Постанова

від 23.09.2011 по справі 2а-11225/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2011 року < Час проголошення > № 2а-11225/10/2670

За позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спіро»

третя особа ОСОБА_2

про припинення юридичної особи

Суддя Маруліна Л.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва з позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації від 10.07.2007 р. № 10731430003013717 через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, та припинення юридичної особи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спіро»(ідентифікаційний код 35250347) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що громадянин ОСОБА_2, який значиться засновником підприємства ТОВ «Спіро», фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а діяльність від імені підприємства ведеться не встановленими особами.

В судове засідання 22.09.2011 р. позивач прибув, відповідач та третя особа не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до судового розгляду, а також повістки про виклик направлялись до ТОВ «Спіро»за наявною у матеріалах справи адресою. Зазначена адреса відповідає адресі, за якою відповідача зареєстровано, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте кореспонденція суду повернулась з відміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.

Відповідно до частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, суд дійшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Спіро»зареєстровано Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.07.2007 р., за адресою: 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, 19, та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва 11.07.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Як встановлює норма п. 6 ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання ліквідується: за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті; у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено; у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом; у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд вважає, що даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.

Статтею 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом (пункт другий частини першої). Згідно з частиною другою зазначеної правової норми, вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Таким чином, ст. 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»завданнями органів державної податкової служби є:

- здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- надання податкових консультацій;

- запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

З системного аналізу вищевказаних норм Закону України «Про державну податкову службу в Україні»вбачається, що до компетенції органів державної податкової служби віднесено контроль за додержанням податкового законодавства.

Водночас, відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців здійснює спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації. Спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, яким відповідно до Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженого Указом Президента України № 721/2000 від 25 травня 2000 року, на час подання адміністративного позову був Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд приходить до висновків, що право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, передбачене п. 17 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 р. № 509 «Про державну податкову службу в Україні», не включає права на вимоги щодо припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Таким чином, оскільки до компетенції органів державної податкової служби не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, звернення до суду з вимогою припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, судом не заперечується право органів державної податкової служби на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з неподанням податкової звітності.

До того ж, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною другою зазначеної правової норми визначено, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у випадку подання позову суб'єктом владних повноважень з перевищенням наданих йому законом повноважень, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень сторони процесу як суб'єкта владних повноважень (а не відсутності конкретних повноважень щодо заявлених вимог), або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Отже, позовні вимоги про припинення юридичної особи в зв'язку з провадженням нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом, задоволенню не підлягають з огляду на відсутність компетенції позивача щодо звернення з зазначеним позовом.

Суд також зазначає, що відповідно до положень пункту 8.6. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом ДПА України від 19.02.1998р. № 80 (із змінами) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.03.1998р. за № 172/2612 (чинного до 14.01.2011 р. та на момент подання позовної заяви), якщо платник податків, не має заборгованості перед бюджетом, та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду із позовною заявою про постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької фізичної особи - підприємця.

Тобто, позивач має право ініціювати припинення юридичної особи у випадку відсутності заборгованості та при неподанні податкової звітності протягом року.

Крім того, належні та допустимі докази (вирок суду щодо встановлення фіктивності підприємства, висновки експертизи тощо) здійснення підписів на установчих та фінансово-господарських документах не засновником підприємства в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Л.О. Маруліна