Ухвала

від 03.06.2015 по справі 818/1101/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 р.Справа № 818/1101/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/1101/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія " Будмаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно - монтажна компанія "Будмаш", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003972204 від 08.12.2014.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. позовні вимоги задоволено.

Державна податкова інспекція у м. Сумах, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що фахівцями податкового органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ " БМК "Будмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ "Прогресив" за період лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 25.11.2014 за №4711/22-04/32602408/483 (а.с.87-97).

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003972204 від 08.12.2014, згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 14522,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 3631,00 грн. (а.с.8).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства за результатами господарських операцій з ТОВ "Прогресив".

На думку податкового органу, господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру. Дії позивача спрямовані на надання податкової вигоди контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат податкового кредиту.

Такий висновок відповідачем зроблено на підставі податкової інформації про формування ТОВ "Прогресив" податкового кредиту за рахунок "ризикових" підприємств - постачальників.

Не погодившись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "БМК "Будмаш" подало скаргу №72 від 18.12.2014 (а.с.95-96).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №1842/10/18-28-10-03-04-334/25ск від 11.02.2015 Головне управління ДФС у Сумській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах №0003972204 від 08.12.2014 (а.с.99-101).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, висновки податкового органу викладені в акті перевірки №4711/22-04/32602408/483 є хибними, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (в редакції, чинній у період, що перевірявся) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності з дотриманням п. 198.6 статті 198 та п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначенні вказаною нормою.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Прогресив" (Продавець) та ТОВ "БМК "Будмаш" (Покупець) укладено договір поставки №260213-003 від 26.02.2013 (а.с.10-12).

Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставити товар (передати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору. За даним договором поставлялись сантехнічні вироби.

Виконання умов зазначеного договору підтверджується копіями податкової накладної №148 від 26.02.2013 (а.с.17-18) та видаткової накладної №Б/-270213-004 від 27.02.2013 (а.с.15-16) на загальну суму 87132,77 грн., у тому числі ПДВ 14522,13 грн.

Оплата товару здійснена за рахунком-фактурою №Т/-0033813 від 26.02.2013 (а.с.14) платіжним дорученням №71 від 26.02.2013 в сумі 87132,77 грн. (а.с.13).

Транспортування придбаного товару здійснювалось перевізником ТОВ "Ін-Тайм", що підтверджується копією акту здачі-приймання робіт від 28.02.2013 року № ОУ - 0003872 (а.с. 21).

Оплата за надані послуги проведена платіжним дорученням № 79 від 01 березня 2013 року (а.с. 20). Також надання ТОВ "Ін-Тайм" послуг з перевезення вантажу для позивача підтверджується деклараціями про прийняття вантажу (а.с. 23-25).

Придбаний товар був у подальшому використаний позивачем у підприємницькій діяльності, а саме: надання будівельних робіт, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, договорами на виконання робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та іншими первинними документами, дослідженими в ході судового розгляду справи (а.с.20-86).

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції позивача із ТОВ "Прогресив" у перевірений період мали реальний характер, були фактично виконані, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.04.2015р. по справі № 818/1101/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бартош Н.С. Судді Донець Л.О. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.06.2015 р.