Ухвала

від 02.06.2015 по справі 918/348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"02" червня 2015 р. Справа № 918/348/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Лазорчик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Фрост"

про стягнення заборгованості в сумі 18 000 грн. 00 коп.

за участі представників:

від позивача: Загребельний В.В., довіреність від 23.03.2015 року;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Лазорчик" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Фрост" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2 від 29.01.2015 року в сумі 53 514 грн. 10 коп. та розірвання договору купівлі-продажу №2 від 29.01.2015 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 10.04.2015 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 28.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.06.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Лазорчик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Фрост" в частині розірвання договору купівлі-продажу №2 від 29.01.2015 року залишено без розгляду.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2015 року не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Вказане клопотання відповідача не підлягає до задоволення, оскільки чергове відкладення розгляду справи призведе до виходу за межі граничного строку розгляду спору передбаченого ГПК України. Крім того, явка сторін не визнавалась обов'язковою, та розгляд даної справи є можливим за наявними в ній матеріалами за відсутності відповідача.

28.04.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній повідомляє, що 08.04.2015 року відповідач погасив заборгованість в розмірі 10 000,00 грн., відтак розмір заборгованості відповідача становить 43 514,10 грн. Вказана заява приймається судом.

12.05.2015 року позивачем через відділ канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідачем сплачено ще 15 514,10 грн. та 10 000,00 грн., відтак розмір заборгованості відповідача у даній справі становить 18 000,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача 6 091,97 грн. інфляційних втрат. Суд ухвалою від 12.05.2015 року прийняв зазначену заяву для розгляду. За результатами розгляду вказаної заяви, суд розцінює останню як заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, та зазначає, що остання підлягає задоволенню в частині зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого розмір основного боргу становить 18 000,00 грн. Відтак в подальшому справа розглядається в межах зменшених позовних вимог. Що стосується вимоги про стягнення інфляційних втрат суд зазначає наступне.

У відповідності до 4 частини статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглядаючи дану заяву позивача судом враховується положення п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" згідно з яким під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Разом з тим, у заяві про уточнення позовних вимог з якою звернувся позивач йдеться саме про заявлення додаткової позовної вимоги - про стягнення інфляційних втрат, яка не заявлялась останнім первісно. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що заяву позивача про уточнення позовних вимог в цій частині слід залишити без розгляду. При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду в загальному порядку з окремим позовом з додержанням встановлених ГПК України приписів.

Крім того, 02.06.2015 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній повідомляє також, що 14.05.2015 року та 27.05.2015 року відповідач повністю погасив заборгованість в розмірі 18 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача 6 091,97 грн. інфляційних втрат та 2 188,46 грн. пені.

Суд не приймає дану заяву до розгляду з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Водночас, у заяві про уточнення позовних вимог позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 091,97 грн. та 2 188,46 грн. пені, які первісно не були заявлені, тобто, позивачем змінено предмет та підставу даного позову шляхом пред'явлення додаткових вимог про стягнення пені та інфляційних втрат, які первісно не були предметом розгляду даного спору.

З огляду на зазначене, заява позивача про уточнення позовних вимог від 02.06.2015 року в частині вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 091,97 грн. та 2 188,46 грн. пені судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України. Решта уточнень, викладених у зазначеній заяві судом приймається.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно рекомендацій наведених у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 17 травня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу, яка була предметом спору у справі №918/348/15 сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями наданими позивачем.

Враховуючи те, що ТОВ "Термо-Фрост" після звернення позивачем до суду з вказаним позовом повністю сплатило суму заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі та вважає за необхідне провадження припинити на підставі вищезазначеної норми ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що звернення з даним позовом виникло з вини відповідача, оскільки останній повністю оплатив суму боргу після порушення провадження у даній справі, що свідчить про визнання ТОВ "Термо-Фрост" заборгованості перед позивачем, витрати по сплаті судового збору на підставі статті 49 ГПК України в сумі 1 827 грн. 00 коп. підлягають стягненню з ТОВ "Термо-Фрост" на користь позивача.

Разом з тим позивач у заяві про уточнення позовних вимог від 02.06.2015 року обгрунтовує понесені судові витрати та просить стягнути з відповідача витрати пов'язані з участю представника в судових засіданнях в розмірі 669,7 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Згідно позиції Пленуму Вищого господарського суду України, наведеною у п. 1 Постанови №7 від 21.02.2013 року до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою .

Враховуючи вищезазначену позицію, та те, що явка учасників судового процесу не визнавалась обов'язковою, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрати пов'язаних з явкою позивача у судові засідання. Крім того з матеріалів доданих до заяви про уточнення позовних вимог від 02.06.2015 року не вбачається що представник позивача здійснював саме доїзд від місця здійснення адвокатсьвої діяльності до приміщення господарського суду та саме на зазначеному в заяві транспортному засобі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №918/348/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Лазорчик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Фрост" про стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №2 від 29.01.2015 року в сумі 18 000 грн. 00 коп. припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо - Фрост" (33009, провулок Робітничий, будинок 5, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36221872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Лазорчик" (33005, місто Рівне, вулиця Павлюченка, будинок 3, код ЄДРПОУ 21088826) 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ.

Ухвала може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені законом.

Суддя Пашкевич І.О.