Постанова

від 03.06.2015 по справі 920/219/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2015 р. Справа № 920/219/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П. , суддя Потапенко В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Логвін О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Плотніков С.І., за довіреністю від 04.12.2014 р. № 10-731/д, Єфіменко О.Ю., за довіреністю від 04.12.2014 р. № 10-732/д.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2266 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2015 р. у справі № 920/219/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Арм Інжинірінг", м. Суми

про стягнення 17 819,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Арм Інжинірінг" про стягнення 16 473,80 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу від 02.08.2013 р. № 20/1522-МРТ, інфляційних втрат в розмірі 816,60 грн. та 3% річних в розмірі 529,42 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.03.2015 р. у справі № 920/219/15 (суддя Моїсеєнко В.М.) позовні вимоги задоволено частково.

З відповідача на користь позивача стягнуто 16 473,80 грн. попередньої оплати та 1689 грн. витрат по сплаті судового збору.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 529,42 грн. та інфляційних збитків в розмірі 816,60 грн. в позові відмовлено.

Відповідач із зазначеним рішенням в частині стягнення 16 473,80 грн. попередньої оплати та 1689 грн. витрат по сплаті судового збору не погодився. подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, просить рішення в частині стягнення 16 473,80 грн. попередньої оплати та 1689 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що несвоєчасне отримання ним по пошті ухвали суду від 26.02.2014 р. про відкладення розгляду справи на 12.03.2014 р. призвело до розгляду судом даної справи за відсутністю представника відповідача, без розгляду його зустрічного позову і без подання відповідних пояснень та документів по справі , у зв'язку з чим справу розглянуто при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

При цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було з'ясовано, що позивач (покупець) в порушення пунктів 3.3., 3.3.1. договору купівлі-продажу від 02.08.2013 р. № 20/1522-МРТ після отримання від продавця (відповідача) у телефонному режимі усних повідомлень про готовність до відвантаження товару не направив згоди на прийняття товару.

Апелянт зазначає, що готовність продукції до відвантаження у встановлений договором строк підтверджується складеним його працівниками актом приймання-передачі продукції № 3 від 30.12.2013 р., згідно з яким виготовлена продукція передана на внутрішнє зберігання продавця.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду від 14.04.2015 р. про прийняття апеляційної скарги до проваження-а.с. 70), не скористався своїм правом на участь в ньому, у зв'язку з чим справа розглядається за відсутності його представника за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матералів справи, та встановлено господарським судом першої інстанції, 02.08.2013р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 20/1522-МТР (далі - Договір) з додатком.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі "Товар", відповідно до додатку, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 Договору, номенклатура та кількість Товару повинні відповідати додатку.

Згідно Додатку до Договору, загальна вартість товару, що підлягає поставці відповідачем становить 23 534,00 грн.

Умови поставки Товару вказуються в додатку, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1. Договору).

Датою поставки Товару вважається дата підписання акту прийому-передачі Товару, якщо виникла необхідність його складання (за вимогою однієї зі Сторін), в інших випадках - відмітка про отримання на товаросупровідних документах. (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, покупець проводить оплату Товару на умовах, зазначених у додатку, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 6 Додатку до Договору встановлено умови оплати: 70% передоплата, 30% по факту повідомлення про готовність до відвантаження.

Термін поставки: протягом 30 днів з моменту отримання 70% передоплати. (п. 5 Додатку до Договору).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ВІдповідно до ч. 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату у строк, встановлений договром купівлі-продажу, а якщо строк не встановлений договором, -у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

На виконаня умов п. 6 Додатку до Договору позивач платіжним дорученням від 03.12.2013р. № 12634-ПБ13 ( а.с. 16) здійснив передплату в розмірі 16 473,80 грн. (70 % вартості товару). Згідно з відміткою банку на цьому платіжному дорученні, фінансову операцію з перерахування коштів проведено банком 04.12.2013 р., у зв'язку з чим передбачений п. 5 Додатку до договору строк поставки товару-протягом 30 днів з моменту отримання передплати сплив 03.01.2014 р.

Відповідач в порушення умов Договору у встановлений строк товар не поставив, у зв'язку з чим листом від 23.10.2014р. № 07.1.3-08/610 позивач, на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, відмовився від прийняття товару та вимагав повернути попередню оплату.

Відповідач сплачені позивачем в якості попередньої оплати грошові кошти в сумі 16 473,80 грн. не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом у даній справі про стягнення вказаної суми та нарахованих на неї на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 529,42 грн. та інфляційних збитки в сумі 816,60 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення 16 473,80 грн. попередньої оплати та відмову в позові в частині стягнення 3% річних в сумі 529,42 грн. та інфляційних збитків в сумі 816,60 грн., зважаючи на наступні підстави.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, -відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України,

Як було наведено вище, відповідач в порушення умов Договору у встановлений строк товар не поставив.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення попередньої оплати.

Оскільки, як було зазначено вище позивачем здійснено попередню оплату товару в сумі 16 473,80 грн., а товар відповідачем у встановлений строк не поставлено, відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача як покупця виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від відповідача, який її одержав і не поставив товар у встановлений строк.

Як було зазначено вище, листом від 23.10.2014р. № 07.1.3-08/610 позивач, на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України реалізував своє альтернативне право вимагати повернення попередньої оплати в сумі 16 473,80 грн., відмовившись від товару, але відповідач вказану вимогу не виконав, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення цієї суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 816,60 грн. та 3% річних в розмірі 529,42 грн господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати коштів на користь іншої сторони, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

На суму попередньої оплати можуть нараховуватись лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України, що визначено ч. 3 статті 693 Цивільного кодексу України і відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012 та від 16.09.2014р. № 921/266/13-г/7.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивач (покупець) в порушення умов пунктів 3.3., 3.3.1. договору купівлі-продажу від 02.08.2013 р. № 20/1522-МРТ після отримання від продавця (відповідача) у телефонному режимі усних повідомлень про готовність до відвантаження товару не направив згоди на прийняття товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження.

Згідно з пунктом 3.3.1. Договору відвантаження товару проводиться лише після отримання згоди покупця про готовність до прийняття товару.

Відповідач не надав жодного доказу направлення ним в порядку пункту 3.3. Договору повідомлення покупцю та вантажоотримувачу про готовність товару до відвантаження, а тому не довів виникнення у позивача відповідного обов'язку надати згоди на прийняття товару, який виникає лише після отримання такого повідомлення.

Наданий відповідачем до апеляційної скарги на підтвердження факту про готовність продукції до відвантаження акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю № 3 від 30.12.2013 р., який складений працівниками відповідача -завідуючим сектором технічних робіт та замісником директора, не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не містить будь-яких відомостей щодо обставин, які мають значення для даної справи, зокрема щодо повідомлення позивача про готовність продукції до відвантаження і цей акт не є документом, який складений у відповідності до умов договору чи вимог чинного законодавства на підтвердження факту повідомлення покупця про готовність продукції до відвантаження та (або) ненадання останнім згоди на її прийняття.

Також є безпідставними доводи апелянта щодо несвоєчасного отримання ним ухвали суду від 26.02.2014 р. про відкладення розгляду справи на 12.03.2014 р., неправомірного розгляду судом даної справи за відсутністю представника відповідача, без розгляду його зустрічного позову і без подання відповідних пояснень та документів по справі , при неповному з'ясуванні обставин , що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 11.02.2015р. розгляд справи був призначений на 10 год. 20 хв. 26.02.2015р., зобов'язано відповідача подати відзив на позов з правовим обґрунтуванням своєї позиції по справі.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився, 26.02.2015р. о 9 год. 05 хв. до канцелярії господарського суду Сумської області надійшло клопотання представника відповідача, в якому він зазначає, що після ознайомлення з ухвалою суду (відповідач її отримав 13.02.2015р.) та матеріалами позовної заяви у відповідача виникла необхідність у складенні заперечення до позову та пред'явлення зустрічного позову, але підготовка таких документів потребує часу і підготовити його до 26.02.2015р. до 10 год. 20 хв. не надається можливим з вищенаведених поважних причин. Зважаючи на це представник відповідача в своєму клопотанні просив суд надати строк для підготовки заперечення до позову та складання зустрічної позовної заяви, а слухання справи перенести на інший день, про який завчасно повідомити. Господарський суд першої інстанції задовольнив вказане клопотання від 26.02.2015р. представника відповідача та ухвалою від 26.02.2015р. ( а.с. 29) відклав розгляд справи на 10 год. 20 хв. 12.03.2015р., повторно зобов'язавши відповідача подати відзив на позов.

В судове засідання 12.03.2015р. відповідач відзив на позов не подав, про причини нез'явлення свого представника в судове засідання не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення 04.03.2015р. представнику відповідача поштового відправлення - ухвали господарського суду Сумської області від 26.02.2015р. по справі № 920/219/15 про відкладення розгляду справи на 12.03.2015р.( а.с. 31).

Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів щодо підписання вказаного повідомлення від імені його директора невідомою особою та отримання ним копії ухвали суду від 26.02.2015 р. по пошті лише 16.03.2015 р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, та мав достатньо часу для підготовки та подання обґрунтованого відзиву на позов, але не скористався цим правом, з урахуванням обмеженого строку розгляду справи, передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, та з метою недопущення затягування судового процесу, господарський суд першої інстанції правомірно розглянув справу по суті без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Доводи апелянта щодо неприйняття господарським судом Сумської області зустрічного позову, який зареєстровано в канцелярії суду 12.03.2015 р. стосуються законності ухвали господарського суду Сумської області від 13.03.2015 р., якою цей позов було повернуто і відповідно до положень статті 106 Господарського процесуального кодексу України ці доводи не підлягають розгляду в рамках розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.03.2015 р. у справі № 920/219/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Постанову складено в повному обсязі 03.06.2015 р.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Істоміна О.А.