Постанова

від 02.06.2015 по справі 910/26332/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2015 р. Справа№ 910/26332/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р.

у справі № 910/26332/14 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар"

до Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний банк України

про зобов'язання перерахувати грошові кошти згідно з платіжними дорученнями

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ" (далі - відповідач) про зобов'язання виконати умови договору № 01-Т-02600/105 банківського рахунку від 17.06.2011р., а саме:

- виконати платіжні доручення, здійснивши переказ грошових коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Міжнародний виставковий центр" за платіжними дорученнями №185 від 12.09.2014р. в сумі 500 000 грн., №187 від 19.09.2014р. на суму 1 979,60 грн.; на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" за платіжними дорученнями №186 від 16.09.2014р. на суму 2 000 грн. та №194 від 12.11.2014р. на суму 500 000 грн. (з врахуванням уточнень, а.с. 85).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014р. у справі № 910/26332/14 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Національний банк України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26332/14 позов задоволено. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ" перерахувати грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Міжнародний виставковий центр" за платіжними дорученнями №185 від 12.09.2014р. в сумі 500 000 грн., №187 від 19.09.2014р. на суму 1 979,60 грн. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ" перерахувати грошові кошти з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" за платіжними дорученнями №186 від 16.09.2014р. на суму 2 000 грн. та №194 від 12.11.2014р. на суму 500 000 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1 218 грн.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на встановлені ним обставини, положення ЦК та ГК України дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26332/14 скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права. Так, скаржник зазначає, що позивачем надано копії платіжних доручень, які не підписані уповноваженими особами банку, тому не можуть бути належними доказами. Крім того, за твердженням скаржника, позивачем не доведено, що банком були порушені умови договору та судом не досліджено умови п. 7.1 договору банківського рахунку, за умовами якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов договору, якщо це сталось внаслідок, зокрема, дій Уряду або Національного банку України, які забороняють або обмежують проведення операцій по рахункам. Відповідач вказує на ту обставину, що Національним банком України на підставі ст. 75 Закону України ,,Про банки та банківську діяльність" були запроваджені обмеження у діяльності банку, що унеможливило виконання ним свої зобов'язань, а твердження НБУ надані у відповідних поясненнях є хибними та не відповідають дійсності. Також відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в відмові в задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи Міністерства фінансів України.

В письмових поясненнях, наданих суду, відповідач також повідомив, що на підставі постанови Правління НБУ від 24.02.2015р. № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015р. № 39 ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,АКБ ,,Київ", згідно з яким з 25.02.2015р. в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, та відповідно до положень ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р. у справі № 910/26332/14 (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Самсін Р.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30.03.2015р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 30.03.2015р. № 09-52/346/15 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням головуючого судді Мартюк А.І. на лікарняному та в результаті повторного автоматичного розподілу сформовано колегію у складі головуючого судді Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у справі № 910/26332/14 апеляційну скаргу ПАТ ,,АКБ ,,Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Сухового В.Г., судді Жук Г.А., Мальченко А.О. та призначено розгляд скарги на 21.04.2015р.

Ухвалою суду від 21.04.2015р. розгляд апеляційної скарги у справі № 910/26332/14 відкладено на 02.06.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 02.06.2015р. представники позивача та третьої особи заперечили проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду скарги повідомлений своєчасно та належним чином ухвалою суду від 21.04.2015р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116124404941.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заяв про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, у зв'язку з цим колегія суддів, враховуючи його належне повідомлення про час та місце розгляду скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

17.06.2011р. між Публічним акціонерним товариством ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ" (далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Експостар" (далі - клієнт, позивач) було укладено договір №01-Т-02600/105 банківського рахунку юридичної особи, за змістом п.1.1 якого для зберігання грошових коштів (в національній валюті України, в іноземній валюті) та здійснення всіх видів операцій у відповідності з чинним законодавством України, банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній та/або іноземних валютах: №2600.8.151424.001/980.

За умовами п.1.2 договору обслуговування рахунків клієнта здійснюється шляхом касового обслуговування - приймання та видачі готівкових грошових коштів на підставі касових документів та розрахункового обслуговування - зарахування на рахунок та списання з рахунку грошових коштів на підставі платіжних інструментів, а також заяви про купівлю/продаж/конвертацію іноземної валюти.

З п.2.1 договору вбачається, що банк взяв на себе зобов'язання здійснювати обслуговування рахунку клієнта в операційний час, списувати грошові кошти з рахунку на підставі розрахункового документа, оформленого згідно з чинним законодавством України, наданого клієнтом до банку на паперовому носії, який залишається на зберіганні в банку.

Розрахункові документи клієнта, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного дня, виконуються банком не пізніше наступного операційного дня (п.2.1.10).

За змістом п.3.1.1 договору банк має право відмовити у здійсненні розрахункової операції при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом чинного законодавства щодо оформлення розрахункового документа, строків його подання банку.

Відповідно до п. 2.1.7 договору банк взяв на себе зобов'язання виконувати надані клієнтом розрахункові документи (за винятком розрахункових чеків в національній валюті) оформлені згідно з чинним законодавством України та надані клієнтом за допомогою системи дистанційного обслуговування (електронна система ,,Клієнт-Банк"), якщо клієнт уклав з банком окрему угоду на використання цієї електронної системи.

17.06.2011р. сторони уклали договір № 02-Т-02600/39 щодо порядку проведення розрахунків в електронній системі ,,Клієнт-Банк" за змістом п.1.1 якого банк взяв на себе зобов'язання щодо виконання і забезпечення умов розрахункового обслуговування за допомогою програмно - технічного комплексу електронних платежів ,,Клієнт-Банк" поточних рахунків клієнта, відкритих згідно з договором банківського рахунку № 01-Т-02600/105 від 17.06.2011р.

У відповідності з п. 4.2 договору № 02-Т-02600/39 документи, виготовлені з використанням ЕЦП, розглядаються як такі, що мають юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами, які складені (оформлені) уповноваженими посадовими особами та засвідчені печатками банку та клієнта.

Як зазначає позивач, ним було подано до банку через систему ,,Клієнт-Банк" наступні платіжні доручення:

- № 185 від 12.09.2014р. на суму 500 000 грн., отримувач коштів - ТОВ ,,Міжнародний виставковий центр";

- № 186 від 16.09.2014р. на суму 2 000,00 грн., отримувач коштів - ТОВ ,,Експостар";

- № 187 від 19.09.2014р. на суму 1 979,60 грн., отримувач коштів - ТОВ ,,Міжнародний виставковий центр";

- № 194 від 12.11.2014р. на суму 500 000,00 грн., отримувач коштів - ТОВ ,,Експостар".

Перерахування коштів за вказаними платіжними дорученнями здійснено не було.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 23.10.2014р. № 10, в якому висловлено прохання надати пояснення з приводу невиконання ряду платіжних доручень, зокрема й тих, що є предметом позову, відповіді на який матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає про те, що відповідно до ст. 8 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Однак відповідачем не виконано платіжні доручення, грошові кошти не перераховані, що є порушенням з боку відповідача умов договору №01-Т-02600/105 від 17.06.2011р. в частині належного виконання платіжних доручень клієнта.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача, зазначаючи про те, що всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами правочину щодо строків виконання платіжних доручень клієнта, банком, у визначені терміни перерахування грошових коштів виконано не було, при цьому, жодних належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів мотивованого повернення без виконання платіжних доручень матеріали справи не містять.

Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч. 5 ст. 341 ГК України установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Положеннями ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Пунктом 1.37 ст.1 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що розрахунково - касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Приписами ч. 1 ст. 1071 ЦК України унормовано, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України ,,Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" закріплено обов'язок банку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу (ст.22 Закону).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до установи банку подавались до виконання платіжні доручення №185 від 12.09.2014р. на суму 500 000 грн., №187 від 19.09.2014р. на суму 1 979,60 грн., №186 від 16.09.2014р. на суму 2 000 грн. та №194 від 12.11.2014р. на суму 500 000 грн.

Зазначені платіжні доручення були зареєстровані банком в день їх подання, про що свідчить підпис представника та штамп банку на зазначених платіжних дорученнях, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи містять повідомлення банку № 08.1.2/642 від 16.09.2014р, № 08.1.2/674 від 18.09.2014р., № 08.1.2/753 від 24.09.2014р., адресовані позивачу, в яких зазначено про неможливість виконання платіжних доручень № 185, № 186, № 187 через недостатність грошових коштів на кореспондентському рахунку.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на момент звернення до банку з переліченими вище платіжними дорученнями, на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для їх перерахування визначеному клієнтом отримувачу, підтвердженням чому є довідка банку №08.12/2985 від 16.12.2014р. Відповідно до вказаної довідки, станом на 12.12.2014р. залишок коштів на рахунку позивача становив 1 097 118,40 грн.

Згідно з приписами ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Всупереч приписам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору платіжні доручення позивача №185 від 12.09.2014р. на суму 500 000 грн., №187 від 19.09.2014р. на суму 1 979,60 грн., №186 від 16.09.2014р. на суму 2 000 грн. та №194 від 12.11.2014р. на суму 500 000 грн. відповідачем не виконані, що свідчить про порушення останнім умов договору № 01-Т-02600/105 банківського рахунку від 17.06.2011р.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що судом першої інстанції не досліджено умови п. 7.1 договору банківського рахунку, за умовами якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов договору, якщо це сталось внаслідок, зокрема, дій Уряду або Національного банку України, які забороняють або обмежують проведення операцій по рахункам, та те, що Національним банком України на підставі ст. 75 Закону України ,,Про банки та банківську діяльність" були запроваджені обмеження у діяльності банку, що унеможливило виконання ним свої зобов'язань, а твердження НБУ надані у відповідних поясненнях є хибними та не відповідають дійсності.

Зазначені доводи колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані з огляду на таке.

У відповідності до п. 7.1 договору банківського рахунку № 01-Т-02600/105 від 17.06.2011р. сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь - якого з положень цього договору, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю не виконуючої сторони. Такі причини включають, зокрема, дії Уряду або Національного банку України, які забороняють або будь - яким способом обмежують проведення операцій по відповідних рахунках.

У відповідності до ч.1 ст.75 Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" Національний банк України уповноважений на прийняття рішень про віднесення банку до категорії проблемних у разі наявності відповідних підстав.

Водночас, як вбачається з письмових пояснень третьої особи - Національного банку України від 14.01.2015р., інформація ПАТ ,,АКБ ,,Київ" про те, що на теперішній час тимчасово відсутня можливість виконати платіжні доручення, що є предметом розгляду у справі, у зв'язку з запровадженням НБУ обмежень у діяльності відповідача не відповідає дійсності, на сьогоднішній день НБУ не встановлював обмежень в діяльності відповідача, які б унеможливлювали виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем згідно з договором банківського рахунку від 17.06.2011р. № 01-Т-02600/105.

Посилання відповідача на те, що твердження НБУ надані у відповідних поясненнях є хибними та не відповідають дійсності, є необґрунтованими з огляду на таке.

За приписами ч. 1 ст. 66 Закону України ,,Про банки і банківську діяльність" державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України, зокрема, у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Вищевказані письмові пояснення надані уповноваженою особою НБУ, повноваження якої підтверджуються довіреністю, наявною в матеріалах справи, та зазначені пояснення не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, відповідач посилається на ту обставину, що на підставі постанови Правління НБУ від 24.02.2015р. № 128 виконавчою дирекцією Фону гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.02.2015р. № 39 ,,Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,АКБ ,,Київ", згідно з яким з 25.02.2015р. в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, та відповідно до положень ст. 36 Закону України ,,Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак, у даному випадку такі посилання скаржника як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог не можуть бути прийняті до уваги з огляду на ту обставину, що тимчасову адміністрацію в ПАТ ,,АКБ ,,Київ" було запроваджено з 25.02.2015р., тоді як рішення суду у даній справі винесено 14.01.2015р., тобто до запровадження тимчасової адміністрації, та на час винесення рішення даних обставин, які б обмежували здійснення операцій за договором банківського рахунку не існувало.

Крім того, колегія суддів враховує, що завданням апеляційного господарського суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду. Запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ,,АКБ ,,Київ" після прийняття оскаржуваного рішення суду не є підставою, що зазначені в ст. 104 ГПК України для його скасування або зміни.

Щодо посилань відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в відмові в задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи Міністерства фінансів України колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Даний спір, на думку колегії суддів, не є справою щодо майна ПАТ ,,АКБ ,,Київ", оскільки виник у зв'язку з виконанням договору №01-Т-02600/105 банківського рахунку юридичної особи від 17.06.2011р., а тому прийняте у даній справі рішення не зачіпає прав та обов'язків Міністерства фінансів України щодо здійснення управління корпоративними правами держави.

Посилання відповідача на те, що позивачем надано копії платіжних доручень, які не підписані уповноваженими особами банку, тому не можуть бути належними доказами спростовується умовами договору № 02-Т-02600/39 від 17.06.2011р. щодо порядку проведення розрахунків в електронній системі ,,Клієнт-Банк", за змістом п. 4.2 якого документи, виготовлені з використанням ЕЦП, розглядаються як такі, що мають юридичну силу нарівні з паперовими розрахунковими документами, які складені (оформлені) уповноваженими посадовими особами та засвідчені печатками банку та клієнта.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються з підстав наведених вище, оскільки є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України, відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26332/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2015р. у справі № 910/26332/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Акціонерний комерційний банк ,,Київ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук