Ухвала

від 04.06.2015 по справі 2а-11225/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" червня 2015 р. м. Київ К/9991/28987/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 у справі № 2а-11225/10/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіро"

третя особа ОСОБА_4

про припинення юридичної особи, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція звернулась до суду із позовною заявою, з урахуванням уточнень, про припинення юридичної особи (Товариства) та визнання недійсним запису про державну реєстрацію юридичної особи з підстав реєстрації зазначеної юридичної особи на підставну особу.

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний адміністративний суд постановою від 05.04.2012 судове рішення першої інстанції скасував та адміністративний позов задовольнив частково: припинив державну реєстрацію Товариства з моменту внесення запису до Єдиного державного реєстру (з 10.07.2004), в частині позовних вимог про визнання недійсним статуту Товариства з моменту державної реєстрації та визнання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість провадження у справі закрив.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації Товариства.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство 10.07.2007 було зареєстровано як суб'єкт господарювання Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією та з 11.07.2007 взято на податковий облік як платник податку у Державній податковій інспекції.

Податковий орган як на підставу позовних вимог, які до закінчення судового розгляду були уточнені, послався на те, що при створенні юридичної особи були порушені вимоги закону, які не можна усунути, а саме - згідно пояснень, наданих гр. ОСОБА_4 працівникам податкової міліції, відповідно до реєстраційних документів Товариства є директором, проте господарською діяльністю не займався.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Приписами ч. 2 ст. 38 № 755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, а саме: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

В той же час, згідно п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це повноваження з врахуванням норм Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", який є спеціальним законом з питань державної реєстрації, припинення суб'єктів підприємницької діяльності, слід розуміти як повноваження на звернення до адміністративного суду з позовом про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до з п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів. Вказана норма кореспондує з нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якими визначені підстави для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця внаслідок неподання податкової звітності.

Отже, компетенція органів державної податкової служби поширюється саме на відносини в сфері оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених ст. 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством та здійснення юридичною особою діяльності, що заборонена законом.

Даний перелік підстав скасування державної реєстрації є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Відповідно до ст. 5 Закону № 755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки (ч. 3 ст. 25 цього ж Закону).

Перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає та будь-якого обов'язку державного реєстратора засвідчуватися у справжності наміру засновників займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати податки не містить. Запис про проведення державної реєстрації юридичної особи може бути визнаний недійсним у випадках наступного усування обставин, що згідно зі ст. 27 Закону були підставою для відмови у державній реєстрації, тобто підстави, які унеможливлюють засвідчення факту створення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Судами під час розгляду справи не було встановлено порушень закону при здійсненні державної реєстрації Товариства, які не можуть бути усунуті. Належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які мають відношення до створення фіктивного підприємства) позивачем не надано.

Таким чином, розв'язуючи та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив з того, що до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців, а звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи у зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, оскільки позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку неподанні податкової звітності протягом року.

Оскільки судом першої інстанції з достатньою повнотою з'ясовано фактичні обставини справи і до них правильно застосовано норми матеріального права, а апеляційний суд, внаслідок помилкового тлумачення, неправильно застосував норми матеріального права, а також не врахував уточнення позовних вимог, передбачені с. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалене у справі судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з залишенням без зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2012 у справі № 2а-11225/10/2670 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко