Постанова

від 19.08.2015 по справі 922/2924/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2015 р. Справа № 922/2924/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 03.04.2015р.,

відповідача - ОСОБА_2 - догов. від 18.06.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3576 Х/1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 922/2924/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Компаунд", м. Дергачі, Харківська обл.,

про стягнення 270 154,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. (суддя Доленчук Д.О.) відмовлено в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Компаунд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" суму попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн., суму пені у розмірі 12480,66 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1869,61 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідач, ТОВ "Торгівельний дім Компаунд", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача виклав усне клопотання про відкладення розгляду даної справи, яке залишено судовою колегією без задоволення за необґрунтованістю.

Позивач, ТОВ "Тубний завод", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Компаунд" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тубний завод" (позивач, замовник) був укладений договір поставки № 4, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язувався поставити та передати у власність позивача обладнання, а позивач зобов'язувався прийняти обладнання та сплатити його вартість на умовах договору.

Пунктом 2.1. договору визначено загальну суму поставки за даним договором, яка склала 135000,00 грн. Відповідно до п. 2.2. договору позивач здійснює попередню оплату у розмірі 60% від загальної суми договору.

Згідно з п 3.2. договору строк виконання становить 90 днів після підписання договору з постачальником та попередньої оплати 60%.

Матеріали справи свідчать, що 17.06.2014 р. позивач здійснив попередню оплату на поточний рахунок відповідача в сумі 81000,00 грн., що складає 60% від загальної суми договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1355 від 17.06.2014 р., тому, останній день виконання відповідачем своїх зобов'язань - 15.09.2014 р.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а згідно позову позивач вказував, що станом на 20.04.2015 р. умови договору відповідачем не були виконані.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 81000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки та не врахував, що факт поставки обладнання ТОВ "Тубний завод" підтверджується дорученням № 1292 та розпискою позивача.

Такі посилання судова колегія вважає безпідставними, оскільки доручення № 1292 від 27.10.2014р. дійсно було виписано ТОВ "Тубний завод" для отримання товару за договором № 4 від 11.06.2014р., проте, позивач не отримав цей товар, що підтверджується відсутністю акту прийому-передачі, який передбачений п. 2.3. договору та відсутністю видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції.

До відзиву на апеляційну скаргу позивач надав копію журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, згідно з яким доручення № 1292 від 27.10.2014р. анульовано.

Неотримання товару позивачем також підтверджується листами-вимогами до відповідача № 496 від 09.12.2014р., № 78 від 06.03.2015р., доказів відповіді на ці листи-вимоги в матеріалах справи відсутні.

Стосовно розписки від гр. ОСОБА_3, то даний документ також не може свідчити про отримання позивачем товару за спірним договором, оскільки є неналежним доказом, в якому відсутні будь-які юридичні значення (договір, підпис уповноваженої особи від позивача, печатки позивача тощо).

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12480,66 грн., то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.3. договору передбачено, що у разі порушення строків поставки товару або строків заміни неякісного товару (п.5.2. договору) відповідач оплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від оплаченої суми за товар.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачу нарахована пеня за прострочення платежу за період з 16.09.2014 р. по 16.03.2015 р. в розмірі 12480,66 грн., яка нарахована з урахуванням вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача суми упущеної вигоди у розмірі 154000,00 грн. судова колегія зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ці вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, як зазначає позивач, дохід, який мав бути отриманий ТОВ В«Тубний заводВ» , складає 15400,00 грн., в процесі виробництва у позивача виникають відходи, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 188 від 25.05.2015 р. ТОВ В«Тубний заводВ» уклав договір на покупку обладнання - гранулятора у ТОВ В«ТД В«КомпаундВ» для переробітки відходів виробництва поліетиленових туб та подальшої її реалізації. Реалізацію гранульованих відходів ТОВ В«Тубний заводВ» планувало реалізовувати ТОВ В«УніпластВ» у кількості 4000 кг в місяць, про що був складений договір № 01/09 від 01.09.2014 р. Згідно з умовами цього договору, ціна за 1 кг гранульованих відходів складає 5,50 гри (з урахуванням ПДВ).

Проте, як правомірно зазначив суд першої інстанції, умовами договору № 01/09 від 01.09.2014 р. не передбачалася купівля-продаж гранульованих відходів у кількості 4000 кг на місяць, а позивачем не було надано до суду доказів можливості купівлі ТОВ В«УніпластВ» у позивача відходів у кількості 4000 кг в місяць. Крім того, позивачем не було надано до суду відповідних доказів виконання сторонами умов договору № 01/09 від 01.09.2014 р.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 922/2924/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 р. у справі № 922/2924/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20.08.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.