Ухвала

від 31.03.2015 по справі 810/5501/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5501/14 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" про стягнення коштів з банківських рахунків платника,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева", в якому просив стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 57100,59 грн., у зв'язку із заборгованістю перед бюджетом з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" (код ЄДРПОУ 36298332) на користь Державного бюджету України кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 57100 (п'ятдесят сім тисяч сто) грн. 59 коп.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Комунальним підприємством "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, а саме:

- податкова декларація з ПДВ за травень 2014 року від 19.06.2014 №9035106607, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 15765,00 грн.;

- податкова декларація з ПДВ за червень 2014 року від 18.07.2014 №9041216270, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 15411,00 грн.;

- податкова декларація з ПДВ за липень 2014 року від 20.08.2014 №9048359396, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 18224,00 грн.

Крім того, в травні 2014 року посадовою особою Кагарлицького відділення Миронівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" за грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт від 29.05.2014 №147/15-00/36298332.

Перевіркою було встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з ПДВ протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме:

- суми самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 14128,00 грн. сплачені 21.05.2014, в той час як граничний термін сплати складав 30.01.2014;

- суми самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 11671,00 грн. сплачені 21.05.2014, в той час як граничний термін сплати складав 02.03.2014;

- суми самостійно визначених грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 9806,00 грн. сплачені 21.05.2014, в той час як граничний термін сплати складав 30.03.2014.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2014 №0001591500, згідно з яким відповідачу у відповідності до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 20%, що становить 7121,00 грн.

Вказане податкове повідомлення було отримано відповідачем 30.05.2014, що підтверджується підписом головного бухгалтера Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" на корінці податкового повідомлення-рішення.

Згідно облікової картки відповідача з податку на додану вартість, за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання останньому було нараховано пеню у розмірі 1539,73 грн.

За твердженням відповідача, за податковим зобов'язанням з ПДВ у нього існує переплата у розмірі 960,14 грн.

Водночас, позивач наголошує на тому, що борг відповідача з ПДВ становить 38876,59 грн., що підтверджується довідкою про податкову заборгованість від 07.08.2014 №7.

На думку позивача, підприємством не було враховано нарахування 30.08.2014 по податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року від 20.08.2014 №9048359396, в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 18224,00 грн.

Крім того, позивач в письмових поясненнях зауважив, що сплата зобов'язання згідно платіжних доручень від 20.05.2014 №4 в сумі 42000,00 грн. та від 27.06.2014 №7 в сумі 39790,00 грн. була зарахована в податковий борг, який існував на час сплати, у т.ч. по борг, який був предметом спору в адміністративній справі №810/3017/14 про стягнення з Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" податкового боргу в сумі 61637,86 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 ст. 14 ПКУ, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПКУ, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПКУ передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПКУ, процедура адміністративного оскарження закінчується: 56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Пунктом 113.1 статті 113 ПКУ, передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Разом з тим, пунктом 57.3 статті 57 ПКУ передбаен, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Отже, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошове зобов'язання, визначене в податковому повідомленні-рішенні, яке не було оскаржено в установленому законом порядку, є узгодженим податковим боргом.

Статтею 59 ПКУ визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В порядку пункту 20.1.34 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Як свідчать матеріали даної справи, станом на 07.08.2014р. за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 38876,59 грн.

Спростовуючи аргументи відповідача позивач в своїх поясненнях зауважив, що сплата зобов'язання згідно платіжних доручень від 20.05.2014 №4 в сумі 42000,00 грн. та від 27.06.2014 №7 в сумі 39790,00 грн. була зарахована в податковий борг, який існував на час сплати, у т.ч. по боргу, який був предметом розгляду в адміністративній справі №810/3017/14 про стягнення з КП "ККП м. Ржищева" податкового боргу в сумі 61637,86 грн.

Згідно із пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Водночас, пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 ПКУ, встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно постанови Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року задоволено позов Кагарлицького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Кагарлицького відділення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області у справі №810/3017/14 та стягнуто з Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" податковий борг в сумі 19637,86 грн. (з урахуванням сплати зобов'язань в сумі 42000,00 грн.).

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на час звернення з даним позовом податковий борг, із вимогою про стягнення якого позивач звернувся до суду, є узгодженим та становить 57100,59 грн.

При цьому, доказів добровільної сплати відповідачем вказаної суми податкового боргу матеріали даної справи не містять.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Комбінат комунальних підприємств м. Ржищева" - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.