Рішення

від 02.06.2015 по справі 922/2924/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р.Справа № 922/2924/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Компаунд", м. Дергачі про стягнення 270154,00 грн. за участю представників:

позивача - Суевова Я.В. за довіреністю № б/н від 03.04.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Компаунд" (відповідач) про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн., пені у розмірі 35154,00 грн. та суми упущеної вигоди у розмірі 154000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що сума попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн. підлягає поверненню, оскільки відповідачем не були виконані зобов'язання щодо поставки позивачу обладнання в строки передбачені договором поставки № 4 від 11.06.2014 р., який був укладений між сторонами.

Ухвалою суду по справі від 18.05.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2015 р. о 12:00.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 26.05.2015 р., через канцелярію господарського суду 26.05.2015 р. за вх. № 21368, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 26.05.2015 р. за вх. № 21350, надав письмові пояснення з додатком, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 26.05.2015 р. була оголошена перерва до 02.06.2015 р. о 12:00.

Представник позивача до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 22282 від 02.06.2015 р.), яка судом була задоволена.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 27.05.2015 р. за вх. № 21697, надав оригінал опису вкладення згідно клопотання, який судом долучений до матеріалів справи.

У позовній заяві позивачем було заявлено клопотання про забезпечення позову згідно якого позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача.

Господарський суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, як в необґрунтованому, оскільки позивачем не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій по відчуженню грошових коштів в межах ціни позову, яки би свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі у майбутньому.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Між сторонами 11.06.2014 р. був укладений договір поставки № 4 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач (постачальник) зобов'язувався поставити та передати у власність замовника (позивача) обладнання, а замовник зобов'язувався прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору було визначено найменування обладнання: дробарка ДПР, бункер-живильник (пристрій примусового завантаження), приймальний пристрій для грануляторів стренговой порізки, стренгова головка з фільтруючим елементом (надалі - товар).

Загальна сума поставки за договором склала 135000,00 грн. (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору було передбачено, що позивач здійснює попередню оплату у розмірі 60% від загальної суми договору.

Згідно з п 3.2. договору строк виконання становить 90 днів після підписання договору з постачальником та попередньої оплати 60%.

17.06.2014 р. позивач здійснив попередню оплату на поточний рахунок відповідача в сумі 81000,00 грн., що складає 60% від загальної суми договору (платіжне доручення № 1355 від 17.06.2014 р.), у зв'язку з чим останнім днем виконання відповідачем своїх зобов'язань було 15.09.2014 р.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а згідно позову позивач вказував, що станом на 20.04.2015 р. умови договору відповідачем не були виконані.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому суд зазначає, що така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10.

Враховуючи вищевикладене господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 5.3. договору було передбачено, що у разі порушення строків поставки товару або строків заміни неякісного товару (п.5.2. договору) відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від оплаченої суми за товар.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Особливості порядку застосування штрафних санкцій передбачено статтею 232 Господарського кодексу України, відповідно до частини 6 якої, нарахування таких санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п.2.9. Постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, враховуючи зазначені положення діючого законодавства та умови договору, судом була перерахована сума пені за період з 16.09.2014 р. по 16.03.2015 р. та встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 12480,66 грн.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми упущеної вигоди у розмірі 154000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно позову позивач вказує, що дохід, який мав бути отриманий ТОВ «Тубний завод», складає 15400,00 грн. У письмових поясненнях (вх. № 21350 від 26.05.2015 р.) позивач вказує, що в процесі виробництва у позивача виникають відходи, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 188 від 25.05.2015 р. ТОВ «Тубний завод» уклал договір на покупку обладнання - гранулятора у ТОВ «ТД «Компаунд» для переробітки відходів виробництва поліетиленових туб та подальшої її реалізації. Реалізацію гранульованих відходів ТОВ «Тубний завод» планувало реалізовувати ТОВ «Уніпласт» у кількості 4000 кг в місяць, про що був складений договір № 01/09 від 01.09.2014 р. Згідно з умовами цього договору, ціна за 1 кг гранульованих відходів складає 5,50 гри (з урахуванням ПДВ).

Проте, суд зазначає, що умовами договору № 01/09 від 01.09.2014 р. не передбачалася купівля-продаж гранульованих відходів у кількості 4000 кг на місяць, а позивачем не було надано до суду доказів можливості купівлі ТОВ «Уніпласт» у позивача відходів у кількості 4000 кг в місяць. Крім того, позивачем не було надано до суду відповідних доказів виконання сторонами умов договору № 01/09 від 01.09.2014 р.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми упущеної вигоди у розмірі 154000,00 грн. є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн. та пені у розмірі 12480,66 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, яка становить 1869,61 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 231, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Компаунд" (62302, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Садова, буд. 135, ідентифікаційний код 38128366, р/р 26005387872900 в ПАТ «Укрсіббанк» МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, буд. 10, ідентифікаційний код 32030717, р/р 26009620583647 в ПАТ «Промінвестбанк» МФО 300012) суму попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн., суму пені у розмірі 12480,66 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1869,61 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя Д.О. Доленчук