Ухвала

від 21.05.2015 по справі 804/16676/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2015 рокусправа № 804/16676/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

представників сторін:

позивача : - ОСОБА_2

відповідача: - Лещенко В.О., дов. від 17.04.15 р.

третя особа; - Радкевич Т.Б., дов. від 19.05.15 р., Орлова Т.М., дов. від 21.05.15 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 р. у справі № 804/16676/14

за позовом ОСОБА_2

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області

треті особи Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2014 ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, треті особи Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська , в якому (з урахуванням уточнень позову, а. с.30-34) просив:

- визнати протиправними дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області щодо несплати за застраховану особу ОСОБА_2 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб під час нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 114 857,10 грн. за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 по справі № 2а/0470/13741/12 та середньомісячного заробітку за період затримки виконання судового рішення у розмірі 56 077,29 грн. за період з 04.12.2012 по 29.11.2013 відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 по справі №804/1613/14;

- зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області сплатити за застраховану особу - ОСОБА_2 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податок на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених ОСОБА_2 сум заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 114 857,10 грн. за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 згідно постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 по справі №2а/0470/13741/12 та з сум середньомісячного заробітку за період затримки виконання судового рішення у розмірі 56 077,29 грн. за період з 04.12.2012 по 29.11.2013 відповідно до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 по справі №804/1613/14 у розмірах та порядку передбачених вимогами чинного законодавства;

- зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області подати до відповідних органів коригуючи звіти із щомісячним зазначенням виплат заробітної плати нарахованої та сплаченої ОСОБА_2 за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 та з 04.12.2012 по 29.11.2013;

- зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області надати ОСОБА_2 довідку про його середньоденну заробітну плату за останні шість місяців перед звільненням з посади заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на підставі наказу № 379-к від 03.12.2013 голови Держспоживінспекції України необхідну для пред'явлення для перерахунку допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій відповідача, які полягали в тому, що під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідачем протиправно не утримано з виплачених сум суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; у податковій звітності відповідачем невірно відображено виплачені позивачу суми, а саме: суми сплачені на виконання судового рішення, визначені як додаткове благо. Крім того, позивач вказує на те, що Держспоживінспекцією невірно видано довідку про середню заробітну плату, що перешкоджає позивачу реалізувати право на отримання допомоги по безробіттю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 у справі № 804/16676/14 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано наявністю саме у відповідача, як колишнього роботодавця позивача, обов'язку сплатити грошові кошти за судовим рішенням з нарахуванням і утриманням із виплат позивачу податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску, та встановлення факту видачі відповідачем позивачу довідки про його середньоденну заробітну плату з недостовірними даними.

Не погодившись з постановою суду, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 у справі № 804/16676/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Скаржник наполягає на відсутності у Інспекції обов'язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску з сум, виплачених позивачу за судовими рішеннями, зазначаючи, що відповідачем надавались пояснення та неодноразово акцентувалась увага суду на тому, що виплачені ОСОБА_2 на виконання судових рішень суми в розмірі 114857,10 грн. та 56077,29 грн. вже містять в собі суми відрахування на податки, оскільки вони були розраховані відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати». При цьому скаржник зазначає, що Інспекція не здійснювала нарахування середньої заробітної плати ОСОБА_2, а це фактично зроблено судом, також Інспекцією не виплачувалася заробітна плата, а безспірно списана згідно меморіальних ордерів № 1 від 24.07.2013 на суму 114857,10 грн. та № 1 від 28.03.2014 на суму 56077,29 грн. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, як виконавцем виконавчого листа, і у якої не виникало питань до суду щодо порядку виконання та роз'яснення ухвалених рішень, тому Інспекція фактично не мала можливості здійснити нарахування податків та зборів, оскільки дані дії виходили за межі компетенції. Крім того, скаржник зауважує, що, зобов'язуючи Інспекцію здійснити повторну сплату коштів, суд першої інстанції наносить збитки державному органу влади, оскільки згідно ст.1215 ЦК України заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, не підлягають поверненню.

ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною. Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки в даних двох справах (№2а/0470/13741/12 та № 804/1613/14) відповідач приймав участь (був відповідачем), і в разі виявлення порушень судами в цих справах мусив довести це в судах вищих інстанцій, або в разі не зрозумілості порядку виконання рішення суду в частині виплати середньої заробітної плати позивачу подати клопотання про роз'яснення судового рішення, чого зроблено не було. Крім того, ГУ ДКСУ України листом від 16.07.2014 № 09-08/691-7331 зверталось до відповідача з проханням надати інформацію пов'язану із виконанням судового рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача, однак відповідач не надав інформації про те, що сума вказана у рішеннях судів наведена без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Третя особа - УПФУ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська, надані письмові пояснення, в яких зазначено, що Інспекція до 11.08.2013 перебувала на обліку третьої особи, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, але у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (які набрали чинності з 11.08.2013), функції щодо адміністрування єдиного внеску були передані до органів Міністерства доходів і зборів країни. При цьому проведеною перевіркою відповідача не встановлено порушення достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу - ОСОБА_2

Представниками сторін та позивачем в судовому засіданні підтримані визначені сторонами правові позиції, надані пояснення та заперечення на доводи апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне:

03.12.2012 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 2а/0470/13741/12 (а. с.7-9), якою, крім іншого:

- поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області - начальника управління по контролю якості послуг та реклами з 23.11.2010;

- стягнуто з Інспекції на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2010 до дня поновлення на роботі у розмірі 114 857,10 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 вказана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 у справі № 2а/0470/13741/12 залишена без змін (а. с.10-14).

24.02.2014 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову у справі № 804/1613/14, якою стягнуто з Інспекції на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 у справі № 2а/0470/13741/12 за період з 04.12.2012 по 29.11.2013 у розмірі 56 077,29 грн. (а. с.15, 16).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 вказана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 у справі № 804/1613/14 залишена без змін (а. с.17).

Виплата позивачу за судовими рішення у справі № 2а/0470/13741/12 та у справі №804/1613/14 доходу у розмірі 114 857,10 грн. та 56 077,29 грн. не спростовується сторонами і підтверджується матеріалами справи (меморіальними ордерами - а. с.71; податковими розрахунками Інспекції за формою 1-ДФ за 3 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року та за 1 квартал 2014 року (уточнений) - а. с.50, 51, 76-80).

Разом з тим, з зазначених розрахунків відповідача форми 1-ДФ за 3 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року та за 1 квартал 2014 року (уточнений) вбачається, що Інспекцією не здійснено нарахування (утримання) податку на доходи фізичних осіб з сум, виплачених ОСОБА_2

Крім того, відповідач у звітності форми 1-ДФ відобразив отримані позивачем суми заробітної плати за час вимушеного прогулу та середньомісячного заробітку за період затримки виконання судового рішення за ознакою доходу 126, тобто доход отриманий платником податку як додаткове благо.

Також відповідачем не спростовується, що з сум виплачених позивачу не утримано суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (звітність до органів ПФУ - а. с.81-89).

ОСОБА_2, вважаючи незаконними дії Інспекції щодо неутримання (несплати) за позивача єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податку на доходи фізичних осіб з виплачених останньому заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 114 857,10 грн. за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 згідно вищевказаних постанов суду у справі № 2а/0470/13741/12 та у справі № 804/1613/14, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню з таких підстав:

У ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.48 п.14.1 ст.14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи , інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

За приписами п.171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно п.п.«а» п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

У відповідності до п.п.«а», «б» п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Таким чином, обов'язок щодо утримання (сплати) податку на доходи фізичних осіб з суми заробітної плати, яка перерахована колишнім роботодавцем за рішенням суду, лежить саме на такому роботодавці, який у даному випадку виступає в якості податкового агенту стосовно податку на доходи фізичних осіб.

Така позиція також відображена у листах ДПА України від 20.04.2007 № 3928/6/17-0716 та Міністерства юстиції України від 18.04.2006 № 20-35-60, згідно яких нарахована за рішенням суду в розмірі середнього заробітку, при його поновленні на посаді (ст.235 КЗпП України) визнається виплатою заробітної плати, яка здійснюється роботодавцем, як податковим агентом.

При цьому, абзацом п'ятим пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Крім цього, згідно ч.2 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) (далі - Закон № 2464) передбачено, для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що саме на Інспекцію, як роботодавця, покладається обов'язок не тільки задекларувати, а й утримати (виплатити) податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з сум, що виплачувались позивачу за судовими рішеннями у справах № 2а/0470/13741/12 та № 804/1613/14.

Тобто наведеним спростовуються посилання скаржника на те, що сплата податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ у даному випадку виходить за межі компетенції відповідача, оскільки виплачені ОСОБА_2 на виконання судових рішень суми в розмірі 114857,10 грн. та 56077,29 грн. вже містили в собі суми відрахування на податки, і нарахування середньої заробітної плати ОСОБА_2 здійснено фактично судом, а списання цих платежів здійснено ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, як виконавцем виконавчого листа.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду доказів виконання цього обов'язку щодо утримання (виплати) податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ з сум, виплачених позивачу за вищевказаними судовими рішеннями.

Посилання скаржника на довідку УПФУ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська №224 від 24.07.2014 (а. с.40-46), згідно якої перевіркою Інспекції не встановлено порушення достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу - ОСОБА_2, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки після внесення змін до Закону № 2464 (які набрали чинності з 11.08.2013), функції щодо адміністрування, у т. ч. контролю за сплатою (а не декларування), ЄСВ передані до органів Міністерства доходів і зборів країни.

Доводи скаржника на те, що, зобов'язуючи Інспекцію здійснити повторну сплату коштів, суд першої інстанції наносить збитки державному органу влади, оскільки згідно ст.1215 ЦК України заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, не підлягають поверненню, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки зазначеною нормою регулюються випадки безпідставного набуття особою певних сум, які виплачені у добровільному, а не примусовому (судовому) порядку, що є в даній справі.

Таким чином ,колегія суддів вважає цілком обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо несплати за застраховану особу ОСОБА_2 ЄСВ та податку на доходи фізичних осіб під час нарахування та виплати ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 114 857,10 грн. за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 згідно постанови суду у справі № 2а/0470/13741/12 та середньомісячного заробітку за період затримки виконання судового рішення у розмірі 56 077,29 грн. за період з 04.12.2012 по 29.11.2013 відповідно до постанови суду від 24.02.2014 у справі № 804/1613/14, та, відповідно, в частині зобов'язання Інспекції сплатити за застраховану особу - ОСОБА_2 ЄСВ та податок на доходи фізичних осіб з нарахованих та виплачених ОСОБА_2 сум заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 114 857,10 грн. та у розмірі 56 077,29 грн., і в частині зобов'язання Інспекції подати до відповідних органів коригуючи звіти із щомісячним зазначенням виплат заробітної плати нарахованої та сплаченої ОСОБА_2 за період з 23.11.2010 по 03.12.2012 та з 04.12.2012 по 29.11.2013.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Інспекції надати ОСОБА_2 довідку про його середньоденну заробітну плату за останні шість місяців перед звільненням з посади заступника начальника Інспекції на підставі наказу № 379-к від 03.12.2013 голови Держспоживінспекції України необхідну для пред'явлення для перерахунку допомоги по безробіттю, колегія суддів зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позивачу, на підставі його звернення з заявою про надання довідки для державної служби зайнятості від 16.12.2013, відповідач видав довідку про середню заробітну плату (дохід) для розрахунку виплат на випадок безробіття, в якій зазначається, що ОСОБА_2 працював в Інспекції лише у грудні 2013 року і лише 2 календарних дні (а. с.51), що не відповідає дійсності, оскільки вищевказаною постановою суду у справі № 2а/0470/13741/12 ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника Інспекції - начальника управління по контролю якості послуг та реклами з 23.11.2010.

Тобто відповідачем незаконно не враховано трудовий стаж позивача з 23.11.2010 по день його звільнення, тому наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Інспекції надати ОСОБА_2 довідку про його середньоденну заробітну плату за останні шість місяців перед звільненням з посади заступника начальника Інспекції на підставі наказу № 379-к від 03.12.2013 Держспоживінспекції України необхідну для пред'явлення для перерахунку допомоги по безробіттю.

Наведене свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_2

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 р. у справі № 804/16676/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2014 р. у справі № 804/16676/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко