Постанова

від 03.06.2015 по справі 908/5676/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 908/5676/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

ТОВ "Ми" - не з'явився

ТОВ "Крок Г.Т." - Хамзіна Т.Р. за довіреністю № 14 від 15.05.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Ми" (вх.№ 1860 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від24.02.2015 р. у справі № 908/5676/14

за позовом ТОВ "Ми", м. Запоріжжя

до ТОВ "Крок Г.Т.", м. Запоріжжя

про стягнення 166560,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 003500 від 01.01.2011 р., 326180,00 грн. штрафу.

та за зустрічним позовом ТОВ "Крок Г.Т.", м. Запоріжжя

до ТОВ "Ми", м. Запоріжжя

про зобов'язання прийняти з орендного користування за актом прийому-передачі приміщення енерговставки у м. Запоріжжя

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 р. ТОВ "Ми" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ "Крок Г.Т." 166560,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором № 003500 від 01.01.2011 р., 326180 грн. штрафу.

В обґрунтування вимог ТОВ "Ми" вказує, що 01.01.2011 р. з ТОВ «Крок Г.Т.» укладений договір №003500 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого останньому передано у строкове платне володіння та користування частину нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення загальною площею 140,9 кв.м., що розташоване в енерговставці з підвалом літ. Г. інв.. № 1000098, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7. Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір діє з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. 01 січня 2011 р. товариство «Ми» за актом приймання-передачі нежитлового приміщення передало товариству «Крок Г.Т.» приміщення. У порушення умов договору товариство «Крок Г.Т.» сплатило товариству «Ми» за увесь час користування приміщенням протягом 2011 р. лише 6940 грн., сума недоплати орендної плати за 2011 рік становить 76340 грн. Крім цього, у порушення умов п. 2.3 договору після спливу 31.12.2011 р. строку дії договору товариство «Крок Г.Т.» не передало товариству «Ми» по акту приймання-передачі орендоване приміщення, а продовжує його використовувати у власній господарській діяльності і до теперішнього часу, чим порушує умови договору. Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.02.2014 р. по справі № 908/206/14 встановлено факти невиконання ТОВ «Крок Г.Т.» умов договору № 003500 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011 р. щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендних платежів за користування майном за період дії договору оренди (з лютого 2011 р. по грудень 2012 р.) та стягнуто з ТОВ «Крок Г.Т.» заборгованість у розмірі 159620,00 грн. Пунктом 3.2 договору оренди №003500 передбачено, що у випадку прострочення орендарем орендного платежу після встановленого строку орендодавець стягує штраф у розмірі 100% орендної плати. За порушення умов п. 3.2 договору ТОВ «Крок Г.Т.» повинно сплатити штраф в сумі 159620 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за користування приміщенням за 11 місяців 2011 р. та за 2012 рік. В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 02.04.2014 р. по справі № 908/206/14, якою залишено без змін рішення від 27.02.2014 р. по вказаній справі, встановлено, оскільки відповідного акту приймання-передачі майна з оренди суду не надано, приймаючи відсутність заперечень з боку орендодавця про продовження дії договору оренди, то договір № 003500 від 01.01.2011 р. в силу ст. 764 ЦК України продовжено на строк, який раніше був встановлений договором, тобто на 1 рік. Позивач за первісним позовом зазначає, що ТОВ «Крок Г.Т.» продовжує користуватися приміщенням і на теперішній час, проти чого ТОВ «Ми» не заперечує, але при цьому не сплачує жодний із платежів, що передбачені договором, та значно погіршило стан цього нерухомого майна. Пунктом 3.5 договору № 003500 встановлено, що орендна плата та інші платежі, що обумовлені у договорі, нараховуються орендодавцем та повинні бути сплачені орендарем за увесь період дії договору до моменту фактичної передачі орендованого приміщення орендодавцю. Позивач за первісним позовом вважає, що ТОВ «Крок Г.Т.» безоплатно користується приміщенням з 01.01.2013 р. по теперішній час (грудень 2014 р.), тому зобов'язане сплатити орендну плату за користування приміщенням за 2013 рік в розмірі 83280 грн. та за 2014 рік в розмірі 83280 грн. (разом 166560 грн.) та штраф у відповідності до п. 3.2 договору в розмірі 166560 грн. за несвоєчасну сплату орендних платежів за 2013 - 2014 р.р. Також, позивач за первісним позовом зазначає, що протягом січня - лютого 2015 р. ТОВ «Крок Г.Т.» продовжувало порушувати умови договору оренди № 003500 в частині сплати орендних платежів, тому зобов'язано сплатити за користування приміщенням у січні та лютому 2015 р. 13880 грн. орендної плати та 13880 грн. штрафу відповідно до п. 3.2 договору. З посиланням на ст.. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 759, 762, 764, 795 ЦК України, ст.. 286 ГК України позивач за первісним позовом просить стягнути з товариства «Крок Г.Т.» 340060 грн. штрафу, 180440 грн. заборгованості орендної плати.

ТОВ «Крок Г.Т.» до початку розгляду господарським судом Запорізької області справи по суті звернулося з зустрічним позовом до ТОВ «Ми» з вимогами про зобов'язання прийняти з орендного користування за актом прийому-передачі приміщення енерговставки у м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7.

ТОВ «Крок Г.Т.» в обґрунтування вимог вказує, що з метою експлуатації обладнання (трансформаторної підстанції КТП № 2 та КТП№ 3) сторонами укладено договір оренди № 003500 від 01.01.2011 р. Враховуючи певні труднощі та непорозуміння з орендодавцем, що виникли під час оренди, аварійність об'єкта оренди, з метою забезпечення нормального функціонування підприємства ТОВ «Крок Г.Т.» прийнято рішення про демонтаж зазначеного обладнання із частини орендованого приміщення в будівлі енерговставки та розміщення його на власній території, про що на підприємстві видано наказ № 19/1 від 21.01.2011 р. Про зазначені обставини орендодавця повідомлено листом від 26.01.2011 р., а також про розірвання договору оренди з 01.03.2011 р. відповідно до п. 8.4 цього договору та попереджено про подальше звільнення приміщення не менш ніж за місяць відповідно до п. 4.13 договору. Листом від 16.02.2011 р. орендодавець повідомлявся про необхідність підписання акту прийому-передачі приміщення після його звільнення. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що неодноразово (листами від 02.03.2011 р., 16.03.2011 р., 25.12.2012 р., 15.01.2013р.) звертався до товариства «Ми» з проханням оформити акт приймання-передачі орендованого майна. Незважаючи на фактичне отримання орендованого майна, безперешкодне володіння та користування цим майно, товариство «Ми» ухиляється від виконання свого обов'язку щодо підписання акту приймання-передачі орендованого майна. Позивач за зустрічним позовом з посиланням на ст.ст. 545, 795 ЦК України просить зобов'язати ТОВ «Ми» прийняти з оренди частину нежитлового приміщення площею 140,9 кв.м., розташовану в приміщенні енерговставки по вул. Новобудов, 7 у м. Запоріжжя шляхом підписання акту прийому-передачі з датою підписання 31.12.2012 р.

Ухвалою суду від 28.01.2015 р. прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ТОВ «Крок Г.Т.» до ТОВ «Ми» про зобов'язання прийняти з орендного користування за актом прийому-передачі приміщення енерговставки у м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 р. (суддя Попова І.А.) в задоволенні позовних вимог ТОВ "Ми" відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Крок Г.Т." задоволено. Зобов'язано ТОВ "Ми" прийняти з оренди частину нежитлового приміщення площею 140, 9 кв.м., розташовану в приміщенні енергоставки у м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7 за актом приймання-передачі від ТОВ "Крок Г.Т."

ТОВ "Ми" з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Крок Г.Т." на користь ТОВ "Ми" 520500. грн. Зустрічні позовні вимоги залишити без задоволення. Судові витрати покласти на ТОВ "Крок Г.Т.".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТОВ «Крок Г.Т.» на теперішній час продовжує користуватись майном, орендованим за договором № 003500, тому ТОВ "Ми" було правомірно нараховано орендну плату за спірний період. Крім того, зазначає, що факт користування ТОВ «Крок Г.Т.» майном, орендованим за договором № 003500, підтверджується рішеннями судів по справі № 908/206/14. Також, апелянт посилаючись на ч. 2 ст. 786 ЦК України зазначає, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.05.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 р. виправлено описку в ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та зазначено замість дати слухання справи 06.05.2015 р. вірну, а саме 13.05.2015 р.

ТОВ «Крок Г.Т» 07.05.2015 р. надав за вх. № 7258 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги ТОВ "Ми" заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 03.06.2015 р.

ТОВ «Крок Г.Т» надано додаткові пояснення в обґрунтування своїх заперечень.

В судове засідання, призначене на 03.06.2015 р. представник ТОВ "Ми" не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення ТОВ "Ми" про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Ми" за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Ми" не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ми» (орендодавець) та ТОВ «Крок Г.Т.» (орендар) укладено договір № 003500 оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення для виробництва площею 140,9 кв. м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7.

Пунктами 2.2, 2.3 договору передбачено, що приміщення вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. У разі припинення договору, у тому числі достроково, орендар зобов'язаний передати орендоване приміщення у день припинення договору.

Відповідно до п.п.3.1., 3.2. договору орендна плата за перший місяць оренди становить 6940,00 грн. Щомісячний розмір орендної плати кожен наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, встановлений Міністерством статистики України. Індексація розміру орендної плати здійснюється Орендодавцем з наростаючим підсумком. Орендна плата та інші платежі обумовлені договором повинні перераховуватися орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставлених рахунків, щомісячно до 10 числа поточного (розрахункового) місяця. Якщо рахунки не виставлені до 10 числа, то орендар зобов'язаний сплатити суму оренди вказану в рахунку попереднього місяця. При отриманні рахунку орендар доплачує різницю на протязі 10 днів. У випадку прострочення орендарем орендного платежу після встановленого строку, орендодавець стягує штраф в розмірі 100 відсотків від орендної плати.

Умовами п. 3.3. договору передбачено, що розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а п.4.6.договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Орендна плата та інші платежі, обумовлені в договорі, нараховуються орендодавцем та повинні сплачуватися орендарем за весь період дії договору до моменту фактичної передачі орендованого приміщення орендодавцю, про що зазначено у п. 3.5. договору.

Пунктом 4.7. договору сторони домовилися, що в разі прострочення орендарем орендного платежу більш ніж на 3 дні після встановленого строку, допуск співробітників орендаря в орендоване приміщення припиняється. Орендодавцю за актом здачі-приймання передається орендоване приміщення та майно. Допуск на територію підприємства припиняється. Орендар зобов'язується повідомляти про майбутнє звільнення приміщення не менш ніж за один місяць (п. 4.13).

Пунктом 8.1 договору визначено, що договір діє з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Договір може бути розірваний за письмовою вимогою однією із сторін. При цьому, друга сторона повинна бути попереджена не менш ніж за один місяць, або за домовленістю (п. 8.4).

Факт передання майна в оренду підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2011 року.

Як свідчать матеріали справи, господарським судом Запорізької області розглядалася справа № 908/206/14 за позовом ТОВ «Ми» про стягнення з ТОВ «Крок Г.Т.» орендної плати за договором № 003500. Рішенням від 27.02.2014 р. по вказаній справі позовні вимоги задоволено та стягнуто з товариства «Крок Г.Т.» 159620,00 грн. орендної плати за період з лютого 2011 р. по грудень 2012 р. в зв'язку з порушенням орендарем зобов'язань по сплаті орендних платежів у вказаний період.

Вимоги про стягнення штрафу в розмірі 159620,00 грн. за несвоєчасне виконання зобов'язань товариством «Крок Г.Т.» за період з лютого 2011 р. по грудень 2012 р. позивач за первісним позовом обґрунтовував умовами п. 3.2 договору № 003500, яким передбачено, що в разі прострочення орендарем орендного платежу після встановленого строку орендодавцем стягується штраф в розмірі 100% від орендної плати.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Статтею 258 ЦК України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Враховуючи, що відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафу у даних спірних відносинах скінчився, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До вимог про стягнення штрафу в розмірі 152620,00 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за період з лютого 2011 р. по грудень 2012 р. суд першої інстанції було правомірно застосовано позовну давність, про яку заявлено ТОВ «Крок Г.Т.», та відмовлено у задоволенні вимог в цій частині.

Також, предметом вимог у даній справі за первісним позовом є орендна плата за 2013 р. в розмірі 83280,00 грн., орендна плата за 2014 р. у розмірі 83280 грн., орендна плата за січень - лютий 2015 р. в розмірі 13880,00 грн., усього 180440,00 грн., та штраф в розмірі 180440 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати за вказані періоди.

Товариство «Ми» в обґрунтування вимог вказує, що товариство «Крок Г.Т.» до теперішнього часу не передало йому по акту приймання-передачі приміщення, продовжує ним користуватися , при цьому значно погіршило стан нерухомого майна.

Товариство «Крок Г.Т.» наполягає, як в суді першої так і у суді апеляційної інстанції, що наприкінці 2012 року сповістило орендодавця про припинення договору оренди та вимагало прийняти приміщення. Такого ж листа було направлено і наприкінці 2013 р., оскільки стало відомо, що орендодавець - ТОВ «Ми» - не бажає підписувати акт повернення приміщення, так як вважає, що орендар погіршив стан орендованого майна.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції було досліджено коло питань, зокрема, чи продовжує дію договір оренди № 003500 від 01.01.2011 р.; якщо договір припинився, то в який строк та з яких підстав; які дії вчинялися сторонами щодо продовження чи припинення договору оренди № 003500.

При розгляді справи № 908/206/14 господарським судом встановлено, що договір № 003500 від 01.01.2011 р. в силу ст. 764 ЦК України продовжено на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на 1 рік, в зв'язку з відсутністю заперечень з боку орендодавця щодо продовження дії договору оренди та продовженням товариством «Крок Г.Т.» користуватися спірним майном (оскільки відповідного акту приймання - передачі майна з оренди суду не надано).

Як свідчать матеріали справи, листом № 673/1 від 25.12.2012 р. товариство «Крок Г.Т.» повідомило товариство «Ми», що орендоване приміщення звільнено, доступу до приміщення робітники ТОВ «Крок Г.Т.» не мають, та просило підписати акти приймання - передачі орендованого майна, за наявності зауважень до акту, повідомити про них. Додатком до вказаного листа вказано акт приймання-передачі. Про направлення такого листа за юридичною адресою ТОВ «Ми» свідчить реєстр відправленої кореспонденції від 25.12.2012р. та поштовий фіскальний чек № 6498 від 25.12.2012 р. (а. с. 140).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Таким чином, із встановленого слідує, що строк дії договору № 003500 від 01.11.2011 р. припинився, з огляду на те, що договір укладався на строк з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. та був продовжений на 1 рік, тобто до 31.12.2012 р.

Статтею 764 ЦК України, на яку посилається товариство «Ми» в обґрунтування своїх вимог, передбачено, що договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, якщо наймач продовжує користуватися майном. Тобто, за своєю правовою природою зазначена норма законодавства направлена на захист прав орендаря на продовження користування об'єктом оренди.

Як свідчать наявні матеріали, товариство «Крок Г.Т.» не користується орендованим майном, про що орендодавець був повідомлений листом від 25.12.2012 р., тобто договір №003500 від 01.01.2011 р. не може вважатися продовженим в силу ст. 764 ЦК УКраїни.

Пунктом 3.5 договору № 003500, що є підставою первісних позовних вимог, передбачено, що орендна плата та інші платежі, обумовлені договором нараховуються орендодавцем та повинні сплачуватися орендарем за весь період дії договору до моменту фактичної передачі орендованого приміщення орендодавцю.

Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що після закінчення строку договору оренди № 003500 орендарем вчинено дії щодо повернення орендованого приміщення орендодавцю шляхом направлення останньому для підписання акту приймання - передачі. При цьому, по-перше, товариство «Ми» наполягає, що акт не отримувався, по - друге, приміщення не може бути прийняте, оскільки знаходить в незадовільному стані.

Як зазначає представник ТОВ «Ми», в період з 2010 р. по 2015 р. на підприємстві згідно штатного розпису працював лише директор, інших посад не передбачено. Директор товариства «Ми» тривалий час був відсутній на підприємстві в зв'язку перебуванням на лікуванні. Тому, мала місце така ситуація, за якою кореспонденція, яка направлялася на юридичну адресу орендодавця, не отримувалася особою з відповідними повноваженнями та на них не надавалися відповіді.

Частиною 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

Встановлено, що звернення товариства «Крок Г.Т.» з проханням прийняти з оренди приміщення, яке є предметом договору оренди № 003500, залишилися без відповіді з боку орендодавця та без надання обґрунтованих пояснень щодо неможливості прийняти з оренди ці приміщення (докази направлення листа наявні в матеріалах справи), що свідчить про вжиття товариством «Крок Г.Т.» заходів щодо виконання обов'язку з повернення орендованого майна та про ухилення орендодавця від прийняття з оренди приміщення.

Крім того, орендодавець був обізнаний про небажання товариства «Крок Г.Т.» продовжувати договір № 003500, що вбачається, зокрема, із рішення господарського суду Запорізької області по справі № 908/206/14.

Також, як встановлено у ході судового розгляду, орендодавець відмовляється прийняти орендоване майно, посилаючись на те, що приміщення перебуває в незадовільному стані.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обмовлено в договорі. Згідно частини 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Обов'язок орендодавця прийняти від орендаря об'єкт оренди за актом приймання-передачі передбачений пунктом 2.2 договору № 003500. Таким чином, обов'язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов'язок орендодавця прийняти це приміщення за актом приймання-передачі.

При цьому, на виконання зобов'язання за договором оренди особа вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 1/5005/5719/2011 від 20.03.2012 р.).

В даному випадку товариство «Ми» відмовилось прийняти майно з орендного користування товариства «Крок Г.Т.», а тому в силу приписів ст. 613 ЦК України є кредитором, що прострочив, оскільки не прийняв належне виконання, запропоноване боржником.

Посилання товариства «Ми» як орендодавця на те, що стан орендованого приміщення, яке орендар вимагає прийняти за актом приймання-передачі, є незадовільним та знаходиться не в тому стані, в якому воно було передано в оренду з урахуванням нормального зносу, судом першої інстанції були обґрунтовано відхилені, оскільки ні чинним законодавством, ні умовами договору оренди не передбачено право орендодавця після припинення дії договору оренди відмовлятися від прийняття об'єкта оренди від орендаря та підписання акту приймання-передачі, якщо його не влаштовує стан приміщення. Претензії товариства «Ми» щодо стану орендованого майна можуть бути предметом окремого позову, зокрема, про відшкодування шкоди, але не є предметом доказування у даній справі. Також, судом першої інстанції правомірно при розгляді даної справи не досліджувалось питання щодо редакції, в якій має бути викладений акт приймання-передачі. Складання акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає, що випливає із суті зобов'язання.

Стосовно доводів сторін, що акт приймання-передачі має бути підписаний з зазначенням вказаної кожною з них дати, суд першої інстанції обґрунтовано визнав хибними, оскільки акт - це документ, складений кількома особами, що підтверджує встановлені факти або події, тобто засвідчує фактичне та реальне виконання відповідних дій сторонами, що його підписали, з зазначенням фактичної дати такої події.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що договір оренди № 003500 від 01.01.2011 р. припинився з 01.01.2013 р. в зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено; по-друге, орендар припинив користування майном, про що вчасно повідомив орендодавця; по-третє, в силу ст. 613 ЦК України кредитор (ТОВ «Ми») є таким, що прострочив прийняття належного виконання з приймання майна, що виключає виконання орендарем (ТОВ «Крок Г.Т.») зустрічного обов'язку із сплати орендних платежів за спірний період відповідно до п. 3.5 договору оренди № 003500 від 01.01.2011 р.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем за зустрічним позовом (ТОВ «Крок Г.Т») відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України доведено в установленому законом порядку обґрунтованість вимог про зобов'язання орендодавця прийняти орендоване майно за актом приймання передачі внаслідок ухилення останнього від прийняття майна з оренди, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Такі висновки суду, на думку колегій, повністю відповідають тлумаченню, наданому ВГСУ у абз. 5,6 п. 5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», де зазначено, що позовні вимоги, пов'язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, орендар на підтвердження виконання зобов'язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати прийняття від нього орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого прийняття згідно з частиною першою статті 545, частиною другою статті 795 ЦК України.

Щодо задоволення первісних позовних вимог про стягнення з ТОВ «Крок Г.Т.» орендної плати за 2013, 2014, та січень - лютий 2015 р. та штрафу за несвоєчасне внесення орендної плати за відповідний період суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у їх задоволенні.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості зустрічних позовних вимог та необґрунтованістю первісних позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Ми» до суду апеляційної інстанції не надано будь-яких доказів на спростування фактів, викладених в оскаржуваному рішенні.

Заперечення ТОВ «Ми» фактично зводяться до того, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження ТОВ «Ми» позбавлені належної переконливості, оскільки ч. 1 ст. 786 ЦК України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог про відшкодування витрат на поліпшення речі застосовується позовна давність в один рік.

Рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2012 від 3 липня 2012 року надано офіційне тлумачення положень статті 786 ЦК України.

Так судом зазначено, що положення статті 786 ЦК мають єдиний зміст, завершену структуру і встановлюють спеціальну позовну давність - один рік - та початок її перебігу щодо вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві, а також до вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі. Положення частини другої цієї статті не поширюється на інші вимоги, що випливають із договору найму (оренди)

Конституційний суд вирішив, що положення статті 786 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності в один рік слід розуміти так, що воно застосовується до вимог наймодавця про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві та вимог наймача про відшкодування витрат на поліпшення речі і не поширюється на інші вимоги наймача та наймодавця, які випливають з договору найму (оренди).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження ТОВ «Ми», викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Ми" на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 р. у справі № 908/5676/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2015 р. у справі № 908/5676/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 08.06.2015 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.