Постанова

від 02.06.2015 по справі 15381/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 червня 2015 р. № 2а-15381/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Данканич М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова від 17.06.2010 року №0002101702/0, від 09.07.2010 року №0002001702/1, від 17.08.2010 року №0002001702/2, від 20.10.2010 року №0002101702/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року по справі № 2а-15381/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.02.2015 року касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 року скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам висновок акта Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова №6928/1702/НОМЕР_1 від 08.05.2010 про встановлене перевіркою порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 4309 грн. У зв'язку з чим позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010 року №0002101702/0, від 09.07.2010 року №0002001702/1, від 17.08.2010 року №0002001702/2, від 20.10.2010 року №0002101702/3, прийняті на підставі акта №6928/1702/НОМЕР_1 від 18.05.2010.

В судовому засіданні 02.06.2015 року позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.06.2015 року проти позову заперечив, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував відображений в акті перевірки висновок з приводу того, що правочини укладені від імені ПФ "ТТВ" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин із ПФ "ТТВ" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 08.05.2010 року № 6928/1702/НОМЕР_1 (а.с. 34-40).

Перевіркою встановлено порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 4309 грн (а.с. 40).

На підставі вказаного акту перевірки від 08.05.2010 року № 6928/1702/НОМЕР_1 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010 року №0002101702/0, від 09.07.2010 року №0002001702/1, від 17.08.2010 року №0002001702/2, від 20.10.2010 року №0002101702/3.

З дослідженого акту перевірки від 08.05.2010 року № 6928/1702/НОМЕР_1 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем та ПФ "ТТВ".

Такий висновок відповідачем зроблено у зв'язку із наявністю інформації від Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова про передачу прав власності та обов'язків старого засновника ПФ "ТТВ" ОСОБА_4, за договором купівлі-продажу №12/03 від 12.03.2008 року, до нового власника ПФ "ТТВ" ОСОБА_5, інформацією Державної прикордонної служби України (лист від 16.03.2009) про те, що ОСОБА_5 громадянка України, перетнула кордон 19.03.2008 року о 20 годин 49 хвилин, пункт перепустки Дніпропетровськ з метою виїзду до Ізраїлю до м.Тель-Авів, про те, що декларації, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток, декларації по ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, підписані ОСОБА_5 визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова не податковими та яким присвоєно статус "до відома" та зроблено висновок, що не задекларувавши податкові зобов'язання з податку на прибуток, ПФ "ТТВ" тим самим ухилилось від виконання обов'язків по їх сплаті, передбаченими вимогами п.1.2, п.1.11 ст.1, ст.4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст.9 Закону України від 25.06.1991 року за №1251-XII "Про систему оподаткування".

Таким чином, контролюючим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені та такі, що виконувались, від імені ПФ "ТТВ" не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства.

За зазначених обставин ДПІ у Московському районі м.Харкова вважає, що оскільки документи, які підтверджують взаємовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ПФ "ТТВ" не можуть бути прийняті до уваги, так як вони не відповідають вимогам чинного законодавства, підприємцем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зайво віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 4309,16грн. (у т.ч. за вересень 2008 року - 3133,33грн. та за листопад 2008 року - 1175,83грн.). У зв'язку з цим донараховано податку на додану вартість у сумі 4309 грн.

Проте, суд не погоджується із зазначеними висновками контролюючого органу виходячи із наступного.

Суд зазначає, що фактично ПФ "ТТВ" не перевірявся, документи первинного та бухгалтерського обліку ПФ "ТТВ" досліджені не були, а тому лише даний акт не може свідчити про нереальність правовідносин між позивачем та ПФ "ТТВ", зауважень до первинної документації наданої позивачем під час проведення перевірки чи про їх недостатність відповідачем в акті перевірки не зроблено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 року № К/9991/54027/12 визначено, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу».

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Крім того, доказів порушення кримінального провадження чи винесення вироку проти ПФ "ТТВ" контролюючим органом до суду не надано.

Суд зазначає, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Позивачем надано до матеріалів справи докази у підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей у ПФ "ТТВ".

Реальність здійснення правочинну укладеного із ПФ "ТТВ" підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: №1633 від 14.11.2008, №1576 від 10.11.2008, №981 від 02.09.2008, №968/1 від 01.09.2008, квитанцій до прибуткового касового ордера, податкових накладних: від 14.11.2008 №1667 на суму ПДВ 705,83грн., від 10.11.2008 №1611 на суму ПДВ 470,00грн., від 02.09.2008 №1006 на суму ПДВ 1483,52грн., від 01.09.2008 №1005 на суму ПДВ 1649,81грн. (а.с.41-49).

Крім того, позивачем надано для матеріалів справи докази подальшої реалізації придбаного товару у контрагента.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як підтверджено матеріалами справи, договір укладений між позивачем та ПФ "ТТВ", виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами наданих до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

ФОП ОСОБА_1 та ПФ "ТТВ" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково зроблено висновок про те, що позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно податкових повідомлень - рішень від 17.06.2010 року №0002101702/0, від 09.07.2010 року №0002001702/1, від 17.08.2010 року №0002001702/2, від 20.10.2010 року №0002101702/3, не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова від 17.06.2010 року №0002101702/0, від 09.07.2010 року №0002001702/1, від 17.08.2010 року №0002001702/2, від 20.10.2010 року №0002101702/3.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 08.06.2015р.

Суддя С.О. Чудних