Рішення

від 03.06.2015 по справі 920/1441/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2015 Справа № 920/1441/14

за позовом: ОСОБА_1, с. Косівщина, Сумський район, Сумська область,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудкомунсервіс", с. В.Сироватка, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 334 741 грн. 00 коп.,

Головуючий суддя Жерьобкіна Є.А.

Суддя Резніченко О.Ю.

Суддя Яковенко В.В.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

Від відповідача - не з'явився;

При секретарі судового засідання Чижик С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 23 640 грн. 00 коп. вартості частини майна, пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у зв'язку з виходом із товариства.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 16.12.2014 року у справі № 920/1441/14 призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса.

20.03.2015року на адресу суду надійшов висновок комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 2006/2007 від 13.03.2015року.

Позивач подав клопотання від 05.05.2015року про збільшення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 334 741 грн. 00 коп. вартості частини майна, пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у зв'язку з виходом з товариства, 121 176 грн. 24 коп. інфляційних збитків, 13 728 грн. 97 коп. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення комплексної судової експертизи.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог б/н від 03.06.2015року, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 334 741 грн. 00 коп. вартості частини майна, пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у зв'язку з виходом з товариства, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на проведення комплексної судової експертизи.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити або збільшити розмір позовних вимог, суд приймає клопотання та заяву позивача до розгляду.

Таким чином предметом спору є стягнення з відповідача 334 741 грн. 00 коп. вартості частини майна, пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у зв'язку з виходом з товариства.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі за їх необґрунтованістю та безпідставністю, висновок комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 2006/2007 від 13.03.2015року щодо визначення ринкової вартості майна товариства вважає таким, що неможливо прийняти до уваги при вирішення спору у справі № 920/1441/14, оскільки це є припущення і воно не має відношення до дійсної (ринкової) вартості майна, яку можливо отримати тільки від продажу нерухомого майна, виходячи з пропозиції та попиту на ринку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумибудкомунсервіс" створене у відповідності з діючим законодавством України, статут товариства затверджений зборами засновників товариства (протокол № 1 від 20.05.2004року), державна реєстрація статуту проведена в Сумській районній державній адміністрації 16.08.2004року.

ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Сумибудкомунсервіс" з часткою 20 % у статутному фонді.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до директора ТОВ "Сумибудкомунсервіс" з заявою від 22.11.2012року, в якій просив виключити його зі складу засновників ТОВ "Сумибудкомунсервіс".

Вказана заява отримана відповідачем 04.12.2012року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

У заяві про вихід з товариства позивач просив виділити належну йому частку (у розмірі 20% статутного фонду) майном.

В подальшому, згідно з протоколом № 9 зборів засновників ТОВ "Сумибудкомунсервіс" від 07.03.2013року, зборами вирішено запропонувати позивачу визначити частки пропорційно статуту, виходячи з балансової вартості майна, або вартості продажу нерухомого майна згідно договорів купівлі-продажу від 15.11.2007року та від 30.11.2007року. Відповідно до письмових пропозицій від 07.05.2013року, від 23.10.2013року, від 05.12.2013року, відповідач пропонував придбати частку позивача виходячи з вартості усього нерухомого майна (усіх активів) ТОВ "Сумибудкомунсервіс" в сумі 145 000 грн. 00 коп.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи сторонами не було досягнуто згоди щодо порядку та способу визначення вартості частини майна пропорційно частці позивача у статутному капіталі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства та положень статуту товариства не сплатив позивачу вартість частки протягом 12 місяців з дня виходу з товариства - до 04.12.2013року. При цьому, виплата учаснику, який вибув, вартості частини майна має бути здійснена виходячи саме зі справедливої ринкової вартості майна товариства на дату виходу, якщо учасник вважає, що балансова вартість такого майна нижче ринкової.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на відсутність у ТОВ "Сумибудкомунсервіс" чистих активів на момент виходу позивача з учасників товариства.

Згідно зі ст.ст. 33, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступні обставини.

В силу положень ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Судом встановлено, що 04.12.2012року позивачем було реалізоване надане йому право на вихід з учасників товариства, шляхом надсилання відповідної заяви відповідачу, яка отримана останнім 04.12.2012року. Дана обставина сторонами визнається.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Наслідком виходу учасника з товариства, згідно з ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, є право учасника, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, на одержання вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, у разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Згідно з наданими позивачем квитанціями № 12 від 27.09.2004року на суму 4100 грн. 00 коп., № 10 від 04.10.2004року на суму 7000 грн. 00 коп., № 24 від 11.10.2004року на суму 8900 грн. 00 коп., а також № 10 від 10.01.2005року на суму 5000 грн. 00 коп., № 11 від 31.01.2005року на суму 3000 грн. 00 коп., останнім внесено до статутного фонду ТОВ "Сумибудкомунсервіс" 28 000 грн. 00 коп.

Копії вказаних квитанцій, що містяться в матеріалах справи є тотожними оглянутим судом у судовому засіданні 16.12.2014року оригіналам, окрім квитанції № 11 від 31.01.2005року на суму 3000 грн. 00 коп., оригіналу якої позивачем не надано.

Згідно з довідкою ТОВ "Сумибудкомунсервіс" в якості вкладу до статутного капіталу ТОВ "Сумибудкомунсервіс" ОСОБА_1 внесено 20 000 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ТОВ "Сумибудкомунсервіс" станом на 16.08.2004року статутний фонд товариства складав 20 500 грн. 00 коп. (100% статутного фонду).

Частка ОСОБА_1 - 20 % у статутному фонді, що становить 4100 грн. 00 коп.

Згідно зі змінами до Статуту ТОВ "Сумибудкомунсервіс" станом на 06.10.2004року (рішення загальних зборів учасників, оформлене протоколом № 2 від 22.09.2004року), статутний фонд товариства складав 100 000 грн. 00 коп. (100% статутного фонду).

Частка ОСОБА_1 - 20 % у статутному фонді, що становить 20 000 грн. 00 коп.

Згідно з додатком до Статуту ТОВ "Сумибудкомунсервіс" станом на 25.05.2007року 100% статутного фонду товариства складає 150 000 грн. 00 коп.

Частка ОСОБА_1 - 20 % у статутному фонді, що становить 30 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, оскільки станом на 2005 рік статутний фонд товариства складав 100 000 грн. 00 коп., а частка ОСОБА_1 в сумі 20 000 грн. 00 коп. (20 % у статутному фонді) була повністю внесена згідно з квитанціями № 12 від 27.09.2004року, № 10 від 04.10.2004року, № 24 від 11.10.2004року, у позивача були відсутні підстави для внесення коштів до статутного фонду ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у 2005 році згідно з квитанціями № 10 від 10.01.2005року на суму 5000 грн. 00 коп., № 11 від 31.01.2005року на суму 3000 грн. 00 коп.

Статутний фонд ТОВ "Сумибудкомунсервіс" було збільшено тільки 25.05.2007року (дата реєстрації змін до статуту) на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сумибудкомунсервіс", оформленого протоколом від 12.04.2007року.

Як вказано вище, оригіналу квитанції № 11 від 31.01.2005року на суму 3000 грн. 00 коп. позивачем не надано, оскільки останній втрачено.

З урахуванням викладених обставин, надані позивачем квитанції № 10 від 10.01.2005року на суму 5000 грн. 00 коп., № 11 від 31.01.2005року на суму 3000 грн. 00 коп. не приймаються судом в якості належних доказів внесення частки до статутного фонду товариства.

Таким чином судом встановлено, що належними та допустимими доказами підтверджується факт внесення позивачем до статутного фонду ТОВ "Сумибудкомунсервіс" в якості внеску 20 000 грн. 00 коп., тобто учасник не повністю вніс свій вклад до статутного капіталу товариства, дійсна вартість частки повинна бути визначена пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Згідно з п. 7.2. Статуту ТОВ "Сумибудкомунсервіс", при виході з товариства учаснику сплачується вартість частини загального майна товариства пропорційно його частці у статутному фонді. Виплати проводяться у місячний термін після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства, і в термін до 12 місяців із дня його виходу.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено, що у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Частиною 1 статті 145 Господарського кодексу України передбачено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Статтею 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Як вказано у п. 3.7 рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 № 04-5/14, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 N 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 N 87).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, станом на 15.01.2013року за відповідачем зареєстровано нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1.

Разом з цим, вказане майно відображено відповідачем у балансі на 1 січня 2013 року, про що в тому числі свідчить оборотно-сальдова відомість за 04.12.12.-01.09.2014року.

Відповідач також підтверджує, що нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1, відображено у балансі станом на 1 січня 2013 року.

З цього приводу слід зазначити наступне.

23 грудня 2004року та 27 травня 2005року ТОВ «Сумибудкомунсервіс» за договорами купівлі-продажу придбало у СОК «Сумське комунально-господарче підприємство» нежитлові приміщення, розташовані в АДРЕСА_1.

В наступному, 15.11.2007року за договором купівлі-продажу, вказані нежитлові приміщення, продані ТОВ «Сумибудкомунсервіс» ОСОБА_4; за договором купівлі-продажу від 30.11.2007року - ОСОБА_5 приміщення продані ОСОБА_6.

Згідно з рішенням апеляційного суду Сумської області від 24.02.2009 року, яке набрало законної сили, укладений 15.11.2007 року договір купівлі продажу нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, визнано недійсним внаслідок його нікчемності. Судом при цьому встановлено, що укладення договору було спрямоване на незаконне заволодіння майном ТОВ «Сумибудкомунсервіс» (а.с. 53-55, том 1).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.11.2012року, яке набрало законної сили, витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6, нежитлові приміщення, що розташовані в АДРЕСА_1, що складаються з адмінбудівлі цегляної під літ. «А», площею 367 кв.м., гаражу цегляного літ. «С-ІІ», площею 505,3 кв.м., гаражу цегляного літ. «Т-ІІ» площею 445,2 кв.м., прохідної цегляної літ. «П», площею 3,5 кв.м, вбиральні цегляної літ. «У», складу цегляного літ. «Б», площею 74,1 кв.м., складу шлакоблочного літ. «К», площею 96.0 кв.м., складу цегляного літ. «Р», площею 47,5 кв.м., складу ПММ бетон літ. «Ш», площею 47,5 кв.м, набуте за договором від 30 листопада 2007 року, шляхом передачі їх у власність ТОВ «Сумибудкомунсервіс». Разом з цим, судом встановлено, що вказані нежитлові приміщення належні ТОВ «Сумибудкомунсервіс» вибули з володіння власника без його волі. Фактично ОСОБА_6 не є юридичним власником приміщень через відсутність реєстрації цих приміщень на його ім'я і не володіє ними, оскільки ТОВ «Сумибудкомунсервіс» здійснює охорону цих приміщень, оплачує комунальні послуги (а.с. 163-165, том 1).

З огляду на викладене, згідно з обставинами встановленими під час розгляду вказаних вище судових справ, законним власником нежитлових приміщень, що розташовані в АДРЕСА_1 є ТОВ «Сумибудкомунсервіс», майно вибуло з володіння власника без його волі, чим пояснюється відображення відповідачем вказаного майна у балансах за 2005, 2006, 2007, 2008, 2011, 2012 роки (а.с. 135-147).

Стосовно права користування земельною ділянкою відповідач зазначає, що 23.03.2007 року між Сумською міською радою та ТОВ "Сумибудкомунсервіс" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,8231 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, строком до 14.06.2011 року. 16.07.2007 року по акту прийому - передачі Сумська міська рада передала, а ТОВ "Сумибудкомунсервіс" прийняв об'єкт оренди. 25.03.2009 року рішенням Сумської міської ради № 2487-МР припинено право користування ТОВ "Сумибудкомунсервіс" земельною ділянкою площею 0,8231 га розташованою у АДРЕСА_1, та дію договору оренди земельної ділянки від 23.03.2007 року зареєстрованого в реєстрі за № 1526. 25.03.2009 року по акту прийому - передачі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" повернув орендований об'єкт оренди - земельну ділянку.

Відповідно до інформації, викладеної у листі Управління Державтоінспекції у Сумській області № 10/4489 від 20.10.2014року, згідно з обліковими даними АІПС "Автомобіль" станом на 04.12.2012року за ТОВ "Сумибудкомунсервіс" транспортні засоби не зареєстровані.

З приводу витребуваних судом у відповідача доказів здійснення переоцінки, дооцінки балансової вартості основних засобів представник відповідача у судовому засіданні 02.12.2014року пояснив, що переоцінка не проводилася.

Позивач наполягав на проведенні судової експертизи з метою визначення дійної (ринкової) вартості майна товариства та визначення вартості належної до виплати позивачеві частки майна ТОВ "Сумибудкомунсервіс", виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та створення сторонам усіх умов для встановлення фактичних обставин, ухвалою господарського суду Сумської області від 16.12.2014року у справі № 920/1441/14 призначено комплексну судову експертизу з метою визначення вартості належної до виплати позивачеві частки майна ТОВ "Сумибудкомунсервіс", виходячи з балансової та дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Відповідно до висновків комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 2006/2007 від 13.03.2015року судовим експертом встановлено: 1) Ринкова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудкомунсервіс" за адресою: АДРЕСА_1 на дату оцінки 04.12.2012року становить 2 680 700 грн.; 2) Згідно даних балансу ТОВ "Сумибудкомунсервіс" станом на 1 січня 2013 року балансова вартість чистих активів товариства має від'ємне значення в сумі 98,1 тис. грн., що унеможливлює визначення вартості частини майна ТОВ "Сумибудкомунсервіс", що підлягає виплаті вибулому учаснику ОСОБА_1 на дату виходу з товариства - 04.12.2012року, пропорційно його внесеній (оплаченій) частині вкладу (частка у статутному фонді становить 20 %, що складає 30 000 грн. 00 коп., фактично оплачена в сумі 20000 грн. 00 коп.); 3) Вартість частки майна ТОВ "Сумибудкомунсервіс", що підлягає виплаті вибулому учаснику на дату виходу з товариства - 04.12.2012року, пропорційно його внесеній (оплаченій) частині вкладу (частка у статутному фонді становить 20 %, що складає 30 000 грн. 00 коп., фактично оплачена в сумі 20000 грн. 00 коп.) з урахуванням вартості чистих активів товариства станом на 04.12.2012року згідно з балансом на 01.01.2013року, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудкомунсервіс" станом на 04.12.2012року становить 334 741 грн.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з врахуванням висновків комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи, суд вважає позовні вимоги щодо виплати позивачу як учаснику, що вибув, частки, виходячи з ринкової вартості майна товариства на дату виходу в сумі 334 741 грн. 00 коп. необґрунтованими.

Заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 334 741 грн. 00 коп. обґрунтована виключно висновком комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 2006/2007 від 13.03.2015року.

В свою чергу, Цивільний кодекс України та Закон України "Про господарські товариства" не регламентують, виходячи з якої вартості майна товариства (ринкової чи балансової) повинна вираховуватися частка, що підлягає виплаті учаснику, що вийшов з товариства, відсилаючи при цьому до установчих документів товариства.

Судом встановлено, що у статуті ТОВ «Сумибудкомунсервіс» не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства, яку має право отримати учасник при виході.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Разом з цим, Верховний Суд України у постанові Пленуму № 13 (яка прийнята пізніше - 24 жовтня 2008 року - та має вищу юридичну силу відносно спірних правовідносин) врегулював питання наступним чином: при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості у установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства і визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При цьому суд враховує, що приписи рекомендацій президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних спорів" від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 застосовуються у частині, що не суперечить наведеній вище постанові Пленуму Верховного Суду України.

Також, з урахуванням ст.8 Цивільного кодексу України слід звернути увагу на ст.149 Цивільного кодексу України, за якою частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Про вартість частини майна, пропорційну частці учасника товариства, йдеться і в ст.148 ЦК, і в ст.149 ЦК, які підлягають виплаті відповідно учаснику чи кредитору. В цих нормах йдеться про одну і ту ж вартість частини майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, при різних її одержувачах.

Подібними є відносини, врегульовані ст.71 Закону України "Про господарські товариства" щодо виходу учасника з повного товариства. Відповідно до ч.3 ст.71 Закону якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу.

При цьому, застосування різних підходів до визначення вартості частини майна товариства, оскільки в даному випадку це питання не врегульовано статутом і законом, буде суперечити загальним принципам господарювання в Україні, зокрема, рівному захисту державою усіх суб'єктів господарювання за ст.6 Господарського кодексу України.

Крім того, здійснення виплати учаснику вартості частини майна за розрахунком ринкової вартості майна на дату виходу поставить інших учасників товариства, які залишаються в товаристві, в нерівне становище з учасником, який вийшов з нього.

Таким чином, враховуючи неврегульованість у статуті ТОВ «Сумибудкомунсервіс» порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства, яку має право отримати учасник при виході, остання повинна відповідати вартості чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу.

В свою чергу суд вважає за необхідне вказати, що згідно п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу.

Тобто, положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" не містить прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їхня вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої - це є правом, а не обов'язком.

Як встановлено судовим експертом, згідно даних балансу ТОВ "Сумибудкомунсервіс" станом на 1 січня 2013 року (найближча звітна дата) балансова вартість чистих активів товариства має від'ємне значення в сумі 98,1 тис. грн.

Відповідно до правової позиції, викладеної п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13, якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу (виключення) учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю у товариства майна, що підлягає виплаті.

На підставі вищевикладеного, дійшовши висновку про неправомірність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 334 741 грн. 00 коп. вартості частини майна, пропорційно частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Сумибудкомунсервіс" у зв'язку із виходом із товариства, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумибудкомунсервіс" станом на 04.12.2012року, встановивши відсутність на момент виходу позивача у товариства чистих активів згідно з балансом на 01.01.2013року, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Виходячи з фактичних справи, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", з державного бюджету позивачу підлягає поверненню сплачена згідно з платіжною квитанцією № 16 від 05.05.2015року сума судового збору в розмірі 2698 грн. 11 коп. у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог відповідно до заяви б/н від 03.06.2015року (вх. № 6361 від 03.06.2015року).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) з державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) судовий збір в сумі 2698 грн. 11 коп., сплачений згідно з платіжною квитанцією № 16 від 05.05.2015року, оригінал якої містяться в матеріалах судової справи.

Повне рішення складено 05.06.2015року.

Головуючий суддя Є.А. Жерьобкіна

Суддя О.Ю. Резніченко

Суддя В.В. Яковенко