Рішення

від 03.06.2015 по справі 922/1775/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р.Справа № 922/1775/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ до Малого приватного підприємства «Фірма «Елта», м. Луганськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Кожихов А.Ю. (дов. № 93/15 від 23.05.2015 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Мале приватне підприємство «Фірма «Елта» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 015/304007/0153619/1 від 14.08.2014 р. У розмірі 182 929,49 грн., з них: 158 319,19 грн. - заборгованість по кредиту; 14 027,51 грн. - заборгованість по процентам; 7 575,89 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 632,11 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів; 2374,79 грн. - штраф за невиконання п. 6.1. (неподання довідок про обороти в інших банках за 3 кв. 2014 р.) та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором № 015/304007/0153619/1 від 14.08.2014 року в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати встановлених договором платежів, порушення умов п. 6.1. договору; а також в якості правових підстав посилається на положення ст.ст. 192, 526, 530, 555, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 26.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.04.2015 року.

У межах строку передбаченого ст. 69 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.04.2015 року до 19.05.2015 року та з 19.05.2015 року до 03.06.2015 року.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та доказів в обґрунтування своєї позиції по даній справі до матеріалів справи не надав, про розгляд даної господарської справи повідомлений своєчасно та належним чином, зокрема, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", 12.05.2015 року та 22.05.2015 року розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної господарської справи.

Таким чином, суд констатує, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів по даній господарській справі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2015 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи № 922/1775/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.06.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, судом встановлено наступне.

14.08.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та Малим приватним підприємством «Фірма «Елта» (позичальник) був укладений кредитний договір № 0115/304007/0153619/01, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 158 319,19 грн., а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21,00 % річних на рахунок нарахованих доходів кредитора а АТ «Райффайзен Банк Аваль» (п. 2.1. кредитного договору).

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 31.01.2015 р. (п. 1.3. кредитного договору).

В свою чергу, відповідно до п.8.1. та п. 8.1.3. кредитного договору, кредитор, у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод вимагати повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором.

Так, на виконання умов договору позивачем надані відповідачу кредитні кошти в сумі 158319,19 грн. (що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальним ордером за здійсненими операціями з 14.08.2014 року по 14.08.2014 року, та випискою по тілу кредиту за кредитним договором №015/304007/0153619/1 від 14.08.2014 року.

Як стверджує позивач в позовній заяві, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором у позичальника виникла заборгованість перед банком, яка станом на 15.01.2015 р. складає 182 929,49 грн., з яких: 158 319,19 грн. - заборгованість за кредитом; 14 027,51 грн. - заборгованість по процентам; 7 575,89 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 632,11 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів; 2374,79 грн. - штраф за невиконання п. 6.1. (неподання довідок про обороти в інших банках за 3 кв. 2014 року) згідно п. 11.2.3. кредитного договору.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернений позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що коли договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.

Враховуючи вказані обставини суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 015/304007/0153619/1 у розмірі 158 319,19 грн. - заборгованість по кредиту; 14 027,51 грн. - заборгованість по процентам за період з 28.08.14 року по 15.01.2015 року; обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 7 575,89 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 632,11 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів, 2374,79 грн. - штрафу за невиконання п. 6.1. (неподання довідок про обороти в інших банках за 3 кв. 2014 р.) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Також, згідно з п. 6.1. кредитного договору Позичальник - юридична особа зобов'язаний самостійно надавати Кредитору щоквартально, не пізніше 25-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітній фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року - свій бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати.

Також, Позичальник - фізична особа підприємець зобов'язаний самостійно надавати Кредитору не пізніше 25-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу інформацію про рух коштів по всіх поточних рахунках у формі довідки або виписки банку по рахунках, копії експортних контрактів (за наявності), інформацію про заборгованість по кредитах, отримані гарантії, відкриті акредитиви, авальовані векселя та укладені договори факторингу в інших банках та/або фінансових установах.

За невиконання або неналежне виконання позичальником обов'язків передбачених пунктами, в тому числі п. 6.1. договору, позичальник на вимогу кредитора сплачує неустойку в розмірі 0,5% від розміру кредиту, але не менше 500 грн. неустойка сплачується за кожен календарний місяць, в якому відбулося або тривало порушення, за яке сплачується неустойка (п. 11.2.3 кредитного договору).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 346 Господарського кодексу України, кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені та штрафу, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 015/304007/0153619/1 від 14.08.2014 р. в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 7 575,89 грн. за період з 01.09.2014 року по 14.01.2015 року; пені за несвоєчасне погашення процентів в сумі 632,11 грн. за період з 01.09.2014 року по 14.01.2015 року та 2374,79 грн. штрафу за невиконання п. 6.1. (неподання довідок про обороти в інших банках за 3 кв. 2014 р., а саме жовтень-грудень 2014 року), нараховані з дотриманням вимог діючого законодавства та умов кредитного договору, а тому є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3658,59 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549-552, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Малого підприємства «Фірма «Елта» (91057, Луганська область, м. Луганськ, вул. 30 лєт Побєди, 37 кв. 56, код ЄДРПОУ 05246131) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, рахунок №290955437, МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909, отримувач «ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль»), заборгованість за Кредитним договором № 015/304007/0153619/1 від 14.08.2014 р. у розмірі 182 929,49 грн., з них: 158 319,19 грн. - заборгованість по кредиту; 14 027,51 грн. - заборгованість по процентам; 7 575,89 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 632,11 грн. пеня за несвоєчасне погашення процентів; 2374,79 грн. - штраф за невиконання п. 6.1. (неподання довідок про обороти в інших банках за 3 кв. 2014 р.) та 3658,59 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова