Постанова

від 15.12.2010 по справі 6260/10/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 6260/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

за участю прокурора Ланової Л.О. (за посвідченням)

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства «Кілійське підприємство Спецмонтажник»про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Кілійське підприємство «Спецмонтажник», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам у сумі 632, 44 грн.

В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам в сумі 536,53 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що ВАТ «КП Спецмонтажник»зареєстровано та перебуває на обліку як страхувальник у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кілійському районі Одеської області та є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та проф. захворювань України. ВАТ «КП Спецмонтажник»встановлено страховий тариф у розмірі 2,32 % від фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Згідно плану-графіку перевірок страхувальників на 4 квартал 2009 року відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області проведена планова перевірка підприємства ВАТ «КП Спецмонтажник», за результатами якої складено акт перевірки № 94/33 від 19.11.2009 року. Згідно акту перевірки підприємство має заборгованість по страховим внескам у розмірі 944,06, у тому числі недоїмка 502,11 грн., сума страхових внесків, строк сплати якої не настав - 311,20 грн., пеня - 130,75 грн. Зменшення розміру позовних вимог позивач мотивував тим, що під час судового засідання представником відповідача надані документи по матеріальній допомозі на лікування, що була надана в грудні 2006 року в розмірі 3000 грн. (ОСОБА_3 - 1000 грн., ОСОБА_4 - 1000 грн. ОСОБА_5 - 1000 грн.), які не були надані під час перевірки. Таким чином страхові внески нараховані на суми надбавки за роз'їзний (пересувний) характер роботи, розмір яких складає 11125 грн. та на суму виплаченої матеріальної допомоги - 7100 грн. Отже загальна сума нарахованих страхових внесків складає 429,51 грн. та пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків - 107,02 грн. В зв'язку з тим, що заборгованість по страховим внескам не сплачена, прокурор в інтересах держави звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивача позов пред'явлений прокурором Кілійського району Одеської області підтримав, також просив його задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 536,53 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що надбавки за службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер не входить до складу фонду оплати (оподатковуваного доходу), а тому не є об'єктом нарахування внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Суд, заслухавши прокурора, представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Кілійське підприємство «Спецмонтажник»зареєстроване як юридична особа Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області 25.12.1998 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 280845 (а.с.20).

Судом також встановлено, що ВАТ «Кілійське Підприємство «Спецмонтажник»перебуває на обліку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про що свідчить страхове свідоцтво від 14.06.2001 року (а.с.22).

Згідно плану -графіку перевірок страхувальників відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області була проведена планова перевірка підприємства ВАТ «Кілійське підприємство «Спец монтажник».

За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 94/33 від 19.11.2009 року, відповідно до якого заборгованість платника страхових внесків склала 944,06 грн., в тому числі: недоїмка 502,11 грн., сума страхових внесків, строк сплати яких не настав - 311,20 грн. та несплачена пеня - 130,75 грн. (а.с.8-11).

Згодом акт перевірки був скоригований, в зв'язку з тим, що в ході розгляду справи представником відповідача були надані документи, підтверджуючі сплату матеріальної допомоги на лікування в сумі 3000 грн., яка не підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб та страховими внесками на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України.

Згідно відкоригованого акту № 94/33 від 06.12.2010 року заборгованість платника страхових внесків склала 847,73 грн., в тому числі недоїмка в сумі 429,51 грн., сума страхових внесків, строк сплати яких не настав - 311,20 грн., не сплачена пеня 107,02 грн.

Стаття 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визначає суб'єктів страхування від нещасного випадку, якими є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону роботодавцем вважається власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю.

Стаття 8 Закону визначає осіб, які підлягають обов'язковому страхуванню від нещасного випадку, якими є особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Статтею 46 цього Закону встановлено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, зокрема, за рахунок внесків роботодавців.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»встановлено, що страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Як вбачається з довідки про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що видами діяльності ВАТ «Кілійське підприємство «Спецмонтажник»є монтажні роботи, пусконалагоджувальні організацій, автомобільне господарство.

З акту перевірки вбачається, що підприємство має 52 клас ризику, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»для даного класу професійного ризику виробництва встановлений страховий тариф 2,32 %.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Судом встановлено, що, згідно додатку № 2 до відкоригованого акту перевірки № 94/33 від 06.12.2010 року недоїмка по сплаті страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кілійському районі складає 429,51 грн., а сума пені - 107,02 грн., тобто ВАТ «КП Спецмонтажник»під час виплати надбавки за роз'їзний характер роботи та матеріальної допомоги не сплачувало страхові внески до вищевказаного Фонду.

Суд вважає помилковими заперечення відповідача, стосовно того, що надбавки за службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер не входять до складу фонду оплати, а тому не є об'єктом нарахування внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Поняття заробітної плати та її структуру визначає ст. 1 та 2 Закону України «Про оплату праці». Відповідно до вищевказаного Закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. До складу заробітної плати входить основна та додаткова заробітна плата. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно з підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» від 31 березня 1999 року № 490 встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Відповідно до Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10 червня 1999 р. N 146) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Виходячи з зазначеного положення Інструкції, лише за умови визначення у колективному договорі, трудовому договорі (контракті) службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, надбавки до тарифних ставок і посадових окладів таких працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, але не вище граничних норм витрат, понесених у зв'язку з відрядженням (зокрема, добових витрат), встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон»від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкцією, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону.

Як вбачається з Колективного договору ВАТ «Кілійського підприємства «Спецмонтажник»на 2008-2012 роки, а саме: в додатку № 3 до вищевказаного договору встановлено, що слід вважати відрядженнями та встановити розмір надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівників, направлених на виконання монтажних, наладочних, ремонтних та будівельних робіт, робота яких виконується вахтовим методом, постійно відбувається в дорозі та носить роз'їзний характер в розмірах, погоджених із замовником (а.с.58).

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон»направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N 663 встановлені норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон.

З наведених норм матеріального права випливає, що навіть при визначенні у колективному договорі положення щодо визначення службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, відрядженням, це не позбавляє обов'язку позивача щодо належного їх оформлення відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 663 та Інструкції «Про службові відрядження в межах України та за кордон».

Як було встановлено в судовому засіданні, суми коштів, отриманих платником податку як надбавка за пересувний характер роботи не оформлювалися як відрядження або як такі, що надані під звіт.

За таких обставин, суд вважає вищевказані посилання відповідача в обґрунтування його заперечень стосовно не включення до складу місячного оподатковуваного доходу суми витрат на відрядження безпідставними та такими, що не ґрунтуються на відповідних доказах.

Що стосується нарахування страхових внесків на суми матеріальної допомоги, виплаченої в грудні 2006 року та на суму допомоги на поховання, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 4.3.21 та 4.3.22 п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються, зокрема, кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку, кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку його працедавцем за рахунок коштів, які залишаються після оподаткування такого працедавця податком на прибуток підприємств, за наявності відповідних підтверджуючих документів, крім витрат, зазначених у підпунктах «а»-«з»підпункту 5.3.4. пункту 5.3. ст. 5 цього Закону.

Тобто з огляду на вищевикладену норму можна зробити висновок, що до складу оподатковуваного доходу, а тому і до складу витрат, на які нараховуються страхові внески не включаються кошти, що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, тільки в тому разі, якщо є документи, що підтверджують наявність обставин, які були підставою для надання матеріальної допомоги.

В судовому засіданні було встановлено, що в грудні 2006 року матеріальна допомога на підставі заяв була виплачена наступним працівникам ВАТ «КП Спецмонтажник»: ОСОБА_6 як забудовнику в сумі 1100 грн.; ОСОБА_3 на лікування в сумі 1000 грн.; ОСОБА_7 на оплату навчання в сумі 900 грн.; ОСОБА_8 в зв'язку з тяжкими сімейними обставинами в сумі 700 грн.; ОСОБА_9 як забудовнику в сумі 1000 грн.; ОСОБА_10 на ремонт будинку в сумі 1000 грн.; ОСОБА_4 на лікування в сумі 1000 грн.; ОСОБА_11 як забудовнику в сумі 1000 грн.; ОСОБА_5 на лікування в сумі 1000 грн. та ОСОБА_12 для обслідування зору в сумі 600 грн., що підтверджується Наказом ВАТ «КП Спецмонтажник»від 21.12.2006 № 30 (а.с.60).

Крім того, як вбачається з Наказів ВАТ «КП Спецмонтажник»від 26.10.2007 року № 16 (а.с.61) та від 28.08.2008 року № 15а (а.с.62) ОСОБА_3 та ОСОБА_6 була виділена матеріальна допомога на поховання у розмірі відповідно 300 грн. та 500 грн.

Також в судовому засіданні встановлено, що підтверджуючі документи були надані лише щодо трьох працівників, а саме листок непрацездатності ОСОБА_5 (а.с.87), листок непрацездатності ОСОБА_13 (а.с.90) а також виписка з медичної карки хворого ОСОБА_14 (а.с.92), яким матеріальна допомога виплачена в загальному розмірі 3000 грн.

Щодо інших працівників, яким була надана матеріальна допомога не було надано жодного документа, підтверджуючого ту обставину, що суми такої матеріальної допомоги проведені по відповідному бухгалтерському рахунку. Крім того, як повідомив в судовому засіданні представник позивача, в ході перевірки ВАТ «КП Спецмонтажник»було встановлено, що останній виплати на матеріальну допомогу та надбавки за роз'їзний (пересувний) характер роботи проводив по бухгалтерському рахунку 661, тобто вносив їх в рахунок заробітної плати та оподатковував податком з доходів фізичних осіб.

З огляду на викладене, суд погоджується з правомірністю нарахування страхових внесків на суми матеріальної допомоги, виплачена в грудні 2006 року всім працівникам ВАТ «КП Спецмонтажник», крім ОСОБА_5, ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Суд також погоджується з позивачем відносно правомірності донарахування страхових внесків на виплату допомоги на поховання батьків, виділені працівникам ОСОБА_6 та ОСОБА_3, в розмірі відповідно 500 та 300 грн., в зв'язку з тим, що такі виплати не підпадають під дію норми п.п. 4.3.21 п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», як такі, що звільняються від оподаткування податком з доходу фізичних осіб, а відтак і від нарахування страхових внесків до Фонду, яка стосується виплат на поховання самого платника податку, тобто працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_3 А в даному випадку матеріальна допомоги виділялася не на їх поховання, а їм на поховання своїх батьків, тому на суму цієї матеріальної допомоги нараховуються страхові внески.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону. За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Одеського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області до Відкритого акціонерного товариства «Кілійське підприємство «Спецмонтажнік»задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Кілійське підприємство «Спецмонтажнік»(код 22505462) місцезнаходження: Одеська обл.. Кілійський район м.Кілія селище Сільгосптехніка на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кілійському районі Одеської області суму заборгованості зі страхових внесків у розмірі 536,53грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова виготовлена в повному обсязі 15 грудня 2010 року.

Суддя Е.А. Іванов.

15 грудня 2010 року