Постанова

від 02.06.2015 по справі 823/1067/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року справа № 823/1067/15

17 год. 58 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гришанова Д.Є.,

представника позивача - Кирмана О.Д. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Руденка І.С. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "КБН-Санелектро" до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов приватного виробничо-комерційного підприємства «КБН-Санелектро» (далі-позивач) до державної податкової інспекції м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 08.12.2014 №0004162301.

Ухвалою суду від 22.05.2015 залучено до участі у справі другого відповідача державну податкову інспекцію у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про безтоварність його господарських операцій з ПП «Фленкер-Ф» і не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку і податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Тому вважає незаконним донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з виявленими під час перевірки недоліками складання первинно-бухгалтерських документів, відсутністю доказів переміщення і зберігання товару за правовідносинами позивача з ПП «Фленкер-Ф». Крім того, відповідач зазначив, що за результатами перевірки контрагента не підтверджено реальність здійснення ними господарських операцій з контрагентами, у тому числі з позивачем. Тому відповідач вважає, що господарські операції зафіксовано лише на папері без реального виконання з метою отримання податкової вигоди. На цих підставах просив у задоволенні позову відмовити.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Приватне виробничо-комерційне підприємство "КБН-Санелектро" зареєстроване як юридична особа з 02.12.1996 (код ЄДРПОУ 24412500).

Суд встановив, що на підставі наказу від 17.11.2014 №1871, направлення від 18.11.2014 №881/23-01-22-06 службова особа відповідача здійснила документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ПП «Фленкер-Ф» за серпень 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2., 198.3., 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено задеклароване ПДВ за серпень 2014 року, що підлягає сплаті до бюджету, на 30694,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.11.2014 №476/23-01-22-04/24412500 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаним підприємством не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 08.12.2014 №0004162301, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 46041,00грн. (30694,00грн. - основний платіж та 15347,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Згідно з даними податкової звітності з ПДВ за серпень 2014 року позивач задекларував податковий кредит на загальну суму 35242,00грн.

Основна сума донарахувань ПДВ згідно з оскаржуваним ППР відповідає розміру податкового кредиту позивача за серпень 2014 року відповідно до податкових накладних ПП «Фленкер-Ф» (далі - ПН): від 07.08.2014 №82 - на суму ПДВ 7305,09,00грн., від 14.08.2014 №183 на суму ПДВ - 5930,27грн., від 15.08.2014 №204 на суму ПДВ - 9542,80грн., від 21.08.2014 №257 на суму ПДВ - 5696,80грн., від 28.08.2014 №307 на суму ПДВ - 2219,00грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд керувався такими нормами.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1. ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пункт 201.4 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно п. 201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Перевіряючи доводи представників сторін, з письмових доказів у справі суд встановив, що вищезазначені ПН виписані до договору від 03.07.2014 №307 поставки продукції (запорна арматура, задвижки, крани, вентиля, клапана), укладеного позивачем, як покупцем, з ПП «Фленкер-Ф», як постачальником.

Суд зауважує, що надана суду копія цього договору не містить розшифрування підпису осіб, які його уклали, що унеможливлює встановити осіб, які брали участь у його укладенні, а також відсутня печатка ПП «Фленкер-Ф».

На підтвердження формування витрат за цим договором, згідно з даними акту перевірки, у позивача наявні видаткові накладні (далі - ВН): від 07.08.2014 №РН-0107 на суму ПДВ - 7305,09,00грн., від 14.08.2014 №РН-0104 на суму ПДВ - 5930,27грн., від 15.08.2014 №РН-0115 на суму ПДВ - 9542,80грн., від 21.08.2014 №РН-0121 на суму ПДВ - 5696,80грн., від 28.08.2014 №РН-0128 на суму ПДВ - 2219,00грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Суд звернув увагу, що копії вказаних ВН, наданих суду, не містять посилання на виписування саме до договору 03.07.2014 №307, не скріплені печаткою позивача.

Надані в якості доказу замовлення товару рахунки-фактури: від 07.08.2014 №СФ-0000708, від 14.08.2014 №СФ-0001408, від 15.08.2014 №СФ-0001508, від 21.08.2014 №СФ-0002108, від 28.08.2014 №CA-0002808, - не містять посилання на виписування саме до вищевказаного договору, розшифрування підпису (прізвище, ініціали) особи, яка виписала вказані документи.

Станом на час проведення перевірки позивачем частково оплачено вартість придбаних товарів за договором у сумі 170928,38грн. із загальної суми 184163,74грн. Водночас, згідно з п.5.3. вищевказаного договору умовою поставки товару є 100% передоплата.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).

Суд звернув увагу, що позивач не надав доказів погодження сторін щодо номенклатури, асортименту товару та його якості, ціни, умов та термінів поставки. Суд дійшов висновку, що вищевказаний договір фактично не був укладений, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних його умов. Вказане підтверджує висновки відповідача про те, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд встановив відсутність у позивача доказів транспортування товару. Зважаючи на територіальну віддаленість ПП «Фленкер-Ф» (с.Гореничі, Києво-Святошинський р-н, Київська область) та позивача (м. Черкаси), суд дійшов висновку, що вказана обставина додатково підтверджує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).

Крім того, позивач не надав жодних доказів прийняття товару на склад, у т.ч. перевірки його якості, кількості, переміщення товару на складі та вибуття зі складу, що є додатковим підтвердженням безтоварності операцій позивача з ПП «Фленкер-Ф».

Як докази реалізації придбаного товару позивач надав суду ПН та ВН (а.с.165-238). Суд звернув увагу, що ВН: №РН-0000213, №РН-0000214, №РН-0000215, №РН-0000216, №РН-0000217 (а.с.165-174), - датовані 05.08.2014, тобто до отримання позивачем товару від зазначеного контрагента. Отже не доведено придбання товару для вказаних позивачем цілей. Крім того, усі надані ВН не містять печаток підприємств-покупців товару, а отже не відповідають вимогам чинного законодавства щодо оформлення.

Суд дійшов висновку, що відповідач не довів зміни свого майнового стану у зв'язку з вищевказаними правочинами, а отже не підтвердив правомірність формування за рахунок них відповідного розміру витрат

Суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірного врахування відповідачем даних акту ДПІ у Києво-Святошинському районі м.Києва від 02.10.2014 №532/22-03/38857644 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Фленкер-Ф», як неналежного доказу, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2014 у справі №810/6355/14, що набрала законної сили, визнано неправомірними дії податкового органу щодо проведення цієї звірки.

Водночас, згідно з даними декларації ПП «Фленкер-Ф» з податку на прибуток за 2014 рік у графі «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» значиться «-». Ця обставина підтверджує, що зазначений контрагент за оспорюваний період не здійснював придбання, зберігання, вироблення та реалізацію товарів. Показники звітності вказаного підприємства підтверджують доводи відповідача про відсутність основних засобів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, що додатково підтверджується показниками фінансового звіту вказаного контрагента за 2014 рік.

Крім того, до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність ПП «Фленкер-Ф» за своїм місцезнаходженням.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами справи суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у вказаний період між позивачем та його контрагентами з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди. Отже позивач не підтвердив формування витрат відповідно до зазначеного договору.

Суд з'ясував що на виконання спірних операцій у позивача є лише договір на придбання, ВН та ПН.

Позивач не підтвердив походження придбаного товару належними доказами та використання його у власній господарській діяльності.

Отже, сукупність інших, вищевказаних обставин, встановлених під час податкової перевірки та з'ясованих у судових засіданнях, дозволяють зробити висновок, що реально правочини з урахуванням часу, фактичної наявності трудових та матеріальних ресурсів, відсутності підтверджуючих документів щодо перевірки якості, кількості, походження придбаного палива, його переміщення та зберігання правочини не відбувалися і податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді, тому нарахування штрафних санкцій за оскаржуваним ППР суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача.

Згідно з абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 1827,00грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову оплату позивачем судового збору при поданні позову в розмірі 182,70грн. та вищезазначені обставини, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1644,00грн.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову приватного виробничо-комерційного підприємства "КБН-Санелектро" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 08.12.2014 №0004162301 відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "КБН-Санелектро" (код ЄДРПОУ 24412500) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 1644,00грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 00коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич