Ухвала

від 03.06.2015 по справі 821/4136/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"03" червня 2015 р. м. Київ К/800/31058/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014року

у справі №821/4136/13-а

за позовом ОСОБА_4

до реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції

Херсонської області,

треті особи: 1) Новокаховська міська рада,

2) відділ державного земельного агентства у м. Новій Каховці

Херсонської області,

3) Дніпрянська селищна рада м. Нова Каховка,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області (далі по тексту Реєстраційна служба), яким просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в державній реєстрації права власності на земельну ділянку НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати Реєстраційну службу вчинити дії щодо державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №821/4136/13-а позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014року у справі №821/4136/13-а рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При скасуванні рішення окружного адміністративного суду та ухваленні нового суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх вимог, оскільки за відсутності звернення ОСОБА_4 до відповідача із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, оформлену у відповідності до вимог діючого законодавства, у останнього не виник обов'язок на вчинення реєстраційних дій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначену постанову суду другої інстанції скасувати, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі №821/4136/13-а залишити в силі.

ОСОБА_4 подав до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошував на відповідності судового рішення апеляційної інстанції обставинам справи та вимогам законодавства України, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - без змін.

Реєстраційна служба подала до Вищого адміністративного суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому наголошувала на відповідності судового рішення апеляційного суду обставинам справи та вимогам законодавства України, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін. Згодом до суду відповідач надіслав заяву та повідомив, що право власності на земельну ділянку розташовану в АДРЕСА_1 зареєстровано 30.03.2015року за ОСОБА_4

Враховуючи неприбуття в судове засідання сторін, належних чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, справу розглянуто в порядку письмового провадження, що передбачено пунктом 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно розпорядження голови Херсонської Облдержадміністрації від 13.11.2012 року №872, ОСОБА_4 затверджена технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0,0486 га в АДРЕСА_1 Дніпрянської селищної ради, яка зареєстрована в відділі Держземагенства у м. Нова Каховка з присвоєнням кадастрового номеру.

Після оформлення правовстановлюючих документів позивач звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Листом від 27.09.2013р. №1859/06.2-11 Реєстраційною службою повідомлено ОСОБА_4 на його заяву від 24.09.2013 року, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться АДРЕСА_1, а з правовстановлюючих документів, поданих позивачем, вбачаться, що АДРЕСА_1 знаходиться на території Дніпрянської селищної ради. Вказана розбіжність не дає можливості здійснити реєстрацію права власності.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до частини 5 вказаної вище статті, державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться у строк, що не перевищує п'яти робочих днів (крім випадків, установлених частиною сьомою цієї статті) з дня надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію і передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Приймаючи рішення в даній справі, апеляційний суд вказав, що ОСОБА_4 до Реєстраційної служби не подавалась належним чином оформлена заява про державну реєстрацію права власності.

Такі висновки судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає передчасними, оскільки, як вбачається з листа відповідача від 27.09.2013р. №1859/06.2-11, позивач звертався до нього із заявою від 24.09.2013 року.

Заява позивача від 24.09.2013 року в матеріалах справи відсутня, тому касаційний суд не може вважати встановленою обставину звернення ОСОБА_4 з питання державної реєстрації права із неналежною заявою (оформленою не у відповідності до вимог діючого законодавства).

На цю обставину неодноразово звертав увагу позивач. В позові та касаційній скарзі наголошував на тому, що він протягом серпня-вересня 2013 року подавав до Реєстраційної служби заяву з повним пакетом документів.

Також необхідно звернути увагу на наступне.

Листом від 27.09.2013р. №1859/06.2-11 Реєстраційна служба фактично відмовила в заяві ОСОБА_4, зазначивши про наявність розбіжностей, які не дають можливості здійснити реєстрацію права.

Отже відповідач по суті розглянув заяву позивача. Вказане спростовує позицію апеляційного суду стосовно відсутності факту відмови Реєстраційної служби у реєстрації права власності.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України не вважає обґрунтованим постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На виконання частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен був дослідити оскаржену позивачем відмову в проведенні реєстраційних дій.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 року №7, у мотивувальній частині судового рішення зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

З мотивувальної частини рішення суду першої інстанції не вбачається дослідження фактичної наявності перешкод в реєстрації державного права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

На адресу Вищого адміністративного суду України на дійшла заява Реєстраційної служби, якою повідомлено про реєстрацію 30.03.2015 року за ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку. В зв'язку з цим відповідач просить в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Проте касаційний суд не може вважати вищезазначену заяву доказом відсутності предмету спору між сторонами у справі, оскільки підтверджуючих документів про державну реєстрацію права відповідачем не надано. Відмовити в задоволенні касаційної скарги на цих підставі судова колегія не може.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи та прийняття рішення по суті спору суду першої інстанції необхідно звернути увагу на вказані вище обставини.

Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись статтями 220, 221, 223, ч.2 статті 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №821/4136/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: