Ухвала

від 29.05.2015 по справі 907/298/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.05.2015 Справа № 907/298/15

за позовом Берегівського міжрайонного прокурора Закарпатської області, м. Берегово

до відповідача - 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Автобантранс", м. Берегово

до відповідача - 2 Берегівської міської ради, м. Берегово

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Держземагенства у Берегівському районі, м. Берегово

про визнання недійсним та скасування рішення Берегівської міської ради; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - Роман М. С., старший прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

від відповідача - 1 -

від відповідача - 2 -

від третьої особи -

Суть спору: Берегівський міжрайонний прокурор Закарпатської області звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним та скасувати рішення XIII сесії V скликання Берегівської міської ради від 01.06.2007 року № 334; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між Берегівською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Автобантранс" від 17.01.2008 року за вчиненим записом в державному реєстрі № 2110200000-0408070100006 від 06.02.2008 року; зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Автобантранс" повернути земельну ділянку площею 20,8723 га, вартістю 104 970,97 грн. у власність територіальної громади населеного пункту м. Берегово.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач - 2 по справі - Берегівська міська рада надала в користування ТзОВ "Автобантранс" (відповідач - 1 по справі) земельну ділянку площею 20,8723 га на території Берегівської міської ради за межами населеного пункту в урочищі Чизай та згідно рішення XIII сесії V скликання Берегівської міської ради від 01.06.2007 року № 334 ТзОВ "Автобантранс" передано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку згідно Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2008 року площею 20,8723 га в межах Берегівської міської ради для риборозведення із земель сільськогосподарського призначення.

Позивач (прокурор) вважає, що вказана земельна ділянка надана відповідачеві - 1 (ТзОВ "Автобантранс") з грубим порушенням вимог земельного та водного законодавства, а розпорядження землями за населеними пунктами є виключною компетенцією районних державних адміністрацій. Прокурор стверджує, що відповідач - 2 (Берегівська міська рада) приймаючи рішення № 334 від 01.06.2007 року, перевищив свої повноваження, оскільки передав у користування (оренду) земельну ділянку, що знаходиться за межами населеного пункту м. Берегово. Належних доказів, на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, стосовно надання в користування спірної земельної ділянки ТзОВ "Автобантранс" відповідачем - 2 (Берегівською міською радою) та знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту м. Берегово, до позовної заяви до позовної заяви не долучено.

В обґрунтування звернення до господарського суду Закарпатської області з даною позовною заявою в якості позивача, прокурор вказує на відсутність у державного органа, уповноваженого здійснювати функції контролю за використання та охороною земель - Державної інспекції сільського господарства України - повноважень щодо звернення до суду з даними позовними вимогами, а тому, прокурор згідно ст. 29 ГПК України, подавши цей позов, набув статусу позивача.

За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 1 ГПК України, державні органи мають право звертатися до господарського суду у випадках передбачених законодавчими актами України. Це правило повною мірою стосується і звернень до господарського суду державних органів з питань, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель і стосовно припинення права користування земельною ділянкою.

Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу у позові.

З урахуванням наведеного, господарський суд повинен оцінювати й правильність визначення прокурором позивача стосовно вимог пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач (прокурор) зазначає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами Берегівської міської ради і розпорядження землями за межами населених пунктів є виключною компетенцією районних державних адміністрацій, тому Берегівська міська рада приймаючи спірне рішення та укладення на його виконання договору оренди земельної ділянки від 17.01.2008 року вийшла за межі своїх повноважень.

Між тим, незважаючи на викладені в позові обставини щодо порушення відповідачем - 2 (Берегівською міською радою) прав та інтересів районної державної адміністрації щодо визначеної законодавством компетенції у спірних правовідносинах, зокрема, в частині розпорядження та належності спірних земель, прокурор належних осіб у спірних правовідносинах - як сторін по справі - не вказує.

Водночас, заявив клопотання про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Управління Держземагенства у Берегівському районі.

За клопотанням представників сторін, з урахуванням особливостей розгляду спору, судом, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів для здійснення правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР.

Прокурор, присутній у судових засіданнях, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов, натомість не надав на рекомендацію суду матеріалів, необхідних для правильного та об'єктивного вирішення спору по суті, як і не надав обґрунтувань щодо суб'єктного складу спору, виходячи з суті та предмету заявлених позовних вимог.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують, з мотивів наведених в письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Зокрема, вказують на пропуск позивачем строку позовної давності; стверджують, що спірним рішенням XIII сесії V скликання Берегівської міської ради № 334 від 01.06.2007 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення ТзОВ "Автобантранс" в оренду земельної ділянки площею 20,8723 га в урочищі Чизай для риборозведення із земель сільськогосподарського призначення, на виконання якого Берегівською міською радою та ТзОВ "Автобантранс" було правомірно укладено Договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Державному реєстрі земель.

Наголошують на тому, що відповідно до тексту пункту 1 Договору від 17.01.2008 року спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту м. Берегово, урочища Чизай Закарпатської області, що спростовує доводи позивача щодо знаходження спірної земельної ділянки за межами населеного пункту м. Берегово.

Відповідачі стверджують, що позивачем не доведено порушення норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваного рішення. До заперечень долучено копії витягу з Державного земельного кадастру та висновку Державної експертизи землевпорядної документації від 21.12.2007 року, замовником якої було ТзОВ "Автобантранс". За результатами (висновками) державної експертизи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ "Автобантранс" на території Берегівської міської ради для риборозведення в м. Берегово урочище Чизай у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.

Представник від третьої особи заперечує проти позовних вимог та у судовому засіданні пояснила, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту м. Берегово.

У судовому засіданні 25.05.2015 року, за згодою учасників судового процесу та прокурора, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд оголошував перерву до 29.05.2015 року до 11:30.

Після оголошеної перерви представник позивача позовні вимоги не змінив, від позову не відмовився.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві .

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві. Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

У рішенні Конституційного суду України від 04.04.1999 №3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначено таке. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах і є фактично позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам").

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Тобто законодавцем визначено, що при вирішенні справ даної категорії, судам необхідно з'ясовувати обсяг компетенції, прав та обов'язків саме особи (позивача), чиї права або інтереси порушено оскаржуваним правовим актом індивідуальної дії.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суть та предмет спору, обставини на які заявник покликається у даній справі як на підставу своїх вимог, відсутність Державної інспекції сільського господарства України як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах та необхідності захисту інтересів останнього, розцінюються судом як такі, що належним чином не обґрунтовані, у зв'язку з цим і наведені прокурором доводи щодо пред'явлення позову від власного імені, з огляду на відсутність у інспекції повноважень на звернення до суду, не можуть братись до уваги. Поряд з тим,

Недотримання заявником вимог ст.ст. 1, 2, 21, 29, 54, 57 ГПК України при пред'явленні позовної заяви, як щодо зазначення належних сторін, викладу обставин на яких ґрунтується позовна вимога з долученням до справи належних доказів, дає суду підстави дійти до висновку, що заявником належним чином у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

З огляду на вищенаведене, прокурором, всупереч вимог чинного законодавства, при визначенні порушень інтересів держави, не враховано обставин, які містяться в матеріалах справи, щодо визначення особи позивача, права якого порушені в даному спорі, що є наслідком залишення позову без розгляду.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" (зі змінами та доповненнями), господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до ст. 81 ГПК України.

Керуючись п. п. 1, 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Суддя Бобрик Г. Й.