Постанова

від 03.06.2015 по справі 910/24635/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа№ 910/24635/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Ольшевський І. О. - представник за довіреністю № 21 від 21.11.2014

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015

у справі № 910/24635/14 (головуючий суддя Полякова К. В., судді Босий В. П., Літвінова М. Є.)

за позовом Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків»

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТДС-С»

про стягнення сплачених за договором коштів у розмірі 123 869,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 44-45, 106-107) заявлено про стягнення з перерахованих на виконання умов укладеного між сторонами договору № 3-27 від 03.10.2012 грошових коштів в сумі 106 036,50 грн., збитків від інфляції в сумі 27 039,31 грн. та 3 % річних в сумі 6 641,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2015, повний текст якого складений та підписаний 10.02.2015, у справі № 910/24635/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено попередню оплату в сумі 97 817,50 грн., 8 219 грн., сплачених на виконання умов договору, 3 % річних в сумі 514,76 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 095,85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення попередньої оплати, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем як замовником здійснено попередню оплату у розмірі 97 817,50 грн. та передплату за виготовлення топогеодезичної карти у розмірі 8 219,00 грн., а роботи, передбачені договором, не виконані, строк дії договору скінчився, у відповідача як підрядника, який порушив строки виконання договірних зобов'язань, наявний обов'язок повернення суми грошових коштів розміром 106 036,50 грн. (97 817,50 грн.+8 219,00 грн.).

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції та 3 % річних, суд першої інстанції, задовольнивши вказані вимоги лише щодо суми передплати за виготовлення топогеодезичної карти, зазначив про те, що, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України, тому суд не вбачає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму попередньої оплати, а саме на 97 817,50 грн.

Щодо суми передплати за виготовлення топогеодезичної карти суд першої інстанції зазначив, що за своєю суттю вказана сума не є попередньою оплатою робіт за спірним договором, а відтак, нарахування на вказану суму 3 % річних та збитків від інфляції не здійснюється

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/24635/14 від 05.02.2015 частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що спірне рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права та при недотриманні норм процесуального права.

Так, позивач зазначав про те, що безпідставно одержаними кошти, що зазначені в позовній заяві неможливо визнати такими, оскільки на час їх сплати відповідачу, вже існував укладений договір № 3-27 від 03.10.2012, а розрахунки в розмірі 106 036,50 грн. були здійснені відповідно до умов останнього.

Вказане, на думку позивача, не виключає можливості покладення на відповідача відповідальності, передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Ухвалою від 28.04.2015 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н. Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І., апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

03.10.2012 позивач як замовник та відповідача як підрядник уклали договір № 3-27 (далі Договір) (а.с. 14-16), за яким позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання надати послуги з розрахунку та креслення проектно-технічної документації на електропостачання об'єкту згідно технічного завдання отримання ТУ в рамках 140-150 кВт потужності, погодження проекту на електропостачання у контролюючих організаціях, у тому числі з ПАТ «Київенерго» та на свій ризик виконати роботи з прокладання кабелю та переобладнання блоку обліку у відповідності до проекту, кошторисної документації та вимог контролюючих органів.

Отже, за умовами Договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу послуги з розрахунку та креслення проектно-технічної документації (проект на електропостачання), погодження проекту на електропостачання у контролюючих організаціях, після чого - виконати роботи з прокладання кабелю та переобладнання блоку обліку відповідно до виконаного та погодженого ним проекту.

Відповідно до п. 5.7 Договору Договір набуває чинності з моменту його укладення. Строк дії Договору становить три місяці, а у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань - до моменту їх повного виконання.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна договору складає 154 902 грн. без ПДВ. Ціна Договору сформована із вартості послуг - 56 456 грн., робіт - 57 713 грн. та матеріалів - 40 733 грн.

Розділом 2 Договору сторони встановили строки надання послуг та виконання робіт:

- строк надання послуг складає 60 робочих днів, починаючи з моменту виконання позивачем п.п. 3.2 та 4.6 Договору (п. 2.1);

- строк виконання робіт з прокладання кабелю складає 15 робочих днів, починаючи з моменту виготовлення позивачем проектно-технічної документації на електропостачання об'єкту відповідної потужності, строк виконання робіт з переобладнання блоку складає 15 робочих днів після прокладання кабелю (п. 2.2).

Відповідно до п. 3.2 Договору позивач перераховує відповідачу (в тексті Договору сторони помилково зазначили - постачальнику - примітка суду) попередню оплату у розмірі 100% від вартості матеріалів (додаток № 1) та 50 % від загальної вартості робіт та послуг (додаток № 1), що складає 97 817,50 грн. протягом п'яти робочих днів після підписання договору.

Згідно з п. 4.6 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання забезпечити доступ до адміністративного приміщення та надати усю належну документацію для початку виконання робіт, а саме: топогеодезичну карту викопіровки місцевості.

Отже, за умовами Договору строк надання послуг мав розпочатися після виконання позивачем двох обов'язків, а саме, перерахування попередньої оплати та надання топогеодезичної карти викопіровки місцевості.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов п. 3.2 Договору позивач платіжним дорученням № 3046 від 12.10.2012 (а.с. 25) перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 97 817,50 грн.

Водночас, як слідує з письмових пояснень позивача, послуги з виготовлення топогеодезичної карти викопіровки місцевості мав надати відповідач, за що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 8 219 грн.

Отже, фактично, позивачем були виконані всі визначені Договором умови, за яких строк розпочався строк надання послуг.

Втім матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем прийнятих на себе за Договором обов'язків щодо дання послуг та, відповідно, виконання робіт, що свідчить про порушення ним умов Договору.

Водночас, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 207 ЦК України:

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

- правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

- правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку № СФ-20121022 від 22.10.2012 платіжним дорученням № 3121 від 23.10.2012 (а.с.26) перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 8 219 грн. з призначенням платежу: Передоплата за виготовлення топогеодезичної карти.

Тобто, фактично, сторонами у спрощений спосіб укладений договір (далі Договір 1), за умовами якого позивач здійснив на користь відповідача передоплату, а відповідач мав виконати роботи з виготовлення топогеодезичної карти, і вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Отже сторони уклали два договори підряду Договір, в якості передоплати за яким позивач перерахував відповідачу 97 817,50 грн., і Договір 1, в якості передоплати за яким позивач перерахував відповідачу 8 219 грн.

Таким чином за двома договорами позивач перерахував відповідачу 106 036,50 (97 817,50+8 219) грн. передоплати.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких за своєю правовою природою відносяться спірні Договори, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 ст. 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За правилами ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання (ч.1); У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч.3).

За правилами ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (ч. 2); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4).

Отже, відповідно до приписів ЦК України позивач як замовник, враховуючи порушення відповідачем умов Договору, серед іншого, має право, відмовитись від Договору та вимагати відшкодування збитків.

20.08.2014 позивач звернувся до відповідач з претензією № 1.6/1286 від 19.08.2014 (а.с. 19-22), в якій, з посиланням невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором, просив погасити заборгованість в сумі 106 036,50 грн. (вказана сума складається з передоплати за Договором в сумі 97 817,50 грн. та передоплати за Договором 1 в сумі 8 219 грн. - примітка суду ) в семиденний термін з моменту отримання претензії. На доказ направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії описів вкладення та фіскального чеку № 4570 від 20.08.2014 (а.с. 23-24).

Відповідач на вказану претензію не відповів, грошові кошти позивачу не перерахував.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати за Договором та Договором 1 в сумі 106 036,50 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 27 039,31 грн. та 3 % річних в сумі 6 641,08 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частково задовольняючи вимоги позивача в цій частині щодо 8 219, суд першої інстанції не врахував, що вказана сума за своєю правовою природою також є передоплатою за Договором 1, а тому на неї не нараховуються інфляційні та річні, встановлені ст. 625 ЦК України.

В постанові Верховного суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14 зазначено, що за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. В п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» також зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 27 039,31 грн. та 3 % річних в сумі 6 641,08 грн. задоволенню не підлягають в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/24635/14 підлягає зміні, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню попередня оплата в сумі 106 036,50 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подачу апеляційної скарги - на відповідача.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/24635/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/24635/14 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 у справі № 910/24635/14 в редакції:

« Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС-С» (04123, місто Київ, вулиця Бестужева, 36, оф. 9; ідентифікаційний код 22957276) на користь Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (01601, місто Київ, вулиця Воровського, 22; ідентифікаційний код 20062351) попередню оплату в сумі 106 036 (сто шість тисяч тридцять шість) грн. 50 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 120 (дві тисячі сто двадцять) грн. 73 коп.»

4. Доповнити резолютивну частину пунктом такого змісту:

«В решті позову відмовити.»

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/24635/14.

Повний текст постанови складено: 08.06.2015

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій