Постанова

від 28.05.2015 по справі 810/1799/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 року (17:17) м. Київ 810/1799/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача Петрик С.А. та представника відповідача Ярового А.А. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Укр Ді Сі» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Ді Сі» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою та просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області № 0000442201 від 02.02.2015.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо завищення позивачем податкового кредиту в серпні 2014 року по операціях з контрагентом ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», оскільки реальність господарської операції підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, порушення порядку ведення господарської діяльності контрагентом не може бути підставою для відповідальності позивача.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні вимог позивача з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з 17.12.2014 по 23.12.2014 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Укр Ді Сі» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, за результатами якої складений акт № 88/10-13-22-05/34578985 від 30.12.2014 (а.с. 7-13).

В ході проведення перевірки відповідачем зроблений висновок про порушення ТОВ «Укр Ді Сі» п. 185.1 ст 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України та п. 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість за серпень 2014 року на суму 52 082 грн.

Вказаний висновок був зроблений відповідачем на підставі проведеного аналізу господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», з використанням при цьому інформації комп'ютерних автоматизованих систем, податкової декларації з податку на додану вартість, Додатку № 5 до декларації з ПДВ за серпень 2014 року та копій документів, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Як зазначено у акті № 88/10-13-22-05/34578985 від 30.12.2014, в ході проведеної перевірки згідно інформаційних баз даних ДШ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області встановлено, що основним постачальником ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» є ТОВ «Мілтон Пласт» за період серпень 2014 року, взаємовідносини з яким в цей період дорівнювали 640 993 грн. 20 коп., у т. ч. ПДВ 106 832 грн. 20 коп., що складає 100% від загальної суми задекларованого податкового кредиту податку на додану вартість ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» за серпень 2014 року.

Контролюючим органом зазначено, що згідно Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» за період серпень 2014 року податкові накладні ТОВ «Мілтон Пласт» не зареєстровані та встановлено, що останній придбаває товар на митній території України.

Згідно баз даних ГУ ДФС встановлено, що ТОВ «Мілтон Пласт» включено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року у р.10.1 - 1 609 226 грн.

Проте, постачальниками товару на митній території України є ТОВ «Цукровий Трест» та ТОВ «Компанія «Авангард» які, в свою чергу, реалізували товар (цукор білий кристалічний).

Податковою інспекцією зауважено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за серпень 2014 року.

Таким чином, за твердженням контролюючого органу, встановлено обрив та невідповідність товарних позицій ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», що свідчить про маніпулювання показниками податкової звітності та здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

02 лютого 2015 року на підставі вищевказаного акта перевірки в Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000442201 про збільшення ТОВ «Укр Ді Сі» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 65 102 грн, у тому числі 52 082 грн. - за основним платежем, 13 020 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність винесення відповідачем зазначеного податкового повідомлення-рішення є предметом спору у цій справі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2014 між ТОВ «Укр Ді Сі» (Замовник) та ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» (Виконавець) був укладений договір про надання послуг № 25А, відповідно до п. 1.1 якого виконавець за завданням замовника надає послуги пошуку потенційних орендарів, зацікавлених в оренді об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: Київська область, Києво - Святошинський район, село Тарасівка, вулиця Київська, буд. 1-Б, що належить замовнику на праві приватної власності; надання інформації про діяльність Замовника потенційним орендарям; організація і проведення показів нерухомого майна потенційним орендарям; сприяння в укладенні між потенційним орендарем і Замовником / його афілійованими особами попереднього договору або договору оренди, або будь-якого іншого договору, що гарантує замовнику подальше отримання ним прав використання (заняття) на нерухоме майно.

За надані Виконавцем послуги, перераховані в п. 1.1 цього Договору, Замовник виплачує Винавцю винагороду відповідно до цього Договору.

У пункті 2.1 договору сторони обумовили, що за надання послуг у відповідності до цього договору замовник сплачує виконавцю винагороду, за умови, що Договір оренди був укладений замовником із орендарем, знайденим виконавцем протягом строку дії цього договору, вказаного в п. 3.1. та/або протягом 6 (шести) місяців з дня завершення строку дії цього договору та\або його розірвання.

Розмір винагороди виконавця складає місячний платіж орендної плати нерухомого майна, з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно до пунтку 2.3 даного договору, усі належні виконавцю кошти сплачуються замовником одним платежем після оформлення договору оренди, підписання акта приймання-передачі наданих послуг сторонами, упродовж 30 (тридцяти) банківських днів з дати подання виконавцем відповідного рахунку.

Як визначено пунтом 3.1 Договору, укладення між замовником та орендарем договору оренди й отримання платежу (гарантійний внесок/авансовий внесок) вважається моментом виконання виконавцем послуг є підставою для та підписання акта приймання-передачі наданих послуг в порядку та на умовах, вказаних в цьому договорі.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, виконавець зобов'язаний використовувати при здійсненні передбачених цим договором послуг замовника щодо його вимог до потенційних орендарів та інформацію про об'єкт оренди (Додаток 1 до Договору).

Згідно додатку № 1 до договору на надання послуг № 25А від 23.07.2014 «Інформація про об'єкт оренди», таким об'єктом є складські та офісні приміщення, що розташовані в Київській області, Києво-Святошинському р-н, с. Тарасівка, вул. Київській, буд. 1Б, до об'єкту оренди входять складські приміщення (температурний режим до +2 +6 С) -1440 кв.м., складські приміщення (рампа)- 370 кв.м., підсобні приміщення 130 кв.м., офісні приміщення 600 кв.м. (а.с. 81).

Також, додатком № 1 визначено вартість складських приміщень від 100,00 грн/кв.м до 150,00грн/кв.м. в залежності від температурного режиму в приміщеннях та вартість офісних та підсобних приміщень від 90,00 грн/кв.м до 110,00грн/кв.м. в залежності від розташування.

Матеріали справи свідчать, що в серпні 2014 року на виконання умов цього договору виконавцем були надані позивачеві послуги щодо пошуку орендаря на об'єкт нерухомості загальною вартістю 312 493 грн. 09 коп., з яких ПДВ становить 52 082 грн. 18 коп., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 00000133 від 28.08.2014 (а.с. 82).

На підставі договору про надання послуг № 25А від 23.07.2014, ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» було виписано податкову накладну № 12808 від 28.08.2014 на загальну суму 312 493 грн 09 коп., у тому числі ПДВ 52 082 грн 18 коп (а. с. 83), яку було отримано позивачем відповідно 28.08.2014, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за серпень 2014 року.

Сума ПДВ у розмірі 52 082 грн 18 коп. за накладною № 12808 від 28.08.2014 була включена позивачем до складу податкового кредиту серпня 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний період.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (тут і далі - вредакції станом на момент виникнення спіних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна № 12808 від 28.08.2014 містить всі реквізити, визначені в якості обов'язкових підпунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, та відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження позивачем сум податку на додану вартість зроблений на підставі аналізу взаємовідносин контрагента позивача ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» з власними постачальниками, виходячи з чого був зроблений висновок про обрив ланцюгу та невідповідність товарних позицій, що свідчить про манупулювання показниками податкової звітності.

Однак, при цьому в акті перевірки не зазначено, в чому саме полягає допущене позивачем порушення податкової дисципліни; з якої причини належним чином складені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку були визнані такими, що не надають права на віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту; яким чином аналіз поведінки контрагентів позивача свідчить про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 5.2 вказаного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Однак, вказані норми відповідачем дотримані не були, акт № 88/10-13-22-05/34578985 від 30.12.2014 цим вимогам не відповідає, оскільки не надає змоги визначити суть допущеного відповідачем порушення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Стосовно зазначення відповідачем в акті перевіки № 88/10-13-22-05/34578985 від 30.12.2014, основним постачальником ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» є ТОВ «Мілтон Пласт» за період серпня 2014 року, суд звертає увагу на те, що між позивачем і ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» укладався саме договір про надання послуг, а не поставки, на підтвердження виконання якого надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податкову накладну та платіжним дорученням та договір оренди нежитлового приміщення, що підтверджує отримання платником відповідних послуг і виконання необхідних умов для віднесення відповідної суми ПДВ до податкового кредиту. Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не зазначено, яким чином діяльність контрагентів ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» впливає на можливість надання цим підприємством послуг з пошуку орендарів приміщень.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угоди з ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», суд звертає увагу на те, що згідно довідки статистики одними з видів господарської діяльності позивача за КВЕД-2010 є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20), виробництво зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), купівля та продаж власногонерухомого майна (68.10).

Матеріали справи свідчать, що на підставі наданих послуг ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг» 14 серпня 2014 року ТОВ «Укр Ді Сі» (орендодавець) уклало з ТОВ «Данон» (орендар) договір оренди № 12860, згідно якого орендар приймає в строкове платне кристування (оренду), частину нежилтлового приміщення загальною площею - 2464,20 кв.м, план яких наведено в додатку № 1 до договору. Відповідні приміщення розташованні за адресою: Україна, 08161, Києво-Святошинський район, село Тарасівка, вулиця Київська, буд. 1-Б. (а.с. 84-105)

Відповідно до пункту 5.1 даного договору, Орендна плата сплачується на підставі виставленого рахунку, з урахуванням зміни курсу української гривні до долара США, встановленого НБУ на день висталення рухунку.

Згідно рядка шостого пункту 5.2 договору, на дату підписання договору орендна плата за один місяць становить 312 493 грн 09 коп. в тому числі ПДВ - 52 082 грн 18 коп.

Пуктом 5.8 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендодавцем у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок орендодавця за перші 6 (шість) місяців оренди приміщення - на протязі 10 календарних днів з моменту підписання договору оренди.

Виконання зазначеного зобов'язання підтверджується випискою по рахунку позивача № 260050104310 з 02.09.2014 по 02.09.2014 (а.с. 126).

Об'єкти нерухомого майна, передані в оренду ТОВ «Данон», належать позивачеві на праві властності що підтверджується свідоцтвом про право власності САС №229766 від 10.09.2010, видане виконкомом Тарасівської сільської ради, та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства «Бюро технічної інвентарізації Києво-Святошинської районної ради Київської області» № 27282699 від 10.09.2010 (а.с. 107-108).

На підтвердження фактичного виконання договору оренди нежитлового приміщення позивачем були надані до суду: акт приймання-передачі № 1 приміщення в оренду до договору оренди № 12860 від 14.08.2014, акти надання послуг та податкові накладні з жовтня 2014 року по березень 2015 року.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Агенція «Укрконсалтинг», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту в серпні 2014 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу виконавця наданих послуг, оплата яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ « «Агенція «Укрконсалтиг», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ «Укр Ді Сі» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).з

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн 70 коп підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 28.05.2015 було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 02.06.2015 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2015 року № 0000442201, яке складене Державною податковою інспекцію в Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Укр Ді Сі» (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, 1-Б, ідентифікаційний код 34578985) судовий збір у розмірі 182 грн 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.