спірного розпорядження.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Однак прокурором не визначено частину ст. 203 ЦК України, за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним, що є суттєвим при визначенні підстав позову.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом не приймаються до уваги доводи прокурора про відсутність у договорі від 22.08.2014р. істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки, як встановлено судом, об'єктом оренди є земельні частки (паї), а не земельна ділянка.

Окрім того, оскільки судом відмовлено у позові в частині скасування розпорядження голови Житомирської РДА №334 від 22.08.2014, на підставі якого укладено спірний договір, і прокурором не доведено інших підстав для визнання договору оренди недійсним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання договору оренди недійсним.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки прокурором не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43 , 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.06.15р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2 - прокурору Житом. обл. (в книзі нарочним)

3 - відповідачу -1 Житомирській РДА (простою)

4 -відповідачу-2 ТОВ "Український солод" ( 12463, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Озерянка, вул. Пушкіна, 3) (простою)

5 - третій особі Держ. інспекції с/г Укр. в Житом. обл. (10031, м. Житомир, вул. Народицька, 17,) (рек.)

6 - Озерянківській сільській раді (12463 , Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Озерянка) (простою)

7 - третій особі Управлінню Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області (10014, м. Житомир, вул. М. Бердичівська,17) (простою)